Постанова № 11619581, 29.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 вересня 2010 р. № 2-а- 3760/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Старосєльцевої О.В. при секретарі судового засідання Чубукіній М.В..

за участю:

представника позивача Рожкової С.Г. ( довіреність № 25-22/2678 від 13.04.10р.);

представників відповідачів - Юхтенко А.Д.(довіреність №160 від 20.04.10р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Контрольно-ревізійного управління в Харківській області

до Державного навчального закладу „Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей"

прозобов"язання виконати вимогу від 04.12.2009 № 031-21/9191 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, КРУ в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після зменшення позовних вимог, просив суд зобов'язати Державний навчальний заклад «Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей виконати вимогу від 04.12.2009 № 031-21/9191, а саме відшкодувати до обласного бюджету за кодом доходів 24060300 на рахунок № 31413544700001 в ГУДКУ у Харківській області , символ звітності 101 незаконних витрат:

- по заробітній платі 6974,99 грн.;

- по сплаті внесків до державних цільових фондів в сумі 2189,16 грн.;

- по стипендії в сумі 3470 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в Харківському професійному ліцею зв'язку.

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України „Про припинення юридичної особи Харківського професійного ліцею зв'язку Харківської області" від 30.06.2009 №592 юридичну особу Харківський професійний ліцей зв'язку Харківської області припинено шляхом приєднання до Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею. Згідно з п.2 вищезазначеного наказу встановлено, що Харківський монтажно-будівельний ліцей є правонаступником Харківського професійного ліцею зв'язку.

За наказом Головного управління освіти і науки від 30.06.2009 №360 „Про припинення дії юридичної особи Харківський професійний ліцей зв'язку" створена ліквідаційна комісія, Горбатенко З.М. призначена її головою та виконувала обов'язки директора Харківського професійного ліцею зв'язку і у відповідності до наказу зобов'язана забезпечити діяльність ліцею до моменту ліквідації, за участю керівника установи - правонаступника - директора Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею Каракуці В.І.

За результатами ревізії складено акт від 20.11.2009 №031-11/123, який підписано головою ліквідаційної комісії Горбатенко З.М. та правонаступником - директором Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею Каракуцею В.І. без заперечень.

На підставі п.7 ст.10 Закону України „Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" голові ліквідаційної комісії та правонаступнику - директору Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею пред'явлено вимогу від 04.12.2009 № 031-21/9191 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань, яка повністю до теперішнього часу не виконана відповідачем.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог частково заперечували. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що вважають неправомірною вимогу позивача в частині необґрунтованого нарахування заробітної плати 14 ти працівника ліцею в 2008 року та 13 ти працівникам в 2009 році з причини не відпрацювання ними повного робочого часу. Оскільки, позивач дійшов до висновку про не відпрацювання працівниками ліцею повного робочого дня на підставі даних про тривалість робочого дня зазначених в колективному договорі та Правилах внутрішнього розпорядку ліцею. Між тим, даними табелів обліку робочого часу підтверджується відпрацювання працівниками ліцею повного робочого дня. Крім того, представники відповідача зазначили, що вихідна допомога в сумі 943 грн. була правомірно виплачена майстру виробничого навчання ОСОБА_6 при її звільненні у зв'язку з ліквідацією навчального закладу. Твердження позивача про неправомірність виплати вказаної вихідної допомоги у зв'язку з тим, що на момент ліквідації вказаний працівник ліцею перебував у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 6 років не обґрунтовано.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну контрольноревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. № 2940-ХІІ (із змінами та доповненнями), головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно;

4) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю;

5) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

6) здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;

7) проводить перевірки державних закупівель та здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Згідно ст. 15 Закону, службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України Про державну контрольно ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. № 2940-ХІІ (із змінами та доповненнями), Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно вимог п. 10 ст. 10 Закону України Про державну контрольно ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. № 2940-ХІІ, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в Харківському професійному ліцею зв'язку за період за 2007-2008 роки та поточний 2009 рік, в ході якої виявлено порушення фінансової дисципліни.

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України „Про припинення юридичної особи Харківського професійного ліцею зв'язку Харківської області" від 30.06.2009 №592 юридичну особу Харківський професійний ліцей зв'язку Харківської області припинено шляхом приєднання до Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею. Згідно з п.2 вищезазначеного наказу встановлено, що Харківський монтажно-будівельний ліцей є правонаступником Харківського професійного ліцею зв'язку.

За наказом Головного управління освіти і науки від 30.06.2009 №360 „Про припинення дії юридичної особи Харківський професійний ліцей зв'язку" створена ліквідаційна комісія, Горбатенко З.М. призначена її головою та виконувала обов'язки директора Харківського професійного ліцею зв'язку і у відповідності до наказу зобов'язана забезпечити діяльність ліцею до моменту ліквідації, за участю керівника установи - правонаступника - директора Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею Каракуці В.І.

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності складено акт від 20.11.2009 №031-11/123, який підписано головою ліквідаційної комісії Горбатенко З.М. та правонаступником - директором Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею Каракуцею В.І. без заперечень (а.с.7-27).

На підставі п.7 ст.10 Закону України „Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" Голові ліквідаційної комісії Харківського професійного ліцею зв'язку Горбатенко З.М. та правонаступнику Харківського професійного ліцею зв'язку директору Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею Каракуці В.І. пред'явлена вимога про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань від 04.12.2009 року № 031-21/9191, а саме:

- відшкодувати до обласного бюджету за кодом доходів 24060300 на рахунок № 31413544700001 в ГУДКУ у Харківській області , символ звітності 101 незаконних витрат:

- по заробітній платі 6974,99 грн. та по сплаті внесків до державних цільових фондів в сумі 2189,16 грн.;

- по стипендії в сумі 3470 грн.

Судом встановлено, що 05.05.2010 року змінилося найменування юридичної особи відповідача на Державний навчальний заклад «Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей».

Ревізією дотримання вимог законодавства при проведенні розрахунків з працівниками ліцею, звільненим у зв'язку з ліквідацією навчального закладу, встановлено, що майстру виробничого навчання ОСОБА_6, яка у відповідності до наказу від 08.04.2009 № 7-к з 06.04.2009 по 05.10.2009 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 6 років, нарахована і перерахована на особистий картковий рахунок вихідна допомога в сумі 943 грн.

Позивач вважає, що вказана виплата суперечить вимогам абзацу 4 п. 2 та останньому абзацу п. 4 Порядку № 100, згідно якого середня заробітна плата у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством визначається у розмірі посадового окладу лише у випадку, коли працівник не мав заробітку за розрахунковий період, не з вини працівника.

Суд вважає не правомірним висновок позивача, про те, що оскільки ОСОБА_6 за своєю заявою знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати, то при її звільненні з займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідач неправомірно виплатив ОСОБА_6 вихідну допомогу.

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії та права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про відпустки» вбачається, що важливими гарантіями надання відпустки без збереження заробітної плати, які встановлені ст.ст. 25,26 вищеназваного Закону є, те, що на час надання відпустки за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи. Надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати оформлюється відповідним наказом роботодавця.

Відповідно до наказу № 25-к від 08.04.2009р. «Про відпустку без збереження заробітної плати» ОСОБА_6 надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років з 06.04.09р. по 05.10.09р. (а.с. 132).

Судом встановлено, що наказом «Про вивільнення та переведення працівників у зв'язку з припиненням юридичної особи Харківського професійного ліцею зв'язку» було звільнено з займаної посади майстра виробничого навчання ОСОБА_6 з 31.08.2009 року згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.127). На підставі чого ОСОБА_6 була виплачена вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 943 грн. (а.с.129).

Відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Суд зауважує, що вимоги вказаної норми закону жодного винятку не містять. Вимогами чинного законодавства не передбачено, що знаходження працівника у відпустці без збереження заробітної плати позбавляє його права на отримання гарантій, пільг і компенсацій при його звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Ревізією повноти відпрацювання робочого часу працівниками ліцею встановлено, що вна слідок встановлення робочого дня тривалістю 7 годин 45 хвилин, замість 8 ми часового, не підтверджується відпрацювання 1019 годин робочого часу 14-ю працівниками ліцею в 2008 році та 13-ю працівниками в 2009 році, внаслідок чого необґрунтовано нарахована заробітна плата в загальній сумі 6031,99 грн. та зайво перераховано обов'язкових платежів до державних цільових фондів в загальній сумі 2189,16 грн.

Позивач дійшов до висновку про не відпрацювання повного робочого дню (8 годин) на підставі даних зазначених в Колективному договорі, укладеному між адміністрацією і профспілковим комітетом ліцею зареєстрованим за № 2440 від 20.06.2006 року та Правилами внутрішнього трудового розпорядку Харківського професійного ліцею зв'язку, в яких встановлено початок робочого дня з 8 годин 15 хвилин, кінець робочого дня о 16 годин 45 хвилин, перерва передбачена з 12 години 30 хвилин до 13 години 15 хвилин при 5и денному робочому тижні. Таким чином, тривалість робочого дня становила 7 годин 45 хвилин (а.с.44-60, 76-81).

Суд зазначає, що первинним обліковим документом зі статистики праці є табель обліку використання робочого часу, типова форма якого затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008р. № 489. Табелі обліку використання робочого часу застосовуються для облікування використання робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Табелі обліку робочого часу працівників ліцею за 2008 та 2009 рік свідчать про відпрацювання працівниками ліцею 8 годинного робочого дня (а.с.143-220).

Суд вважає, що саме табель обліку використання робочого часу є належним та допустимим доказом на підтвердження фактичного відпрацювання 8 годинного робочого дня працівниками ліцею, а не відомості режиму роботи ліцею відображені в колективному договорі 2006 року та Правилами внутрішнього розпорядку для працівників ПТУ 2.

Ревізією обґрунтованості використання коштів стипендіального фонду встановлено, що в порушення п. 7 змін до Порядку призначення і виплати стипендії та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 165, сума виплаченої учням ліцею в 2008 році премії та матеріальної допомоги складає 13,2 % від суми виплаченої стипендії, замість передбачених законодавством 10%, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено вищезазначених виплат на суму 3470 грн.

Суд вважає правомірним вимогу позивав про відшкодування зайво нарахованої та сплаченої стипендії на суму 3470 грн., оскільки відповідно до пункту 7 Порядку призначення та виплати стипендії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. N 882, з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності навчальний заклад 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення.

Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача про те, що стипендія була виплачена учням ліцею у розмірі більшому ніж встановлено вимогами чинного законодавства на підставі усного дозволу Управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації.

На підставі вищенаведеного, суду дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Контрольно ревізійного управління в Харківській області в частині зобов'язання відповідача відшкодувати до обласного бюджету незаконні витрати по стипендії в сумі 3470 грн. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 51, 71, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. ст. 163, 167, 181, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Контрольно-ревізійного управління в Харківській області до Державного навчального закладу „Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей" про зобов"язання виконати вимогу від 04.12.2009 № 031-21/9191 - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державний навчальний заклад „Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей" виконати вимогу від 04.12.2009 № 031-21/9191 частково, а саме: відшкодувати до обласного бюджету за кодом доходів 24060300 на рахунок №31413544700001 в ГУДКУ у Харківській області (код ЄДРПОУ 23911595), символ звітності 101 незаконних витрат по стипендії в сумі 3470,00 (три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.)

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлено 04.10.2010 року.

Суддя Старосєльцева О.В.