Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 753/11898/23
провадження № 2/753/1247/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лузовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у липні 2023 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Просто-Страхування», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування.
Позов мотивовано тим, що 19.11.2022 року о 9 год. 00 хв. на пр.Григоренка в м. Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого вчинив наїзд на стоячі автомобілі «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження належного їй автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 .
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.12.2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 , який під час розгляду справи визнав свою вину, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу.
На час дорожньо-транспорта пригоди відповідальність власника автомобіля, яким керував відповідач ОСОБА_3 , «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ) була застрахована 20.06.2022 року в ПрАТ «Просто-Страхування», чинною на час ДТП.
Нею подано звернення до ПрАТ «Просто-Страхування» про виплату страхового відшкодування.
За замовленням ПрАТ «Просто-Страхування» проведено оцінку автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 .
Й відповідно до Звіту від 19.11.2022р. про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого й належного їй автомобіля автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , проведений оцінювачем СОД ОСОБА_4 , яким визначено вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , у сумі 34 717 грн. 14 коп., проте ПрАТ «Просто-Страхування» оцінені збитки їй не відшкодовані, а листом від 05.04.2023р. їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав того, що ПрАТ «Просто-Страхування» не визнає подію, що мала місце 19.11.2022 року страховим випадком, й не несе відповідальності за шкоду завдану в результаті інших ДТП, а також з підстав невиконання обов`язків, визначених п.37.1.3 ст.37 Закону № 1961 (невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
З метою встановлення остаточного збитку для відновлення (ремонту) автомобіля вона звернулась до дилерського СТО автомобілів марки «Хюндай» ТОВ «Едем-Корпорейт», яким проведено огляд пошкодженого автомобіля та його дефектування для кузовного ремонту, яким визначено вартість відновлювального ремонту на суму 91 854 грн. 30 коп., яку й просить стягнути з відповідача на її користь.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 , діюча на підставі довіреності від 02.05.2023 року (а.с.166), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити уцілому. Вказала, що позиція відповідача про те, що ним спочатку проведена оцінка пошкодженого майна, а потім прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у розмірі оцінених збитків 34 717 грн. 14 коп., є необґрунтованою.
Представник позивача ОСОБА_5 запречувала про призначення та проведення судово-автотоварознавчої експертизи щодо пошкодженого автомобіля з огляду на проведену за замовденням ПрАТ «Просто-Страхування» оцінку збитків на суму 34 717 грн. 14 коп., й за замовленням позивача дилерським СТО автомобілів марки «Хюндай» ТОВ «Едем-Корпорейт», яким проведено огляд автомобіля та його дефектування для кузовного ремонту, яким визначено вартість відновлювального ремонту на суму 91 854 грн. 30 коп., з вимогою щодо якої вона й звернулась. При цьому не заперечувала щоби суд стягнув з ПрАТ «Просто-Страхування» оцінені саме відповідачем збитки в сумі 34 717 грн. 14 коп.
Представник відповідача Синюк С.Л., діючий на підставі ордара адвоката про надання правової допомоги від 04.01.2023 року (а.с.169), позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав необгрунтованості та недоведеності вимог.
Відзив на позов відповідачем не подано.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав про прийняття судом рішення згідно із законом. Вина ним у межах справи про адміністративне правопорушення визнана.
Відзив на позов ОСОБА_3 не подано.
Третя особаОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
Відзив на позов ОСОБА_2 до суду не подано.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Наведені обставини свідчать, що сторони, треті особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності вказаної третьої особи за погодженням сторін.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Вислухавши пояснення сторін, третю особу, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вивчивши відзив на позов, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Вирішуючи правовий спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на день настання страхового випадку та виникнення права на отримання страхового відшкодування.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (п.2.1 ст.2Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 2.1. ст.2 даного Закону України передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Отже, судом зроблено висновок, що даний Закон України у спірних правовідносинах є пріоритетним.
Судом встановлено, що 19.11.2022 року о 9 год. 00 хв. на пр.Григоренка в м. Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, при якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого вчинив наїзд на стоячі автомобілі «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження належного позивачці автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.110).
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.12.2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 , який під час розгляду справи визнав свою вину, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.110).
