Рішення № 116203114, 29.12.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2443/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (код ЄДРПОУ 39568531, 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А. оф. 320)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Урсуленка Олексія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 770473,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Симбірцев Є.В., адвокат

від відповідача: Веріковська Т.А., адвокат

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Урсуленка Олексія Анатолійовича про стягнення 770473,25 грн. заборгованості.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії від 29.07.2022 №БН в частині повної та своєчасної оплати за відпущену позивачем електричну енергію.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.07.2023, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 13.07.2023 відкладено підготовче засідання на 10.08.2023.

Ухвалою Господарського суду від 10.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 11.09.2023 та відкладено підготовче засідання на 25.08.2023.

Ухвалою від 25.08.2023 продовжено підготовче провадження у справі №916/2443/23 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ухвалено провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку, відкладено підготовче засідання на 13.09.2023.

Ухвалою суду від 13.09.2023 відкладено підготовче засідання на 19.10.2023.

У судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено перерву до 08.11.2023.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 08.11.2023, не відбулося.

Ухвалою суду від 08.11.2023 призначено підготовче засідання у справі на 23.11.2023.

Ухвалою від 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 07.12.2023.

Однак, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що підтверджено Актом відповідальних осіб Господарського суду Одеської області від 30.11.2023, судове засідання, призначене на 07.12.2023, не відбулось.

Наказом голови суду від 07.12.2023 №46 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду з 08.12.2023.

Ухвалою від 08.12.2023 призначено судове засідання у справі на 20.12.2023.

В судовому засіданні 20.12.2023 було задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, витребувано у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали актів приймання-передачі електричної енергії за період з серпня 2022 року по квітень 2023, копії яких надано до матеріалів справи, відкладено розгляд справи на 29.12.2023.

На виконання вимог суду позивачем 29.12.2023 надано оригінали витребуваних судом доказів для огляду в судовому засіданні.

29.12.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про залучення документів.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник відповідача підтримала клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача та залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Так відповідно до положень ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

За приписами ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Так ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.06.2023 суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. ГСОО від 01.08.2023 №16295/23 - а.с.80), ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

10.08.2023 до суду звернулася представник відповідача із заявою про відкладення підготовчого засідання, в якій також зазначила, що про наявність даної справи представнику відповідача стало відомо 09.08.2023 з офіційного сайту Судової влади України.

Водночас, ні у строк, встановлений судом, ні під час проведення підготовчого провадження відповідач відзив на позовну заяву а також відповідні докази до суду не подавав, з клопотаннями про продовження строку на подання відзиву та додаткових доказів до суду не звертався, про обставини неможливості подання доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин суд не повідомляв, хоча представник відповідача брав участь в судових засіданнях.

Крім того, згідно ч. 9 ст.80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Разом з тим, до суду не подано доказів вручення позивачу клопотання та доданих до нього доказів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи, крім іншого, мають право подавати докази.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За приписами ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом було створено всі умови для реалізації відповідачем своїх прав - належним чином та завчасно повідомлено про розгляд даної справи та про всі судові засідання. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів відповідач скористався на власний розсуд.

Згідно ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За наведених обставин, враховуючи подання відповідачем додаткових доказів з пропуском встановленого ГПК України строку, без клопотання про його поновлення, не подання доказів направлення додаткових документів позивачу, суд ухвалив про відмову у прийнятті до розгляду додаткових доказів відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зауважила, що відповідач не міг підписати 29.07.2022 Договір про постачання електричної енергії споживачу, оскільки перебував за межами України, в той час як підприємство відповідача перебувало на окупованій території; відповідачем не визнаються обсяги спожитої електричної енергії, які визначені позивачем у відповідних актах; акти за лютий-квітень 2023 року не підписані відповідачем, отже вони не є узгодженими; позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції за період, коли мали місце форс-мажорні обставини.

В судовому засіданні було досліджено оригінали доказів, поданих позивачем до позовної заяви в обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.12.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 29.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Урсуленком Олексієм Анатолійовичем (споживач, відповідач) було укладено Договір №БН 29.07.2022 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно п.2.2 договору, обов`язковими умовами для постачання електричної енергії споживачу є: наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії; за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи розподілу, до мереж якого приєднаний цей споживач; відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики; відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; споживач відповідає критеріям обраної ним комерційної пропозиції.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до договору (п.3.1).

Відповідно до п.3.10 договору, споживач до 03 числа місяця, наступного за звітним, надає постачальнику інформацію щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії за попередній місяць постачання. У випадку відсутності таких даних або у разі розбіжностей показів між лічильником споживача та даними, отриманими з платформи MMS або дані, надані оператором системи розподілу, постачальник використовує дані, отримані з платформи MMS, або дані, надані оператором системи розподілу.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку) постачальник до 06 числа місяця, наступного за місяцем поставки, складає, підписує і скріплює печаткою попередній Акт приймання-передачі електричної енергії та направляє його споживачу. Після визначення оператором ринку всіх небалансів та визначення фактичного споживання, але не пізніше 90 днів з моменту закінчення періоду постачання, за умови зміни інформації від постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку), постачальник готує коригуючий акт приймання-передачі електричної енергії (п.3.11).

