Ухвала суду № 116196506, 10.01.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/616/24

Провадження № 2/127/93/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Турбівський каоліновий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Турбівський каоліновий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Однак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем:

- не зазначено в позовній заяві ціну позову;

- не зазначено доказів на підтвердження викладених обставин в позовній заяві, а саме, що відповідачем до органів ПФУ були подані недостовірні відомості про звільнення позивача;

- не зазначено доказів на підтвердження викладених обставин в позовній заяві, зокрема щодо: дат отримання відповідачем вимоги про надання повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а також двох адвокатських запитів; розміру середньоденної заробітної плати позивача.

Згідно ізч.5ст.177ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Також, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги: майнового (стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та немайнового характеру (зобов`язання вчинити дії).

Пунктом 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Також вп.п.12Постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 17жовтня 2014року №10«Про застосуваннясудами законодавствапро судовівитрати уцивільних справах»зазначено,що у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно доч.4ст.177ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зп.п.1.1п.1ч.2ст.4Закону України«Про судовийзбір»,за поданнядо судупозовної заявимайнового характеру,яка поданафізичною особоюсплачується судовийзбір врозмірі 1%ціни позову,але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить1073,60грн.та небільше 5розмірів прожитковихмінімумів дляпрацездатних осіб,що становить 13420,00 грн.

Як вбачається з п. 1.2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1073 грн. 60 коп.

Щодо посилання позивача у заяві про звільнення від сплати судового збору на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що суд може звільнити від сплати судового збору, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Враховуючи,що звільненнясудом відсплати судовогозбору єправом,а необов`язкомсуду,посилання упозові наст.8Закону України «Про судовий збір» (предметом позову є захист трудових прав позивача) не є безумовною підставою для звільнення. Вказаний Закон визначає конкретні види трудових справ, які звільняються від сплати судового збору, тому заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Так, зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 01.09.2015 року. Цим Законом скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 01.09.2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 року (справа № 6-1121цс16).

Відповідна правова позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

Таким чином,вимога позивачащодо стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягає оплаті судовим збором.

З приводу вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції Про захист заробітної плати F 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст.233КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 12-301гс18 від 30.01.2019 року.

Тож судовий збір належить сплатити за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в розмірі 1%ціни позову, тобто 4122,89 грн.

Загальна сума судового збору, виходячи із заявлених позовних вимог, складає 5196,49 гривень з урахуванням однієї немайнової вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Отже, позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 5196,49 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).

Крім того, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України,а самепозивачем допозовної заявидодано ксерокопіюнаказу №49-к неналежної якості, з якого не можливо встановити його зміст.

За змістом ч.ч. 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України визначено, що письмові доказиподаються воригіналі абов належнимчином засвідченійкопії,якщо іншене передбаченоцим Кодексом.Якщо длявирішення спорумає значеннялише частинадокумента,подається засвідченийвитяг знього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, всупереч вимог вказаної вище статті позивачем не посвідчено належним чином: копію наказу про прийняття на роботу від 05.11.2021 року, копію наказу №49-к, копію наказу №7-Пр від 19.05.2023 року, копію особової картки працівника, копію наказу №8 від 22.08.2022 року, копію штатного розпису з 01.10.2022 року, копії наказів про преміювання, копії табелів обліку використання робочого часу.

Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Матеріали позовноїзаяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Турбівський каоліновий завод» про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 16 січня 2024 року, але не більше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вказаних недоліків, дана позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: