Ухвала суду № 116220947, 11.01.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/18089/23

провадження № 2-р/752/12/24

УХВАЛА

11.01.2024 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника позивача про роз`яснення рішення суду у цивільній справі № 752/18089/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

в провадженні суду перебувала справа № 752/18089/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В грудні 2023 року до суду надійшла заява представника позивача про роз`яснення рішення суду у цивільній справі № 490/7296/19, в якій заявник просить роз`яснити рішення суду в частині повернення судового збору із державного бюджету, а не стягнення цих витрат із відповідача в повному обсязі, оскільки, в цій частині рішення є не зовсім зрозумілим.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, було задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 2693 (дві тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 87 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» судовий збір в сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. Вирішено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви на підставі платіжної інструкції № 2371 від 25.08.2023 року, - в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп.

15.11.2023 року копія зазначеного рішення суду була направлена сторонам для відома, та сторонами зазначене рішення у встановленому порядку та строки оскаржене не було.

В обґрунтування заяви представник позивач вказує, що рішення суду є незрозумілим в частині повернення судового збору із державного бюджету, а не стягнення всієї суми із відповідача.

Однак, варто відмітити, що в мотивувальній частині рішення суду було чітко зазначено, в тому числі і вимоги закону, відповідно до яких у даній справі підлягає розподіл судового збору між сторонами.

Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд вказав на те, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн., відповідач визнала позов, а тому за вимогами закону 50% від вказаної суми в розмірі 1342,00 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, а інша половина суми сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, слід звернути увагу сторони заявника на те, що пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

З аналізу наведених процесуальних норм випливає, що роз`яснення судового рішення полягає у викладенні в більш чіткій та конкретній формі резолютивної частини рішення і таке роз`яснення пов`язане та має на меті забезпечити чітке і правильне виконання судового рішення, якщо його зміст є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, що виконує це судове рішення.

Роз`ясненню підлягає судове рішення, яке підлягає виконанню як у добровільному порядку, так і примусово у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Судове рішення - це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюється судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України.

Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Суд може відмовити у роз`ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз`ясненню.

Крім того, відповідно до ст. 271 ЦПК України, подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

В обґрунтування заяви заявник зазначає про те, що є не зовсім зрозумілим рішення суду в частині повернення 50 % судового збору із державного бюджету, однак, в мотивувальній частині рішення судом чітко зазначено на підставі якої норми закону та за яких умов зазначена частина судового збору підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.

Суд вважає, що стороною позивача, за відсутності доказів неможливості звернення рішення суду в цій частині до належного виконання, хибно стверджується про відсутність можливості належного звернення рішення суду до виконання та повернення 50 % сплаченого позивачем судового збору із державного бюджету у встановленому законом порядку.

Крім того, варто відзначити, що рішення суду, зміст якого просить роз`яснити заявник, ухвалено відповідно до вимог норма матеріального та процесуального закону, текст рішення суду є зрозумілим, доступним для сприйняття та виконання, містить вичерпні, чіткі та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог.

Крім того, зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник ставить питання, які не можуть бути вирішені в порядку, передбаченому ст. 271 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про роз`яснення рішення суду, оскільки, текст рішення є зрозумілим з конкретним зазначенням встановлених обставин, посиланням на відповідні правові норми, що були застосовані до спірних правовідносин та чітким викладом резолютивної частини із зазначенням висновку суду по суті позовних вимог та розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 260-261, 271 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача про роз`яснення рішення суду у цивільній справі № 752/18089/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складення.

У разі якщо ухвала не була вручена учаснику справи у день її складення, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи даної ухвали.

Суддя Н.П. Чередніченко