Протягом 5 робочих днів з дати відправлення Актів приймання-передачі електричної енергії постачальником, споживач зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі (п.3.12).

У випадку невиконання обов`язку споживача, передбаченого п.3.12 договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до договору (п.3.13).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору (п.5.1).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п.5.5).

Розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок, а в разі відкриття постачальником іншого рахунку - на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (рахунок). Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.6 Договору).

Споживач зобов`язується здійснити оплату рахунку постачальника в строк та на умовах, зазначених в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до даного договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.7).

Споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору (п.6.2).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1).

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п.13.1).

Рахунок та/або Акт приймання-передачі вважається відправленим постачальником належним чином, якщо він направлений Укрпоштою цінним листом з описом, новою Поштою, кур`єром або на електронну пошту споживача, яка вказана в Додатку №1 до договору. Датою отримання таких рахунків та/або Актів приймання-передачі електроенергії буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Якщо рахунок на оплату та/або Акт приймання-передачі електроенергії за цим договором відправлено постачальником на електронну пошту споживача, зазначену у даному пункті, такий рахунок вважається отриманим споживачем у день його відправлення (п.13.9).

Договір підписано сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

Додатком № 2 до договору є Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Енергум" споживачу ФОП Урсуленко О.А., в якій вказано, що підсумкова ціна за 1 кВт*год вираховується за наступною формулою: ЦІНАпідс = Цфакт + Цпосл + Тпост, де: ЦІНАпідс - підсумкова ціна за електричну енергію для споживача у відповідному розрахунковому місяці; Цфакт - фактична вартість спожитої електричної енергії споживачем у відповідному розрахунковому періоді, що вираховується за формулою. Цпосл - ціна додаткових послуг, пов`язаних з постачанням електроенергії споживачу (вартість передачі мережами НЕК "Укренерго", послуги Оператора ринку, Адміністратора розрахунків, внески на регулювання НКРЕКП, фінансові гарантії РДД, інші обов`язкові витрати, згідно з нормативними документами). Тпост - тариф на послуги постачальника електричної енергії ТОВ "Енергум", що становить 0,03 грн без ПДВ за 1 кВт*год(п.1 Додатку № 2).

Оператором системи розподілу/передачі є АТ "Херсонобленерго" (п.2 Додатку №2).

Розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника (п.3.1 Додатку № 2).

Порядок оплати: 100% вартості не пізніше ніж за 10 днів до дати початку розрахункового періоду. Споживач надає звіти про покази обліку, в останній робочий день розрахункового періоду (п.4.1 Додатку № 2).

Рахунок за фактично відпущену електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки/акти за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті згідно пункту 4.1 комерційної пропозиції (п.5.1 Додатку № 2).

Оплата послуг з передачі, розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на рахунки Оператора системи розподілу/передачі за тарифами (цінами), які регулюються Регулятором і розраховуються у встановленому законодавством порядку (п.6.1 Додатку № 2).

Цей Договір діє до 31 грудня 2022 року включно та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами (п.10.1 Додатку № 2).

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п.10.2 Додатку № 2).

Комерційна пропозиція підписана сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу електроенергію, що підтверджено наступними Актами приймання-передачі електричної енергії, підписаними сторонами: від 31.08.2022 на суму 161592,86 грн.; від 30.09.2022 на суму 140996,83 грн.; від 31.10.2022 на суму 184385,59 грн.; від 30.11.2022 на суму 42300,12 грн.; від 31.12.2022 на суму 129265,40 грн.; від 31.01.2023 на суму 187227,79 грн.

Також, позивачем було виставлено відповідачу акти приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 від 28.02.2023 на суму 188345,65 грн.; за березень 2023 від 31.03.2023 на суму 133923,41 грн. та за квітень 2023 від 30.04.2023 на суму 89632,94 грн.

Означені акти були скеровані відповідачу поштовим відправленням, що підтверджено описами вкладення у цінний лист (а.с.35-37), а також на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі, що підтверджено скрін-шотом з електронної пошти (а.с.38).

Також, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії протягом січня-квітня 2023 підтверджено довідкою Оператора системи розподілу АТ "Херсонобленерго" від 19.05.2023 №20/07-537, а саме, обсяг споживання складає: січень - 41200 кВт, лютий - 45609 кВт, березень - 30295 кВт, квітень - 22578 кВт (а.с.39).

Водночас, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, сплативши на рахунок позивача 538923,28 грн. за період з серпня 2022 по жовтень 2022, що підтверджено листом АТ "Ощадбанк" від 16.05.2023 №16/2-09/1213 (а.с.40-41).

Залишок несплаченої заборгованості складає 718747,31 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Окрім основної заборгованості позивач нарахував та заявив до стягнення 46718,57 грн. пені, 1437,49 грн. збитків від інфляції та 3839,88 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст. 1 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п.4.14. ПРРЕЕ, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур`єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.

Положеннями п. 5.2.1. Правил встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 (далі - Кодекс), передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Зокрема, пунктами 8.6.7.-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №БН 29.07.2022 від 29.07.2022 виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався здійснювати оплату за отриману та спожиту електричну енергію.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, кошти за наданий товар (електричну енергію) в повному обсязі згідно з рахунками не сплатив.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у спірний період на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №БН 29.07.2022 від 29.07.2022 у розмірі 718747,31 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача відносно того, що відповідач не міг підписати спірний договір, оскільки перебував за кордоном, а на дату підписання договору м.Херсон було окуповано, з наступних підстав.

Як слідує з договору, місцем його підписання є м.Київ, а не м.Херсон.

В свою чергу, за приписами ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про перебування відповідача на час укладення договору за межами України.

Так само, суду не надано доказів визнання договору недійсним, отже, при розгляді даної справи суд виходить з презумпції договору.

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що відповідач не узгодив акти приймання-передачі електричної енергії за лютий-березень 2023 року, оскільки не отримував їх та не підписував, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, за умовами п.13.9 договору, рахунок та/або Акт приймання-передачі вважається відправленим постачальником належним чином, якщо він направлений Укрпоштою цінним листом з описом, новою Поштою, кур`єром або на електронну пошту споживача, яка вказана в Додатку №1 до договору. Датою отримання таких рахунків та/або Актів приймання-передачі електроенергії буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Якщо рахунок на оплату та/або Акт приймання-передачі електроенергії за цим договором відправлено постачальником на електронну пошту споживача, зазначену у даному пункті, такий рахунок вважається отриманим споживачем у день його відправлення.

Акти за лютий-квітень 2023 були скеровані відповідачу поштовим відправленням, що підтверджено описами вкладення у цінний лист (а.с.35-37), а також на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі, що підтверджено скрін-шотом з електронної пошти (а.с.38).

Більш того, умовами п.4.1 Комерційної пропозиції до договору передбачена 100% передоплата заявлених до стягнення обсягів споживання електричної енергії, а саме - 100% вартості не пізніше ніж за 10 днів до дати початку розрахункового періоду.

Щодо посилання відповідача на неможливість використання електричної енергії у зв`язку з окупацією м.Херсон, то згідно розд.ІІ "Тимчасово окуповані російською федерацією території України" Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, датою завершення тимчасової окупації м.Херсон є 11.11.2022.

Фактично, заборгованість відповідача, заявлена до стягнення, виникла після деокупації м.Херсон. При цьому, електрична енергія, яка споживалась відповідачем під час окупації міста, була ним погашена, що підтверджено листом АТ "Ощадбанк" від 16.05.2023 №16/2-09/1213 (а.с.40-41).

Крім цього, позивач нарахував та заявив до стягнення 46718,57 грн. пені, 1437,49 грн. збитків від інфляції та 3839,88 грн. 3% річних.

Так, згідно п.7.1 Комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду, але не більше ніж за 6 місяців.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сторони у договорі за взаємною згодою мають право самостійно встановити розмір пені за прострочку платежу, однак погоджений сторонами розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи умови п.4.1 Комерційної пропозиції щодо строку оплати електричної енергії, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 22.03.2023 по 25.05.2023.

Суд перевірив розрахунок пені та зазначає, що заявлена до стягнення сума пені не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 46718,57 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вимог в частині збитків від інфляції та 3% річних суд зазначає, що його здійснено арифметично правильно, а тому вимоги в цій частині в розмірі 1437,49 грн. збитків від інфляції та 3839,88 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання представника відповідача на необхідність врахування судом форс-мажорних обставин, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, при вирішенні питання про стягнення вимог в частині пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд зауважує наступне.

Так, відповідно до п.12.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п.12.2).

Строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.12.3).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства, а саме підтверджуючі документи, видані Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п.12.4).

У випадку невчасного або неналежного повідомлення з боку будь-якої зі сторін про факт настання форс-мажорних обставин, а також невчасного або неналежного надання підтверджуючих документів, сторона позбавляється права посилання на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором (п.12.5).

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п.12.6).

Відповідачем не подано до суду відповідного сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин безпосередньо для ФОП Урсуленка О.А., як то передбачено умовами розділу 12 договору, а також виконання останнім обов`язку щодо повідомлення позивача про настання таких обставин.

Що стосується листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, то останній є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Урсуленка Олексія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (код ЄДРПОУ 39568531, 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А. оф. 320) - 718747 (сімсот вісімнадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 31 коп. сновної заборгованості, 46718 (сорок шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 57 коп. пені, 1437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) грн. 49 коп. збитків від інфляції, 3839 (три тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн. 88 коп. 3% річних, 11561 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн. 15 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 08 січня 2024 р.