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На час дорожньо-транспорта пригоди відповідальність власника автомобіля, яким керував відповідач ОСОБА_3 , «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), була застрахована 20.06.2022 року відповідно до договору обов`язкового страхування № ЕР/209575996 в ПрАТ «Просто-Страхування», чинною на час ДТП (а.с.68-69).
Позивачкою подано звернення до ПрАТ «Просто-Страхування» про виплату страхового відшкодування (а.с.68-69).
На підставі заяви позивачки за замовленням ПрАТ «Просто-Страхування» проведено як оцінку пошкодженого внаслідок даного ДТП автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , так й транспортно-трасологічне дослідження, яким відповідно до висновку № 50/23 від 25.03.2023 року зазначено, що наявний комплекс механічних пошкоджень автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , не міг утворитися в результаті наїзду на нього автомобіля «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.71-78).
Оскільки сторони в судовому засіданні з метою уникнення суперечностей у наданих доказах відмовились у призначенні й проведенні судових експертиз, й враховуючи постанову Дарницького районного суду м.Києва від 19.12.2022 року, яка набула чинності, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, суд відхиляє позицію відповідача про відсутність підстав для виплати позивачці страхового відшкодування у визначеній ним сумі матеріального збитку, завданого неправомірними діями ОСОБА_3 , як винуватцем ДТП, й вважає, що оцінені ПрАТ «Просто-Страхування» збитки в сумі 34 717 грн. 14 коп. підлягають стягненню з ПрАТ «Просто-Страхування» на користь позивачки.
Так, питання установлення пошкоджень (несправностей) транспортного засобу, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди чи внаслідок неї або після неї) належать до компетенції повноважень експерта в галузі автотехнічної експертизи, що передбачено наказом Міністерства юстиції України № 63/5 від 08.10.1998 року «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».
Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Положенням ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини(ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2, ч.1 ст. 22 ЦК України).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За таких правових підстав та наданих сторонами доказів, позов в частині про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (страхового відшкодування), є частково обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає частковому задоволенню, підстав для його відмови судом не встановлено.
Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі (ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Оскільки позивачкою визнається висновок, проведений відповідачем про оцінку пошкодженого майна (належного автомобіля) на суму 34 717 грн. 14 коп., саме цей висновок покладається судом в основу цього рішення.
Натомість доводи позивачки про оцінені нею збитки шляхом складення розрахунку відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_3 , ТОВ «Едем-Корпорейт», яким проведено огляд автомобіля та його дефектування для кузовного ремонту, та, яким визначено вартість відновлювального ремонту на суму 91 854 грн. 30 коп., не заслуговують на увагу з огляду на те, що така вимога не забезпечена належним доказом - не проведено експертне дослідження, й від призначення якого судом позивачка відмовилась.
Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів за вказаною вимогою на решту суму збитків (різниця між 34 717 грн. 14 коп., яка підлягає стягненню, й 91 854 грн. 30 коп.,що складає 57 137 грн. 16 коп.), суд зазначає про таке.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК Ураїни закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України й понесений позивачем судовий збір 1 073 грн. 60 коп. за вимогу про відшкодування матеріальних збитків (страхового відшкодування) стягнути з відповідача на користь прозивача згідно пропорційності задоволених вимог, що складає 406 грн. 66 коп. (37,90% від ціни вимоги 91 854 грн.30 коп.).
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Й, оскільки судом взято за основу висновок про проведену оцінку пошкодженого майна за замовленням відповідача, понесені позивачем витрати за проведення ТОВ «Едем-Корпорейт» розрахунку відновлювального ремонту автомобіля в сумі 10 000 грн., відшкодування позивачу не підлягає.
З-поміж цого, не підлягають відшкодування позивачу зазначені нею витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., які не підтверджені належними доказами про понесені витрати (платіжна квитанція), не наданий розрахунок витрачених нормо-годин за надання правової допомоги на вказану суму.
Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи, відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).
Окрім того відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При вирішенні заяви про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, зважаючи на наслідки розгляду справи, суд враховує рішення Європейського суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації.
Так, Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).
Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 36, 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», код ЄДРПОУ - 24745673, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , 34 717 грн. 14 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспорної пригоди (страхового відшкодування), 406 грн. 66 коп. - судового збору, всього - 35 123 (тридцять п`ять тисяч сто двадцять три) грн. 80 (вісімдесят) коп.
У решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
СУДДЯ:
Судове рішення № 116220978, Дарницький районний суд міста Києва було прийнято 10.01.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 753/11898/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: