Постанова № 11619680, 06.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2010 р. № 2а- 37158/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

Суддів Сліденка А.В., Зоркіної Ю.В.

При секретарі Король Д.О.

За участі сторін:

представників позивача Плетенець Ю.С., Уставицької В.М., Михальова В.А.

представників відповідача Федоренка О.А., Кірсанова Д.Н.

прокурора Федченка М.О., Іванової Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, з участю прокуратури Дзержинського району м. Харкова, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому після зміни позовних вимог прохав суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19 січня 2007 р. № 000011/23-20/0/31556749, від 05 квітня 2007 р. № 0000116/23-05/0, від 05 червня 2007 р. № 0000116/23-05/2, від 30 серпня 2007 р. № 0000116/23-05/3 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачу.

Ухвалою суду до участі у справі було залучено прокуратуру Дзержинського району м. Харкова.

В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги в повному обсязі та прохали суд позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансового господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.1.7, 5.1 . 5 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме незаконне застосування ТОВ «МЕД-СЕРВІС»пільги з ПДВ, що на думку відповідача призвело до заниження податку на додану вартість.

Представники прокуратури Дзержинського району м. Харкова в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав зазначених відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 22 листопада по 19 грудня 2006 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем - ТОВ "Мед-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31556749) за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

Результати перевірки оформлено актом від 10 січня 2007 року за №33/23-2/31556749, в якому містяться висновки про порушення Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

Як зясовано судом, висновки ДПІ про наявність в діяльності позивача, ТОВ «Мед-Сервіс»порушень Закону України «Про ПДВ»обгрунтовані такими мотивами.

У перевіряємому періоді основним видом діяльності ТОВ "Мед-Сервіс" згідно з даними декларацій з податку на додану вартість, є роздрібна торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення через мережу власних аптек.(76,7% від загального обсягу реалізації).

В порушення п.2.4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами (затверджено Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 року №37, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 22.03.1995 року № 79/615), яким заборонено приймати на комісію лікарські засоби та вироби медичного призначення ТОВ "Мед-Сервіс" уклало з ТОВ "Мед-Сервіс - Інвест" договір консигнації №3 К від 03.02.2003 року. Відповідно до умов укладеного договору позивач, ТОВ "Мед-Сервіс" виступав консигнатором, одержуючи від ТОВ «Мед-Сервіс Інвест»- консигнанта, товари на реалізацію без передачі права власності. При цьому, кількість, номенклатура, якість, ціна, періодичність та інші характеристики товару і умови його поставки у самомоу договорі не визначено і повинно було надаватися у специфікаціях, накладних та інших додатках до договору.

Кожна поставка товару від консигнанта супроводжувалась видатковою накладною, але у бухгалтерському обліку позивач, ТОВ «Мед-Сервсі»як консигнатор на за балансовому рахунку № 024 "Товари прийняті на комісію" не відображав рух цих товарів. Товари отримані від комітента реалізовувались через роздрібну мережу ТОВ "Мед-Сервіс", звіт консигнатора надавався консигнанту у сумарному виразі без розшифровки номенклатури, та кількості реалізованих через аптекарську мережу, пільгового товару та товару оподаткованого на загальних умовах. У регістрах синтетичного бухгалтерського обліку позивача, ТОВ «Мед-Сервіс»відображено реалізацію комісійного товару на підставі бухгалтерських довідок, інформація про реалізацію товару через роздрібну мережу підтверджується даними звітів про використання РРО. В свою чергу консигнант, ТОВ "Мед-Сервіс Інвест" виписував податкову накладну на суму реалізованого по договору консигнації товару з застосуванням пільги з ПДВ без розшифровки номенклатури товару, замість якої напис "виручка" (рядок №3 "Номенклатура поставки товарів (робіт ,послуг) продавця)" декларації про податок на додану вартість. У платіжних дорученнях при безготівковому розрахунку з консигнантом за реалізований комісійний товар сума ПДВ визначалась 20% з загальної суми платежу при цьому зменшувалась заборгованість і за пільговий товар.

В ході перевірки ТОВ "Мед-Сервіс" не надано свідоцтва про реєстрацію та допущених до застосування в Україні лікарських засобів посилаючись що їх не має у офісі підприємства, при усному, а також письмовому зверненні до підприємства про одержання копій сертифікатів якості, свідоцтва про реєстрацію, та переліку реалізованих лікарських засобів, одержаних у межах договору консигнації. Одержана відмова лист підприємства № б/н від 20.12.2006р.

Таким чином, на думку ДПІ, позивачем, ТОВ «Мед-Сервіс»були допущені:

- порушення п.2.4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами (затверджено Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 року №37, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 22.03.1995 року № 79/615), яким заборонено приймати на комісію лікарські засоби та вироби медичного призначення;

- порушення п. п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., згідно з яким платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону, що виявилось у неведенні окремого обліку поставки товарів звільнених від оподаткування згідно із п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 указаного закону;

- порушення п.п. "є" п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., згідно з яким податкова накладна має містити окремим рядком: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), що виявилось у прийнятті до податкового обліку податкові накладні одержані від консинтанта без відображення номенклатури.

З огляду на наявність вказаних порушень відповідач, ДПІ дійшов висновку про порушення позивачем, ТОВ «Мед-Сервіс»п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями і необґрунтоване застосування пільги з ПДВ (Код пільги згідно з Довідником пільг 14010088) при реалізації товарів одержаних на консигнацію за період з 01.10.2003р. - 30.09.2006р.на загальну суму 49989184,00 грн., що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 9997836,80 грн.

За наслідками перевірки відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007р. №0000111/23-20/0/31556749, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14996755,20 грн. в т.ч. 9997836,80 грн. основного платежу та 4998918,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем, ТОВ «Мед-Сервіс»в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»шляхом направлення до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова первинної адміністративної скарги.

В порядку процедури апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007р., ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у рішені №4767/10/25-007 від 27.03.2007р. визначила, що при нарахуванні податкових зобовязань у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не було враховано, що відповідно до вимог п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках встановлених даною нормою, однак не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. За таких обставин, відповідачем, ДПІ було визнано, що нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість позивачу за жовтень 2003р. та за листопад 2003р. в сумі 99766,80 грн. та 109272,20 грн., відповідно, є безпідставним.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, відповідачем прийнято нове податкові повідомлення-рішення про зменшення податкових зобовязань:

- №00001116/23-05/0 від 05.04.2007р. яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14683196,70 грн. у т.ч. 9788797,80 грн. основного платежу та 4894398,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому, за наслідками розгляду повторної скарги позивача, ДПА у Харківській області було прийнято рішення №1907/10/25-103 від 30.05.2007р. та податкове повідомлення-рішення №0001162305/2 від 05.06.2007р. у якому сума зобовязання залишилась незмінною щодо рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

Рішенням ДПА України від 15.08.2007р. №7786/6/25-0115 було залишено без задоволення скаргу ТОВ «Мед-Сервіс», а рішення ДПА у Харківській області від 30.05.2007р. №1907/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги без змін.

У звязку з цим, відповідач, ДПІ 30.08.2007р. прийняв податкове повідомлення-рішення №000116/23-05/3 про визначення ТОВ «Мед-Сервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14683196,70 грн.

Суд зазначає, що діяльність, повязана із реалізацією лікарських засобів, регулюється, насамперед, Законом України «Про лікарські засоби»від 04.04.96 р. № 123/96-ВР (зі змінами та доповненнями). Означений закон дає визначення лікарських засобів, встановлює обовязковість та порядок їх державної реєстрації.

Лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, про що заявнику видається відповідне посвідчення.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про лікарські засоби»- державну політику у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів визначає Верховна Рада України. Вона ж здійснює законодавче регулювання відносин у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів. Кабінет Міністрів України через систему органів державної виконавчої влади проводить в життя державну політику у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, організує розробку та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм у межах своїх повноважень, забезпечує контроль за виконанням законодавства про лікарські засоби.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про лікарські засоби»управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та спеціально уповноважені ними державні органи.

