Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18018/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:
- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №122950001948 від 29.11.2023;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання довічного щомісячного грошового утримання: половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 05 місяців, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 3 роки 00 місяців, а всього 5 років 05 місяців, та здійснити з 03 листопада 2021 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши розмір грошового утримання 54% від суддівської винагороди, виходячи з розміру суддівської винагороди 102 150 грн, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2022 року № 965/22-вих., здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.
Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 04.11.2004 №1367/2004 призначена на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 №2512-ІV позивач обрана на посаду судді вказаного суду безстроково.
Указом Президента України від 06.06.2011 №644/2011 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Попаснянського районного суду Луганської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.10.2021 №2118/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Попаснянського районного суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Попаснянського районного суду Луганської області від 02.11.2021 №02-05-1/2 відраховано ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку.
Рішенням № 122950001948 від 12 листопада 2021 року органом Пенсійного фонду України призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання, розмір щомісячного довічного грошового утримання склав 50% суддівської винагороди працюючого судді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі №440/2084/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09 листопада 2022 року № 122950001948 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомічного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди 102 150 грн, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2022 року № 965/22-вих, починаючи з 03 листопада 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
З 03.11.2021 гр. ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків виходячи з розміру суддівської винагороди 102 150 грн, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2022 року № 965/22-вих.
21.11.2023 позивач звернулася до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.11.2023 №122950001948 відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді період з 02.08.1999 по 30.09.2003 на посаді стажиста судді Лисичанського міського суду; з 01.10.2003 по 31.10.2003 на посаді консультанта Лисичанського міського суду; з 01.11.2003 по 22.11.2004 рік на посаді помічника судді; періоду навчання з 01.09.1994 по 30.06.199 в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, та в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 % від суддівської винагороди.
У рішенні зазначено, що стаж роботи на посаді судді враховується відповідно до статті 137 Закону 1402, яка не містить норм щодо зарахування до стажу роботи судді роботу на посаді стажиста судді, консультанта міського суду, помічника судді та навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу щодо не зарахування до стажу роботи судді роботи на посаді стажиста судді, консультанта міського суду, помічника судді та навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
У силу частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У абзаці четвертому пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), що є чинним на цей час, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, на дату призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалось статтею 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"), Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Частиною 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ (редакція на момент призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до ч.2 ст.137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 (провадження № 11-882заі19). Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Пунктом 3 цього Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.11.2018 у справі №819/1550/16, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
У силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Так само, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, суд аналізуючи наведене, доходить висновку, що до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 належить зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки.
Частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді) визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач призначена на посаду судді вперше Указом Президента України від 04.11.2004, а звільнена у зв`язку з виходом у відставку - рішенням Вищої ради правосуддя від 26.10.2021 №2118/0/15-21.
Таким чином, призначення позивача на посаду судді відбувалось за нормами Закону №2862-ХІІ, а звільнення у відставку - за нормами Закону №1402-VIII.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі №580/6051/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII.
З огляду на вказане до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, належить враховувати період роботи позивача на посаді стажиста судді Лисичанського міського суду Луганської області з 02.08.1999 по 30.09.2003, консультанта Лисичанського міського суду Луганської області з 01.10.2003 по 31.10.2023, помічника судді з 01.11.2003 по 22.11.2004, навчання в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого з 01.09.1994 по 30.06.1999, що становить 5 років 05 місяців.
Доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи на посаді стажиста судді, консультанта та помічника судді, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, суд вважає необґрунтованими з огляду на положення абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Закону №1402-VIII.
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено, про що зазначив Верховний Суд у пункті 79 постанови від 15.11.2021 у справі №580/6051/20.
За обставин цієї справи безпосередній стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 22 роки 4 місяці 10 днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів», пункти 48,49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).
Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року №14-рп/2004).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
Системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08.10.2020 по справі № 9901/537/19).
У контексті спірних відносин суд також зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.
Чинною редакцією частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Оскільки загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становитиме повних 22 роки, то розмір її довічного грошового утримання належить обчислити виходячи з 54% суддівської винагороди працюючого судді.
Таким чином суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача вищезазначених періодів та призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди є протиправними.
Виходячи з викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу від 29.11.2023 №122950001948 та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 05 місяці та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та провести з 03.11.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди 102 150 грн, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2022 року №965/22-вих, а також здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.11.2023 №122950001948.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 05 місяців та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки, та провести з 03.11.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди 102 150 грн, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2022 року №965/22-вих, а також здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва
Судове рішення № 116209874, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 10.01.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 440/18018/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: