Рішення № 116208552, 10.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року № 320/13465/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ в м. Києві; ідентифікаційний код: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, ідентифікаційний код: 14099344, адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 27.01.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з не зарахуванням стажу до 1998 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивачу;

- зобов`язати відповідача 1 зарахувати до стажу період роботи до 1998 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з січня 2023 року по сьогоднішній день з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи у зв`язку з тим, що відповідальність за правильність заповнення трудової книжки покладена на роботодавця, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, у тому числі у за заповнення трудової книжки, що підтверджено численною практикою Верховного Суду.

Позивач стверджує, що недотримання правил ведення трудової книжки не повинна нести негативні наслідки для позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі №320/13465/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку від 03.05.2023.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 18.05.2023.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві заперечувало щодо задоволення позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта НОМЕР_3 , виданого Дніпровським МВХМВ УМВС України в Херсонській області 25.11.2002.

16 січня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.01.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 16.02.2023 №2600-0207-8/28266 позивача повідомлено, що ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 27.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є неврахування періодів роботи позивача згідно записів у трудовій книжці від 18.06.1985 НОМЕР_4 , оскільки титульна сторінка заповнена російською мовою, запис імені на титульній сторінці зроблено українською мовою, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Період роботи з 14.01.1983 по 16.06.1985 містить виправлення дати наказу про прийом на роботу, не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначений період перетинається з періодом проходження військової служби та потребує уточнення. Згідно військового квитка від 03.11.1980 НОМЕР_5 не враховано період проходження строкової військової служби з 03.11.1980 по 16.12.1983, оскільки запис містить виправлення, не завірене належним чином.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем 2 спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із статтею 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону № 1058страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2.1.розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Згідно пункту 4.3. розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Кабінет Міністрів України було прийнято постанову від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі-Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є неврахування періодів роботи позивача згідно записів у трудовій книжці від 18.06.1985 НОМЕР_4 , оскільки титульна сторінка заповнена російською мовою, запис імені на титульній сторінці зроблено українською мовою, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Період роботи з 14.01.1983 по 16.06.1985 містить виправлення дати наказу про прийом на роботу, не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначений період перетинається з періодом проходження військової служби та потребує уточнення. Згідно військового квитка від 03.11.1980 НОМЕР_5 не враховано період проходження строкової військової служби з 03.11.1980 по 16.12.1983, оскільки запис містить виправлення, не завірене належним чином.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки НОМЕР_4 , заповненої 18.06.1985, судом встановлено, що прізвище та ім`я позивача заповнені українською мовою, по батькові, дата народження, освіта, професія російською.

На момент першого заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться відомості про працівника (прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність), відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення), відомості про нагородження і заохочення (нагородження орденами й медалями, присвоєння почесних звань), заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну, інші заохочення відповідно до чинного законодавства, відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

При цьому положення Інструкції №162, яка діяла на дату заповнення трудової книжки позивача, не містили положень щодо мови, якою повинні здійснюватися записи у трудовій книжці.

Суд зауважує, що допущення іншого написання імені особи на іншій мові (російській) на титульній сторінці трудової книжки не може бути підставою для незарахування періоду роботи позивача до її страхового стажу.

З урахуванням означеного, на переконання суду, трудова книжка позивача була заповнена відповідно до Інструкцій №162, записи на титульній сторінці відповідають вимогам заповнення трудової книжки, а тому доводи щодо порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у цій частині не приймаються судом.

Щодо незарахування періоду проходження позивачем військової служби з 03.11.1980 по 16.12.1983 з підстав наявності у військовому квитку від 03.11.1980 НОМЕР_5 виправлення, не завіреного належним чином, суд зазначає таке.

З наявної в матеріалах справи копії військового квитка НОМЕР_5 вбачається, що позивач у період з 03.11.1980 по 16.12.1983 проходив строкову військову службу, що також підтверджено записами у трудовій книжці.

Відповідно частини першої та третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Пунктом 6 Порядку №637 встановлено, що підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах. Держспецзв`язку приймаються: 1) військові квитки; 2) довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони. МВС, МНС. Мінінфраструктури. СБУ, Служби зовнішньої розвідки. ДПС. Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби. Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; 3) довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, записи про проходження військової служби містяться у трудовій книжці позивача та збігаються з періодом проходження строкової військової служби, відображеного у військовому квитку.

З урахуванням викладеного, судом відхиляються доводи відповідачів щодо не зарахування періоду проходження позивачем строкової військової служби до страхового стажу з підстав підтвердження його матеріалами справи.

Щодо не зарахованого до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.01.1983 по 16.06.1985 у зв`язку з наявністю виправлення у даті наказу про прийом на роботу, яке не завірене належним чином, а також у зв`язку з тим, що зазначений період перетинається з періодом проходження військової служби та потребує уточнення, суд зазначає таке.

Відповідно до запису №4 у трудовій книжці позивача, його прийнято на роботу 14.01.1983 згідно наказу №14.

Відповідно до запису №5 позивача звільнено 16.06.1985 відповідно до наказу №36 від 16.16.1985.

Водночас, зазначений період з дати прийняття на роботу позивача 14.01.1983 частково пересікається з періодом проходження ним військової службу (у період з 14.01.1983 по 16.12.1983).

Відповідно до пункту 2.5, 2.7, 2.8 Інструкції №162 у випадку виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яким внесено невірний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підконтрольне ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У випадку втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці.

Покази свідків не можуть служити підставою для виправлення внесених раніше записів.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (п. 2.8 Інструкції).

При цьому, жодний виправлень у трудову книжку у відповідності до положень Інструкції №162, яка була чинною на період внесення спірних записів, не було внесено.

Жодних уточнюючих документів щодо спірного періоду позивачем не надано.

Оскільки з наявної у справі копії трудової книжки, пояснень позивача, викладених у позовній заяві, неможливо встановити точну дату прийняття його на роботу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання зарахувати означений спірний період до страхового стажу позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.01.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком суд зазначає таке.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 16.02.2023 позивача повідомлено про відмову у призначенні йому пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Водночас з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що відмовлено йому було рішенням відповідача 2 від 27.01.2023.

З урахуванням означеного належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, що спричинена протиправно винесеним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.01.2023, є саме визнання протиправним та скасування такого рішення.

Суд зауважує, що оскільки рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.01.2023, враховуючи наведені в ньому мотиви його ухвалення, було прийнято відповідачем неправомірно, одне лише скасування цього рішення не в повній мірі відновить порушені права позивача.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача необхідно задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період проходження служби з 03.11.1980 по 16.12.1983 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні (зокрема, щодо необхідності врахування у страховому стажі позивача періоду служби з 03.11.1980 по 16.12.1983).

При цьому, позовні вимоги про зобов`язання відповідача 1 зарахувати до стажу період роботи до 1998 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , не підлягають задоволенню в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 14.01.1983 по 16.06.1985 з огляду на наявність неточностей у даті прийняття позивача на роботу, які потребують уточнень.

Щодо інших періодів роботи позивача, зазначених у трудовій книжці до 1998 року, матеріалами справи підтверджено відсутність спору щодо їх зарахування, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на їх передчасність.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058 та виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з січня 2023 року по сьогоднішній день з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки станом на дату винесення рішення у цій справі відповідачем 2 не було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням спірного періоду проходження ним служби та, як наслідок, не було винесено рішення за наслідками розгляду такої заяви.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27.03.2023 №0.0.2920731322.1

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,20грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки саме спірне рішення відповідача призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.01.2023 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період проходження служби з 03.11.1980 по 16.12.1983 відповідно до записів у трудовій книжці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 19.01.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код: 14099344, адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 10.01.2024

Суддя Панченко Н.Д.