Ухвала суду № 116208891, 09.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 січня 2024 року м. Київ № 320/46460/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

11.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію (04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16, (044) 426 72-01/85-55/56-65, (044) 202 60-39/60-38; Код ЄДРПОУ 37371727; rda.obolonska@kyivcity.gov.ua) виключити з переліку житлових будинків, що використовуються під гуртожиток, будинок за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 34-в;

- стягнути з Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16, (044) 426 72-01/85-55/56-65, (044) 202 60-39/60-38; Код ЄДРПОУ 37371727; rda.obolonska@kyivcity.gov.ua) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, +38(044)36 46 777, Код ЄДРПОУ 00039002, МФО 300012) судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок).

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/46460/23 передана 22.12.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

У зв`язку з перебуванням судді Парненко В.С. у відпустці, у період з 27.12.2023 по 05.01.2024 (включно), питання про відкриття провадження у справі вирішено, після виходу з відпустки.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з наступного.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з цим приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, за правилами якого має розглядатися визначена категорія справ.

Так, частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу вищезазначених норм права, суд доходить висновку, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського або цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних чи господарських прав фізичної особи чи юридичної особи.

У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що в ньому бере участь суб`єкт публічного права.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник внаслідок виконання або невиконання такою стороною зазначених функцій.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб може бути способом захисту цивільних чи господарських прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, зі змісту спірних правовідносин у даному випадку вбачається, що ПАТ «Промінвестбанк», вважає, що воно, як власник 104-х житлових квартир та 5-ти нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 34-в, має повне та законне право, щоб у всіх державних реєстрах містилась достовірна інформація про дане майно. Позивач зазначає, що на теперішній час в реєстрі житлових будинків, що використовується під гуртожиток в Оболонському районі м. Києва, який ведеться Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, міститься інформація про житловий будинок за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 34-в, як неподільний об`єкт, що на думку заявника не відповідає дійсності та не узгоджується з інформацією яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, чим порушуються права та інтереси ПАТ «Промінвестбанк».

Листом № 1169/08 від 11.04.2023 Банк звернувся до Відповідача щодо виключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 з переліку житлових будинків, що використовуються під гуртожиток.

Листом № 104-2805 від 26.04.2023 Відповідач відповів, серед іншого, що пропозиція Банку є недоцільною та такою що порушує законне право мешканців гуртожитку.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на володіння спірним майном та для відновлення порушених прав Банком подано позовну заяву про зобов`язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації виключити з переліку житлових будинків, що використовуються під гуртожиток, власність Банку, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту позовних вимог, суд доходить висновку, що в даному випадку наявний спір про право.

Тож хоча відносини з приводу державної реєстрації і пов`язані з публічно-правовою діяльністю уповноваженого кола суб`єктів владних повноважень, однак це не змінює суті правової природи спірних правовідносин, які містять ознаки спору про право, оскільки саме для таких випадків законодавець, крім іншого пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України передбачив правило, за яким вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами, відносяться до юрисдикції господарських судів.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2723/17, де зазначено наступне:

"7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

7.21. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 925/1152/17».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17 зазначила:

"Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:

"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав залишати поза увагою визначені підходи.

Таким чином позивач звернувся до суду з даним позовом щодо користування, володіння, розпорядження об`єктами нерухомості.

Тож оспорювання бездіяльності відповідача поглинається спором про речове, приватне право, захист якого здійснюється у порядку господарського судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Відповідно спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту саме господарських правовідносин, а отже, існує спір про право господарське, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тобто спір підвідомчий господарському суду, а тому позивач, у такому випадку, не позбавлений можливості звернутися за захистом порушеного права до господарського суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

СуддяВ.С. Парненко