Загальні умови торгівлі лікарськими засобами визначені у Правилах торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1570, які чинні з 17.11.2004 року і на даний час, та Правилах роздрібної реалізації лікарських засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. N 447, які були чинні до 17.11.2004 року.

Так, відповідно до Правил роздрібної реалізації лікарських засобів роздрібна реалізація лікарських засобів - це діяльність юридичних і фізичних осіб з медикаментозного забезпечення населення і лікувально-профілактичних закладів шляхом закупівлі та продажу через аптечну мережу лікарських засобів з метою отримання прибутку.

Ці Правила визначають умови здійснення роздрібної реалізації лікарських засобів і основні вимоги до діяльності аптек та їх структурних підрозділів щодо медикаментозного обслуговування населення та закладів охорони здоров'я.

Роздрібною реалізацією лікарських засобів можуть займатися підприємства (їх об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності, громадяни-підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Роздрібна реалізація лікарських засобів регулюється законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Основи законодавства про охорону здоров'я в Україні", "Про лікарські засоби", постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 108 "Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення", нормативними документами МОЗ, а також цими Правилами.

А згідно з п.42 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 108 «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення»особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарів у кредит регулюються окремими правилами, що затверджуються МЗЕЗ за погодженням із заінтересованими міністерствами і відомствами.

Особливості продажу лікарських засобів визначаються окремими правилами, що затверджуються МОЗ України.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача, ДПІ про порушення ТОВ «Мед-Сервіс»Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами (затверджено Міністерством зовнішніх економічних звязків України від 13.03.1995 року №37 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 22.03.1995 року №79/615) є необґрунтованим, так як особливості продажу лікарських засобів визначаються окремими правилами, що затверджуються Міністерством охорони здоровя України. Вищезазначені нормативні документами затверджені МОЗ не мають посилань, щодо заборони продажу лікарських засобів за договорами консигнації.

Окрім того, при вирішенні справи суд бере до уваги положення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ», де указано, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»під поставкою товарів законодавцем розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (абз.1 п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»). При цьому, в силу приписів абз.2 п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності. Аналізуючи положення Закону України «Про ПДВ», суд приходить до висновку, що господарські операції, які відбуваються в межах цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товар, але уповноважують особу, котра отримала товар, здійснити його подальшу реалізацію, підлягають оподаткуванню за правилами п.4.7 ст.4 названого закону. Разом з тим, з положень Закону України «Про ПДВ»суд не вбачає підстав для висновку, що законодавець в п.4.7 ст.4 Закону України «Про ПДВ»наводить вичерпний перелік правочинів, оподаткування операцій з поставки товарів в межах яких здійснюється за правилами даної норми закону.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що за висновками акту перевірки укладений між позивачем, ТОВ "Мед-Сервіс" та ТОВ "Мед-Сервіс - Інвест" договір консигнації №3 К від 03.02.2003 року не визнаний ані нікчемним, ані недійсним, ані удаваним, ані фіктивним. Будь-яких зауважень до дійсності господарських операцій, що відбувались в межах названого договору, а також щодо відсутності факту передачі права власності від консигната та консигнатора відповідач, ДПІ в ході перевірки та судового розгляду справи не висловлював.

Закон України «Про ПДВ»не ставить можливість застосування нульової ставки податку в залежність від виду правочину, в межах якого відбувається оподаткована операція.

За таких обставин, висновок ДПІ про неправильність оподаткування позивачем, ТОВ «Мед-Сервіс»податком на додану вартість господарських операцій за вказаним договором є юридично неспроможним.

Окрім того, при вирішенні справи суд зауважує, що відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 1949 від 17.12.2003 р., в якій встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. Цією ж Постановою визначено перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Згідно з ст.2 Закону України „Про лікарські засоби” - Державний реєстр лікарських засобів України - нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу.

Рішенням про державну реєстрацію затверджуються фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.

У Державному реєстрі лікарських засобів України зазначаються: торговельна назва лікарського засобу; виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми; хімічна назва чи склад; фармакологічна дія; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; запобіжні заходи; взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску.

Відповідно до Положення про Державний реєстр лікарських засобів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 31.03.2004 р.) - веде Реєстр Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Виключення лікарського засобу з Реєстру здійснюється Державною службою у зв'язку із закінченням строку дії його державної реєстрації або на підставі наказу МОЗ про повну (тимчасову) заборону застосування. У разі виключення, заборони чи перереєстрації лікарського засобу у Реєстрі робиться відповідний запис.

Таким чином, Державний реєстр лікарських засобів України є загальновідомим та загальнодоступним документом, існування якого не потребує додаткового доказування.

Суд вважає за необхідне зауважити, що чинним законодавством передбачена видача заявнику лише реєстраційного посвідчення, форма та опис якого затверджена Наказом Міністерства охорони здоровя України № 358 від 29.07.2003 р.

Тобто для звільнення від оподаткування податком на додану вартість лікарські засоби та вироби медичного призначення мають бути зареєстровані та допущені до застосування в Україні за відповідним переліком Кабінету Міністрів України. Інших умов для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з реалізації лікарських виробів і виробів медичного призначення Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про лікарські засоби»реалізація лікарських засобів на території України здійснюються підприємствами, установами, організаціями та громадянами на підставі спеціального дозволу (ліцензії), який видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А ст. 20 цього ж Закону встановлено, що реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості який видається виробником».

Згідно Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженої наказом МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2002 р. за N 107/6395 :

сертифікат якості виробника - документ, виданий виробником, про відповідність серії лікарського засобу вимогам, установленим під час його реєстрації в Україні;

висновок щодо якості - документ з інформацією про перевірений зразок лікарського засобу з результатами лабораторного дослідження та висновком щодо відповідності вимогам чинної в Україні АНД, який виданий лабораторією з аналізу якості лікарських засобів, підпорядкованою або уповноваженою Державною інспекцією.

Позивачем на вимогу суду надані висновки щодо якості, сертифікати якості лікарських засобів та ліцензії одержані ТОВ «Мед-Сервіс»для здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами (т.с. 7-24).

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів того, що реалізовані ТОВ «Мед-Сервіс»лікарські засоби виключені з Державного реєстру або не включені до нього, внаслідок чого позивач не мав права на пільги зі сплати ПДВ.

При розвязанні спору суд не знаходить підстав для залишення поза увагою долученого до справи листа № 1548/03-21 від 14.11.2007 р. Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Харківській області, що постійно (відповідно до ст.14 Закону України „Про лікарські засоби”) здійснює перевірки позивача з питань дотримання порядку здійснення торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення, та який свідчить про те, що за період з жовтня 2003 року по грудень 2006 року випадків здійснення торгівлі позивачем незареєстрованими лікарськими засобами встановлено не було. Відповідач достовірності даних цього листа не спростував.

Стосовно обставин ведення ТОВ «Мед-Сервіс»обліку одержаного від констигната товару лікарських засобів та інших засобів медичного призначення, суд зауважує на такому.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. із наступними змінами та доповненнями - регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до абз. 9 Загальних положень Інструкції про застосування Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств та організацій (затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р.) підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

В силу цієї ж Інструкції товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари обліковуються на позабалансовому субрахунку 024 "Товари, прийняті на комісію". Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.

Як свідчить витяг з позабалансового рахунку 024 - позивач здійснював аналітичний облік товару, отриманого в межах договору консигнації в сумовому вираженні з окремим відображенням пільгового товару, що відповідає нормам чинного законодавства.

Ведення ТОВ «Мед-Сервіс»обліку одержаних в межах договору консигнації товару з порушеннями, які б обєктивно в силу закону унеможливлювали застосування до операцій з поставки таких товарів нульової ставки податку на додану вартість, матеріали справи не містять.

Висновок ДПІ про порушення позивачем, ТОВ «Мед-Сервіс»вимог п.п.7.2.1.п.7.2.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної” (затверджено Наказом Державної податкової інспекції України № 165 від 30.05.1997 р.; надалі Порядок), що спричиняє неправомірність оподаткування операцій з поставки лікарських засобів із застосуванням нульової ставки ПДВ, також не може бути взятий судом до уваги як обгрунтований.

За приписами наведенх норм - особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість складає податкову накладну. В якості обовязкових реквізитів податкова накладна має містити порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.2. п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” - у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ".

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні, які надавалися ТОВ „Медсервіс-Інвест” на лікарські засоби, що передавались в межах договору консигнації, складені з врахуванням вимог чинного законодавства.

Вимоги щодо зазначення в податковій накладній виробника товару чинне законодавство не містить, а відтак відсутність цих даних не має своїм безумовним правовим наслідком втрату податковою накладною юридичної сили і доказовості та неможливість застосування до операцій з поставки лікарських засобів нульової ставки з ПДВ. Отже, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” та, як наслідок, відмова відповідача врахувати зазначені податкові накладні - безпідставні.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459, Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №2327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №2925/11205 Зведений акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Виходячи з вимог п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та положень наведених актів законодавства, суд зауважує, що висновки про необґрунтоване застосування платником ПДВ пільги можуть бути зроблені виключно у разі якщо матеріалами проведеного субєктом владних повноважень заходу контролю буде достеменно доведено реалізацію платником лікарських засобів та товарів медичного призначення, котрі не увійшли до переліку Кабінету Міністрів України, без нарахування податку на додану вартість за ставкою 20 %.

Досліджуючи зміст акту від 10 січня 2007 року за №33/23-2/31556749, суд відзначає, що в Акті перевірки не проведено жодного співставлення номенклатури лікарських засобів, які реалізовувались ТОВ «Мед-Сервіс», відповідно до наданих на дослідження документів з переліком лікарських засобів та виробів медичного призначення, що затверджений КМ України. Зазначений Акт перевірки не містить також і жодних даних, які б показували на те, що на певному етапі руху лікарських засобів їх оподаткування здійснювалось за ставкою 20 % ПДВ, а позивач, всупереч закону, здійснив поставку цих лікарських засобів за ставкою 0 %, чим і завдав збитків Державному бюджету України.

В ході розгляду справи згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року було призначено проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до долученого до справи висновку комісійної судово-економічної експертизи від 30.07.2010 року, яку було проведено Харківським НДІСЕ ім. заслуженого професора М.С. Бокаріусу, висновки акту документальної перевірки №33/2320/31556749 від 10.01.2007 року в частині заниження обєкту оподаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс»за період 2003-2006р.р. і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 9788797,80 гривень не підтверджені. Письмових заперечень на зазначений висновок експертизи відповідач не подав, підстав для неврахування висновків експертизи при вирішенні справи суд не вбачає.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України правомірності висновків акту документальної перевірки №33/2320/31556749 від 10.01.2007 в частині заниження обєкту оподаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс»за період 2003-2006р.р., якими вмотивовано спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з ПДВ, не довів, переконливих суджень та фактичних даних, які були б обєктивно достатніми для висновку про заниження позивачем обєкту оподаткування, суду не надав, а відтак, вимогу позивача про скасування податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованою і задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, з участю прокуратури Дзержинського району м. Харкова, про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19 січня 2007 р. № 000011/23-20/0/31556749, від 05 квітня 2007 р. № 0000116/23-05/0, від 05 червня 2007 р. № 0000116/23-05/2, від 30 серпня 2007 р. № 0000116/23-05/3 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «МЕД-СЕРВІС».

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді А.В.Сліденко

Ю.В.Зоркіна