Постанова № 11619469, 17.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2010 р. № 2-а- 6153/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання Макогон Н.О.

за участю:

представника позивача Межерицького А.А.,

представника відповідача Дробот С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

простягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області звернулась до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просили стягнути із Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»заборгованість з: податку на прибуток, ПДВ, податку з власників транспортних засобів, земельного податку з юридичних осіб, інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього природного середовища у загальній сумі 1007009,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Казенне підприємство «Зміївський ремонтннй енергомеханічний завод»(далі за текстом КП „Зміївський РЕМЗ») 15.10.2003 року зареєстроване Зміївською районною адміністрацією Харківської області за реєстраційним номером №10004553882. ДПІ у Зміївському районі 28.12.1993 року взято на облік як платника податків за № 40. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби уповноважені державою здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати у бюджет податків, зборів і інших платежів. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обовязок щодо сплати податку, збору (обовязкового платежу) припиняється їх оплатою або скасуванням. Спеціальним законом з питань оподаткування, а саме п.п.2.3.1 п.2 ст.2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР передбачено обовязок субєктів підприємницької діяльності сплачувати до бюджету в повному обсязі всі податки та не податкові платежі, передбачені зазначеним Законом. Згідно облікових карток загальна сума податкового боргу по КП „Зміївський РЕМЗ»складає 1007958,47 грн., в т.ч. пеня 110636,83 грн., а саме: податок на прибуток 219111,94 грн. в т.ч. пеня 48020,30 грн.; ПДВ464750,20 грн. в т.ч. пеня 40274,21 грн.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій 949,42 грн.; податок з власників транспортних засобів 224166,05 грн., в т.ч. пеня 21088,88 грн., земельний податок з юридичних осіб 24050,20 грн.; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього природного середовища 74930,66 грн. в т.ч. пеня 1253,44 грн. У встановлені строки КП „Зміївський РЕМЗ»не сплатило у повному обсязі суму боргу, внаслідок чого виникла податкова заборгованість в розмірі 1007958,47 грн., що є порушенням законодавства України. Проте ДПІ у Зміївському районі вже звернулась до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 949,42 грн., отже загальна сума податкової заборгованості, яка складає ціну даної позовної заяви становить 1007009,05 грн. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі для стягнення заборгованості по платежам було вжито такі заходи: згідно п.6.2 ст.6 Закону України №2181-111 після здійснення процедур узгодження суми були виставлені податкові вимоги: 1 вимога №1/19 від 26.10.2001 року; 2 вимога №2/173 від 24.12.2001 року. Перша податкова вимога містить факт узгодження податкового зобовязання. Друга податкова вимога, яка направляється не раніше тридцятого календарного дня вручення першої вимоги, додатково до заявлених вимог, при збільшенні заборгованості, зазначає суму консолідованого боргу. У звязку з тим, що Закон не містить положень про подальше виставлення податкових вимог, подальше узгодження заборгованості визначається статтею 5 даного Закону, а виставлена перша та друга вимоги є підставою для вчинення заходів для примусового стягнення боргу. Активи платника КП «Зміївський РЕМЗ»знаходяться в податковій заставі, про що зроблений запис у державному реєстрі застав рухомого майна за номером 5817000.

Відповідач проти позову заперечував, від представника КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»Дробот С.І. до суду надійшли письмові заперечення та пояснення до заперечень, в яких зазначили, що суми податкового боргу, які зазначені в податкових вимогах від 26.10.2001 р. та 24.12.2001 р., з 2005 р. набули статусу безнадійного податкового боргу та повинні бути списані на підставі п. в) п.п. 18.2.1 п. 18.2 вказаного Закону, через що вважали зазначені податкові вимоги відкликаними на підставі п. д) п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України №2181-ІІІ. Щодо податкового боргу з податку на прибуток підприємства, відповідач зазначив, що по його даним рахується інша сума боргу та платник податків сплачував задекларований податок на прибуток. У позовній заяві суми податкового боргу є більшими, ніж задекларовано податкових зобовязань з податку на прибуток. За даними відповідача по податковим деклараціям, переліченим в позовній заяві нараховано податкових зобовязань з податку на прибуток до сплати в бюджет 26028 грн., сплачено по вказаним податковим деклараціям податку на прибуток на суму 53622 грн., сума переплати 27594 грн. Щодо наявності податкового боргу по податковим повідомленнямрішенням, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 55498,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 36 021,01 грн., відповідач зазначив, що по вказаним податковим повідомленнямрішенням проведено сплату платіжними дорученнями на загальну суму 50000,00 грн.: по податковому повідомленні-рішенні № 0000902310/0 від 27.10.2008 р. на 29 014 грн. проведено сплату відповідно до платіжного доручення № 508 від 09.10.2008 р. на суму 15 000,00 грн.; по податковому повідомленні-рішенні № 0001012310/0 від 25.12.2009 р. на суму 46 354,20 грн. проведено сплату відповідно до наступних платіжних доручень № 891 від 26.11.2009 р. на суму 10000,00 грн. та № 917 від 25.12.2009 р. на суму 25000,00 грн., по податковому повідомленню-рішенню № 0003941501/0 від 04.07.2008 р. на суму 107 грн. сплата проведена за рахунок переплати по деклараціях. Оскільки сума переплати з податку на прибуток за 2009 р. по податковим деклараціям складає 27 594 грн., відповідач вважав, що по податковим повідомленнямрішенням податкової заборгованості підприємство не має. Відповідач вважав, що податкові повідомленнярішення № 0001331501/0 від 18.03.2008 р., № 0002491501/0 від 07.05.2008 р., № 0005901501/0 від 12.11.2008 р., № 0000741501/0 від 12.02.2009 р., № 0002831501/0 від 13.04.2009 р., на загальну суму 16043,81 грн., не відповідають вимогам чинного законодавства, через що не можуть бути підставою для стягнення коштів, оскільки п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50% , якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків. Податковим повідомленнямрішенням № 0001331501/0 від 18.03.2008 р. до підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1554,31 грн. на підставі акту перевірки №275/15-027/08326540 від 18.03.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р. По даним перевірки, кількість днів затримки по вказаній декларації складає 632-729 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Проте згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74 700 грн. Відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток у 2005 р. та частково у 2006-2007 р. відповідно до платіжних доручень: № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25000,00 грн., №38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (сплачено 06.04.2007 р.). Позивачем суму сплаченого податку на прибуток 14.11.2007 р., 15.02.2008 р. та 19.02.2008 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 2005 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Податковим повідомленнямрішенням № 0002491501/0 від 07.05.2008 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 3578,64 грн. на підставі акту перевірки №558/15-027/08326540 від 06.05.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р. По даним перевірки, кількість днів затримки по вказаній декларації складає 793 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р., відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74 700 грн., частково сплачена сума податку на прибуток у 2005 р. та частково у 2006-2007 р. відповідно до платіжних доручень: № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25 000,00 грн., № 38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (сплачено 06.04.2007 р.). Позивачем суму сплаченого податку на прибуток 23.04.2008 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 2005 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Податковим повідомленнямрішенням № 0005901501/0 від 12.11.2008 р. до підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 4795,88 грн. на підставі акту перевірки №1357/15-027/08326540 від 07.11.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р . та № 6397 від 06.05.2006 р. По даним перевірки кількість днів затримки по вказаних деклараціях складає 962 та 871 календарних дні відповідно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р. підприємством задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74700 грн. Підприємством частково сплачена сума податку на прибуток у 2005 р. та частково у 2006-2007 р. відповідно до платіжних доручень: № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25000,00 грн., № 38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (сплачено 06.04.2007 р.). ДПІ у Зміївському районі суму сплаченого податку на прибуток 09.10.2008р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 2005 р. без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й кв. 2006р. від 06.05.2006 р. підприємством не задекларовано податкового зобовязання до сплати в бюджет. Позивачем суму сплаченого податку на прибуток 09.10.2008 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 1 кв. 2006 р., без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні та без дослідження нарахованої суми податку по декларації. Податковим повідомленнямрішенням № 0000741501/0 від 12.02.2009 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1805,65 грн. на підставі акту перевірки №175/15-048/08326540 від 11.02.2009 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації №6397 від 06.05.2006 р. По даним перевірки, кількість днів затримки по вказаній декларації складає 907-939 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й кв. 2006 р. від 06.05.2006 р., відповідачем не задекларовано податкового зобовязання до сплати в бюджет. Податковим повідомленнямрішенням № 0002831501/0 від 13.04.2009 р. до підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 4309,33 грн. на підставі акту перевірки №500/15-048/08326540 від 08.04.2009 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податкових деклараціях № 20421 від 09.11.2006 р., № 23191 від 20.12.2006 р. та № 27832 від 09.02.2007 р. По даним перевірки кількість днів затримки по вказаних деклараціях складає 857, 818 та 766 календарних дні відповідно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства № 20421 від 09.11.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 100 грн. Зазначена сума податку на прибуток сплачена відповідно до платіжного доручення №1431 від 20.12.2006 р. на суму 100 грн. ДПІ у Зміївському районі суму сплаченого податку на прибуток 26.03.2009 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 3 кв. 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства № 23191 від 20.12.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 4470 грн., сума податку на прибуток сплачена відповідно до платіжного доручення № 1513 від 29.12.2006 р. на суму 4470 грн. Таким чином, відповідачем по податковій декларації від 20.12.2006 р. сплачено 29.12.2006 р., а не 26.03.09 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки. В акті перевірки зазначено, що по податковій декларації з податку на прибуток підприємства № 27832 від 09.02.2007 р. відповідач має суму податкового боргу 15625 грн., проте відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток відповідно до наступних платіжних доручень: № 513 від 31.07.2007 р. на суму 13198,50 грн. (сплачено 01.08.2007 р.), № 307 від 30.03.2007 р. на суму 1000,00 грн. ДПІ у Зміївському районі суму сплаченого податку на прибуток 26.03.2009 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Щодо наявності податкового боргу з пені по податку на прибуток на загальну суму 48020,3 грн., відповідач зазначив, що при сплаті відповідачем податку на прибуток позивачем не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях платника податків. Сума нарахованої пені є неправильно розрахована та значно завищена. У розрахунку податкового боргу з податку на додану вартість зазначено борг по податковим деклараціям на суму 401027,63 грн., по податковим повідомленням-рішенням на суму 23448,36 грн., по даним підприємства рахується інша сума боргу та платник податків сплачував задекларований податок на додану вартість. Щодо наявності податкового боргу по податковим деклараціям з податку на додану вартість, у розрахунку суми боргу сума податкового боргу по податковій декларації з податку на додану вартість № 9001809621 від 19.05.2010 р. зазначена 5779 грн., проте відповідачем задекларовано податкового зобовязання до сплати - 5771 грн. По податковим деклараціям № 19371 від 19.08.2009 р., № 20346 від 21.09.2009 р., № 9001484460 від 20.10.2009 р., № 9002000492 від 20.11.2009 р., № 9002283814 від 18.12.2009 р., № 9001154138 від 19.04.2010 р. , № 9001809621 від 19.05.2010 р., № 9002088781 від 16.06.2010 р., № 9002764103 від 20.07.2010 р. та № 9003532300 від 20.08.2010 р. нараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість 492 275 грн. та сплачено по вказаним податковим деклараціям податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень на суму 228 178 грн. У 2009 р. Казенним підприємством «Зміївський РЕМЗ»подано позови до окружного адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень. Рішення прийняті на користь платника податків у 2009 р. та на даний час набрали чинності. Загальна сума позовних вимог, які задоволені адміністративним судом, складає 540 513,29 грн., з них проведено ДПІ по особовому рахунку відповідача 58640,57 грн. Щодо наявності податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 23448,36 грн., позивачем у розрахунку суми боргу визначено по податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 13906 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 16495,36 грн. По податковому повідомленні-рішенні № 0001022310/0 від 25.12.2009 р. сплачено відповідно до платіжного доручення № 10 від 26.01.2009 р. в повному обсязі. Податковим повідомленнямрішенням № 0003111501/0 від 28.07.2010 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 7626,02 грн. на підставі акту перевірки №1128/15-048/08326540 від 26.07.2010 р. Штрафні санкції до підприємства застосовано за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по податкових деклараціях № 3507 від 20.02.2009 р. та № 7973 від 17.04.2009 р. По даним перевірки, кількість днів затримки по вказаній декларації складає 462 та 420 календарних дні відповідно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. По вказаним податковим деклараціям підприємство не сплачувало нараховані суми податку. Податковим повідомленнямрішенням № 0003541501/0 від 05.08.2010 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1916,34 грн. на підставі акту перевірки №1158/15-048/08326540 від 05.08.2010 р. Штрафні санкції до підприємства застосовано за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по податковій декларації №11571 від 19.05.2009 р. По даним перевірки, кількість днів затримки по вказаній декларації складає 388-394 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 р., відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 6540 грн., зазначена сума податку сплачена відповідно до платіжного доручення № 327 від 05.06.2009 р. на суму 6540,00 грн. По податковій декларації за квітень 2009 р. сплачено 05.06.2009 р., а не 24.06.2010 та 30.06.2010 р. Щодо наявності податкового боргу з пені по податку на додану вартість на загальну суму 40274,21 грн., відповідач зазначив, що позивачем не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях платника податків. Сума нарахованої пені є неправильно розрахована та значно завищена. У 2009 році позивачем стягувалась пеня та на адресу підприємства-відповідача надсилались повідомлення. В отриманих повідомленнях було зазначено суму сплаченого податкового боргу, номер та дату платіжного доручення та суму стягненої пені. При ознайомленні відповідачем із наданою розшифровкою залишку несплаченої пені відповідачем встановлено, що вона містить ті самі номера та дати платіжних доручень, відповідно до яких уже було стягнено пеню позивачем. Щодо податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 224 166,05 грн., відповідач зазначив, що в наданому позивачем розрахунку суми боргу вказано на наявність податкового боргу відповідно до перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, з посиланням на платіжне доручення № 199 від 22.03.2007 р. на суму 61 538,06 грн. У відповідача не існує такого платіжного доручення. Податковий борг, який виник відповідно до поданого розрахунку № 3351 від 28.02.2007 р. (строк сплати податку 16.04.2007 р.) на суму 6171,75 грн., відповідачем сплачено відповідно до платіжного доручення № 215 від 02.03.2007 р. на суму 6200,00 грн. В позовній заяві зазначено, що відповідач не сплачував податок та має податковий борг по податковому розрахунку починаючи з 1-го кварталу 2007 р. Проте підприємство сплачувало податок відповідно до платіжних документів: № 215 від 02.03.2007 року на суму 6200 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 1 кв. 2007 р., № 467 від 25.06.2007 року на суму 2200,00 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 2 кв. 2007 р., № 519 від 31.07.2007 року на суму 12500,00 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 2 кв. 2007 р. 4000,00 грн., за 2006 рік 8500,00 грн., № 753 від 02.11.2007 року на суму 6200,00 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 3 кв. 2007 р., № 1134 від 24.12.2007 року на суму 6200,00 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 4 кв. 2007 р., № 124 від 11.04.2008 року на суму 6200,00 грн., призначення платежу - податок з власників транспортних засобів за 1 кв. 2008 р., а всього на суму 39500,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2008 р. №0000121701/0, винесеному на підставі Акту перевірки №22/17-118/08326540 від 12.01.2008 р. застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію по податку з власників транспортних засобів у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. В акті перевірки не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях, що привело до неправомірного застосування штрафної (фінансової) санкції. У розрахунку штрафних санкцій, доданому до акту перевірки зазначено, що нараховано штрафних санкцій згідно розрахунку № 2285 від 01.03.2006 р. та платіжного доручення № 199 від 22.03.2007 р. Проте вказане платіжне доручення відсутнє у відповідача, а чинним законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій по платіжним документам, які не є розрахунками або деклараціями. Відповідно до податкового розрахунку № 2285 від 01.03.2006 р. сплачено податку: платіжним дорученням №5 19 від 31.07.07 р. на суму 8500,00 грн., платіжним дорученням № 289 від 20.03.2007 р., до якого додано лист підприємства від 21.03.2007 р., на суму 30000,00 грн. Щодо наявності податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по податковим повідомленням-рішенням: № 0005451701/0 від 07.06.2007 р. на суму 36530,71 грн., № 0009071701/0 від 26.07.2007 р. на суму 887,85 грн., № 0009451701/0 від 17.08.2007 р. на суму 3490,45 грн., відповідач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення містяться в Розрахунку суми боргу станом на 30.08.2010 р., який додано до Уточненої позовної заяви від 13.09.2010 р. № 2705/10/10-016. Таким чином, на момент уточнення позовних вимог сума податкового боргу, який виник 09.07.07 р., 06.08.07 р. та 27.08.07 р. підлягала списанню, в актах перевірок, на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення, ДПІ у Зміївському районі не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях платника податків. В акті перевірки №847/17-118/08326540 від 26.06.2007 р. позивачем зазначено, що підприємством сплачено податок 20.03.2007 р. у сумі 100000 грн. та на сплачену суму нараховано штрафну санкцію у розмірі 50%. Проте вказана сума сплати зарахована на сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 30000 грн., решта зарахована на сплату податку на додану вартість відповідно до платіжного доручення № 289 від 20.03.2007 р. та листа підприємства від 21.03.2007 р. Щодо наявності податкового боргу з пені по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 21 088,88 грн., відповідач зазначив, що при сплаті відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, позивачем не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях платника податків. По особовому рахунку відображалися лише номера, дати платіжних доручень та сума сплаченого податку. У розшифровці, наданій позивачем, проведено нарахування пені по платіжному дорученню № 199 (розрахунки та податкові повідомлення-рішення відсутні із таким номером). Відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено нарахування пені на підставі платіжного доручення, тому сума нарахованої пені є неправильно розрахованою. Щодо податкового боргу із збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 74930,66 грн., відповідач зазначив щодо боргу по Розрахунку №8602 від 24.04.2009 р., що відповідно до платіжних доручень № 612 від 21.08.2009 року сплачено 8577,70 грн., призначення платежу - збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 кв. 2009 р., № 737 від 25.09.2009 року сплачено 4500,00 грн., призначення платежу - збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 кв. 2009 р., а всього сплачено 13077,70 грн. Щодо податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням, відповідач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2009 р. № 0004661501/0, винесеному на підставі Акту перевірки №953/15-048/08326540 від 31.07.2009 р. застосовано до Казенного підприємства «Зміївський РЕМЗ»штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, проте 21.07.2009 р. відповідачем надано уточнюючий розрахунок № 16191 від 21.07.2009 р., яким зменшено нараховану суму збору на 4404,73 грн., в акті перевірки подання уточнюючого розрахунку відображено як сплата по податковому розрахунку № 26011 від 30.10.2008 р., тому до підприємства застосовано штрафну санкцію. Податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2009 р. №0005341501/0, винесеному на підставі Акту перевірки №1120/15-048/08326540 від 02.09.2009 р. застосовано до казенного підприємства штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Відповідач вважав застосування до нього штрафної (фінансової) санкції 4097,26 грн. неправомірним та безпідставним. Податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2009 р. №0006031501/0, винесеному на підставі Акту перевірки №1263/15-048/08326540 від 07.10.2009 р. застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. В акті перевірки не досліджувалося призначення платежу у платіжному дорученні, що привело до неправомірного застосування штрафної (фінансової) санкції, тому відповідач вважав застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції 2174,05 грн. неправомірним та безпідставним. Щодо наявності податкового боргу з пені по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1253,44 грн., відповідач зазначив, що як при сплаті платником інших податків, так і при сплаті по збору за забруднення навколишнього природного середовища, позивачем не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях платника податків, по особовому рахунку відображалися лише номера, дати платіжних доручень та сума сплаченого податку. В наданій розшифровці несплаченої пені позивачем також не враховано призначення платежу в платіжних дорученнях, що привело до неправильного вирахування кількості календарних днів затримки по перелічених податкових деклараціях, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань. Проте по переліченим позивачем у розшифровці розрахункам та податковому повідомленні-рішенні відповідач не сплачував суми податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені у позові та письмових поясненнях на позов обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на наведені у запереченнях проти позову обставини.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»зареєстроване Зміївською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію № 04059639Ю00100325 від 15 жовтня 2003 року, на податковий облік взято у ДПІ Зміївського району Харківської області 28.12.1993 р. за № 40.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що КП «Зміївський РЕМЗ»є платником податок на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельного податку з юридичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 146 т. 2), наданого позивачем, вбачається, що позивачем зазначено в якості підстав податкового боргу відповідача по податку на прибуток податкові декларації та податкові повідомлення-рішення, а саме:

- декларація № 35611 від 11.02.2008 р. на суму 801,63 грн.;

- декларація № 9472 від 08.05.2008 р. на суму 5748 грн.;

- декларація № 16487 від 23.07.2008 р. на суму 7916 грн.;

- декларація № 26447 від 04.11.2008 р. на суму 1142 грн.;

- декларація № 29972 від 19.12.2008 р. на суму 1250 грн.;

- декларація № 34206 від 06.02.2009 р. на суму 1625 грн.;

- декларація № 8598 від 24.04.2009 р. на суму 17627 грн.;

- уточнююча декларація № 15237 від 14.07.2009 р. на суму 2093 грн.;

- декларація № 17366 від 31.07.2009 р. на суму 1209 грн.;

- декларація № 9001733843 від 06.11.2009 р. на суму 40161 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001331501/0 від 18.03.2008 р. на суму 1554,31 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002491501/0 від 07.05.2008 р. на суму 3578,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0003941501/0 від 04.07.2008 р. 107 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000902310/0 від 27.10.2008 р. 29014 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0005901501/0 від 12.11.2008 р. 4795,88 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000741501/0 від 12.02.2009 р. 1805,65 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002831501/0 від 13.04.2009 р. 4309,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001012310/0 від 25.12.2009 р. 46354,2 грн.

Крім того, відповідачу нараховано на підставі ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеню по податку на прибуток у сумі 48020,30 грн.

Щодо наявності у відповідача податкового боргу по податковим деклараціям з податку на прибуток, судом встановлено наступне.

Суми податкових зобовязань з податку на прибуток, які зазначені позивачем у Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 146 т. 2), не відповідають сумам, які містяться в деклараціях з податку на прибуток та уточнюючому розрахунку податкових зобовязань, що надані позивачем до матеріалів справи.

Так, згідно декларації № 35611 від 11.02.2008 р., відповідачем задекларовано суму податку на прибуток до сплати 813,00 грн. (а.с. 219-219) замість 801,63 грн., згідно декларації № 9472 від 08.05.2008 р. задекларовано суму податку до сплати 5613,00 грн. (а.с. 224 т. 1) замість 5748 грн., згідно декларації № 16487 від 23.07.2008 р. задекларовано суму податку до сплати 7751,00 грн. (а.с. 225) замість 7916 грн., згідно декларації № 8598 від 24.04.2009 р. задекларовано суму податку до сплати 17477 (а.с. 222 т. 1) замість 17627 грн., згідно уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок № 15237 від 14.07.2009 р. задекларовано суму податку до сплати 19993 грн. (а.с. 208 т. 1) замість 2093 грн., згідно декларації № 9001733843 від 06.11.2009 р. задекларовано суму податку до сплати 32853 грн. та суму штрафу, самостійно нарахованого у звязку з виправленням помилки 7521 грн., а всього 40374 грн. (а.с. 220-221 т. 1) замість 40161 грн.

Крім того, як вбачається з уточненої позовної заяви та доданого до неї Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року, позивач, зокрема, просив стягнути з відповідача суми податкового боргу з додатку на прибуток по податкових деклараціях за 1-3 кв. 2009 р., а саме: по декларації № 8598 від 24.04.2009 р. на суму 17627 грн., по уточнюючій декларації № 15237 від 14.07.2009 р. на суму 2093 грн., по декларації № 17366 від 31.07.2009 р. на суму 1209 грн., по декларації № 9001733843 від 06.11.2009 р. на суму 40161 грн.

