Ухвала суду № 116226519, 04.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10198/23

Провадження № 4-с/461/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2024 року. м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Штогрина В.-Н.Л.,

з участю:

представника скаржника (боржника)Кусого А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39, ЄДРПОУ:35009232) в частині нескасування арешту майна, стягувач - Акціонерне товариство «Таскомбанк» (адреса: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри,30, код ЄДРПОУ: 09806443), -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м.Львова зі скаргою на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в частині нескасування арешту майна, стягувач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», в якій просить суд скасувати арешт усього нерухомого майна боржника, накладений постановою Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 28.01.2016р. згідно виконавчого провадження ВП №49760520.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 07.11.2023р. боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_2 та майновий поручитель ОСОБА_1 погасили заборгованість за кредитним договором №KF 52057 від 08 вересня 2008 року перед АТ «Таскомбанк», що є правонаступником ПАТ «ВіЕС Банк». Після погашення заборгованості ОСОБА_1 стало відомо, що на все належне їй нерухоме майно накладено арешт Галицьким ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції. Зазначає, що на виконанні у вищезазначеному відділі ДВС перебувало виконавче провадження ВП №49760520 з примусового виконання виконавчого листа №1304/4352/12 виданого 04 грудня 2015 р. Галицьким районним судом м. Львова про звернення стягнення на квартиру, загальною площею 77,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором № KF52057 від 08 вересня 2008 року в розмірі 154037,10 дол. США, що за курсом НБУ станом на "10" травня 2012 р. становить 1230586,99 грн. Постановою Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 28.01.2016 р. згідно виконавчого провадження ВП №49760520 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Тому 22.11.2023р. ОСОБА_1 звернулась з листом до Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції з проханням зняти арешт накладений згідно виконавчого провадження ВП №49760520. Проте було відмовлено у скасуванні обтяження. ОСОБА_1 зазначає, що арешт накладено незаконно та є втручанням у право на мирне володіння майном. Тому просить скаргу задовольнити.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав, з мотивів наведених у ній, та просив таку задовольнити.

Представник Галицького ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ в судове засідання не з`явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.12.2023 року.

Представник АТ «Таскомбанк» в судове засідання не з`явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.12.2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та представника АТ «Таскомбанк», які належним чином повідомлені про судове засідання, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази у справі, суд доходить висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Галицькому ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ перебував виконавчий лист, виданий на примусове виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2015 року по справі № 1304/4352/12, яким звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 77,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № KF52057 від 08 вересня 2008 року в розмірі 154037,10 (Сто п`ятдесят чотири тисячі тридцять сім доларів США, 10 центів) дол. США, що за курсом НБУ станом на «10» травня 2012 р. (курс 2 дол. США =7,9889 грн.), що становить 1230586,99 (Один мільйон двісті тридцять п`ятсот вісімдесят шість гривень 99 коп.) та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

28.01.2016 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення зборони на його відчуження.

22.11.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Галицького ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ із заявою про зняття арешту.

Згідно з листом начальника Галицького ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ Тетюка Р. від 28.11.2023 № В-9/58920 було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника. З вказаного листа вбачається наступне. 11.01.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 28.01.2016 р. з метою забезпечення виконання виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 06.06.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 06.06.2016 р. у зв`язку із Законом України від 03.06.2014 р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відомості про виконання виконавчого документа, сплати боржником виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 49760520 відсутні.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Згідно з ч. 4,ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У пункті 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановленозаборону щодозвернення стягненняна майночи коштиборжника,якщо внього відсутнєінше майночи кошти,на якіможливо звернутистягнення,а такожщодо проведенняінших виконавчихдій стосовноборжника,що виключаєможливість виконаннявідповідного рішення. Станом на 06.06.2016 р., коли державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, це питання регулювалось п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в діючій на той час редакції.

Разом з тим повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що "повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна боржника у разі винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи те, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що відсутні відомості про сплату боржником виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 49760520, суд доходить висновку про правомірність незняття державним виконавцем арешту, що відповідно до ст. 451 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.258, 260, 351-355, 447-453 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39, ЄДРПОУ:35009232) в частині нескасування арешту майна, стягувач -Акціонерне товариство «Таскомбанк» (адреса: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри,30, код ЄДРПОУ: 09806443).

Повний текст ухвали складено 09.01.2024 р.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи,а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного судучерез Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Головуючий суддя В.Є. Радченко