Постанова № 11619516, 30.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30.09.2010 р. №2а- 7633/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. при секретарі судового засідання Чубукіній М.В.

за участю сторін:

представника позивача Лещенко Наталія Олександрівна;

представника відповідача Сірик Дмитро Миколайович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Ді Інжинірінг"

простягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та пені,

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Ді Інжинірінг»про стягнення з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню у сумі 1357,34 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Відповідно вимог ст.ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач до 16 квітня 2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1333,34 грн. та пеню у розмірі 24,00 грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліду і не зайняте інвалідом.

Представник позивача - Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів Лещенко Н.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 1333,34 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарський санкцій у розмірі 24,00 грн.

Представник відповідача - ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг»- в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки підприємством був працнвлаштований один інвалід.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг»2009 році становить 9 осіб. Розглядаючи розрахункову відомість за 2009 рік (а.с.23) суд встановив, що до 1-го півріччя 2009 року середньооблікова кількість штатних працівників (осіб) складала 7 осіб, але за період 9 місяців 2009 року середньооблікова кількість штатних працівників складала 8 осіб, та за рік - 9 осіб.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України №70від 31 січня 2007 року інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні були працювати у 2009 році в ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг»на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особа.

Згідно звіту форми №10-ПІ Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг», на підприємстві працювала 1 особа інвалід, при нормативі - 1. Між тим суд зазначає, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду кур'єра з 21.12.2009 року(а.с.24-26).

Виходячи з наведенного посилання відповідача на виконання вимог чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів суд вважає не обгрунтованим, оскільки вищезазначена особа була прийнята лише у кінці грудня 2009 року, а тому на протязі 2-го півріччя 2009 року ТОВ "Ін-Ді Інжинірінг" не були виконано вимоги чинного законодавтсва щодо створення робочого місця для інваліда та вжиття заходів щодо його працевлаштування.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Дежкомстату України від 28 вересня 2005 року №286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Згідно із пунктом 3.2.1 зазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (пункт 3.2.5 зазначеної Інструкції).

Таким чином, фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.

Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Між тим, суд зауважує, що на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обовязку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, законодавством передбачена обовязковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідно до листа №6376 від 12 травня 2010 року, встановлено, що ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг»(код ЄДРПОУ 30656797) звіт про наявність вільних робочих місць для інвалідів (форма 3-ПН) подавало, але не подавалися звіти форми 3-ПН «Про наявність вакансій»з потребою в працівниках за категорією громадян за шифром 11 інваліди. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідни звіти до центру зайнятості підприємством не подавалися, робоче місце для інваліду було створено лише в кінці 2009 року.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів регламентована Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (далі Порядок № 70).

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

На момент звернення до суду з позовом вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та з ТОВ «Ін-Ді Інжинірінг»підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції в сумі 1333,34 грн. та пені у розмірі 24,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-163, 167, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Ді Інжинірінг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та пені - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Ді Інжинірінг" (61047, м. Харків, пров. Шариковий, 63, код ЄДРПОУ 30656797, МФО 380805, р/р 2600782213, ВАТ «Райффайзен банк «Аваль») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 5 під'їзд, к. 16, отримувач: УДК Дзержинського району, банк отримувача: ГДКУ у Харківській області, р/р 312192300003, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця та пеню в сумі 1357.34 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят сім гривень 34 коп.).

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2010 р.

Суддя Старосєльцева О.В.