Відповідно абзацу 1 п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Згідно абзацу 2 п. 16.4. ст. 16 зазначеного закону, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковими періодами відповідно є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

З копії декларації з податку на прибуток за 2009 рік (а.с. 36-37 т. 2), судом встановлено, що відповідачем не задекларовано до сплати податкове зобовязання (рядок 14) та зазначено надмірно нараховану суму податку 53 319 грн. (рядок 15).

З копії Зворотного боку картки платника КП «Зміївський РЕМЗ»по платежу «податок на прибуток»(а.с. 65 т.1), встановлено, що суму податку на прибуток підприємств - 53 319 грн. 19.02.2010 р. проведено в ДПІ по особовому рахунку відповідача із знаком «мінус».

Враховуючи наведене, виходячи з первинних документів, наданих сторонами до матеріалів справи декларацій по податку на прибуток підприємств та уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок, судом встановлено, що відповідачем самостійно нараховано податкових зобовязань з податку на прибуток на загальну суму 18194 грн. та нараховано суму штрафу у звязку із самостійним виправленням помилок на суму 7834 грн., а всього по податковим деклараціям відповідачем задекларовано до сплати в бюджет 26028 грн.

При цьому судом встановлено, що відповідачем сплачено по вказаним податковим деклараціям податку на прибуток на суму 53622 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, які додано відповідачем до матеріалів справи (а.с. 26-35 т.2).

Таким чином, сума переплати по податку на прибуток складає 27594 грн.

Щодо наявності податкового боргу по податковим повідомленнямрішенням, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 55498,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 36021,01 грн., а всього 91519,01 грн., судом встановлено, що по вказаним податковим повідомленнямрішенням відповідачем проведено сплату платіжними дорученнями на загальну суму 50000,00 грн.:

по податковому повідомленні-рішенні № 0000902310/0 від 27.10.2008 р. на 29 014 грн. проведено сплату відповідно до платіжного доручення № 508 від 09.10.2008 р. на суму 15 000,00 грн. (а.с. 39 т. 2);

по податковому повідомленні-рішенні № 0001012310/0 від 25.12.2009 р. на суму 46 354,20 грн. проведено сплату платіжними дорученнями № 891 від 26.11.2009 р. на суму 10000,00 грн. (а.с. 40 т. 2) та № 917 від 25.12.2009 р. на суму 25000,00 грн. (а.с. 41 т. 2).

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо зарахування суми боргу по податковому повідомленню-рішенню № 0003941501/0 від 04.07.2008 р. - 107 грн. за рахунок переплати по деклараціях по податку на прибуток підприємств, оскільки у відповідача рахується переплата по податковим деклараціям по податку на прибуток підприємств за 2009 р. у більшій сумі - 27594 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001331501/0 від 18.03.2008 р. на суму 1554,31 грн., № 0002491501/0 від 07.05.2008 р. на суму 3578,64 грн., № 0005901501/0 від 12.11.2008 р. на суму 4795,88 грн., № 0000741501/0 від 12.02.2009 р. на суму 1805,65 грн., № 0002831501/0 від 13.04.2009 р. на суму 4309,33 грн., а всього на загальну суму 16043,81 грн., судом встановлено, що зазначеними рішеннями до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися в судовому порядку, проте відповідач у запереченнях на позовну заяву посилається на безпідставність винесення зазначених повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Оскільки заперечення на позов містять посилання КП «Зміївський РЕМЗ»на правомірність своїх дій при сплаті податку на прибуток і протиправність дій ДПІ Зміївського району Харківської області щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями № 0001331501/0 від 18.03.2008 р., № 0002491501/0 від 07.05.2008 р., № 0005901501/0 від 12.11.2008 р., № 0000741501/0 від 12.02.2009 р., № 0002831501/0 від 13.04.2009 р., суд вважає за необхідне на підставі п. 1 ч.1 ст. 161 КАС України перевірити наявність факту порушення відповідачем податкового законодавства та дотримання ДПІ Зміївського району Харківської області під час прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень приписів ч. 3 ст. 2 КАС України.

Так, податковим повідомленнямрішенням № 0001331501/0 від 18.03.2008 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1554,31 грн. на підставі акту перевірки №275/15-027/08326540 від 18.03.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р. (а.с. 175 т.1).

Згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50% , якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків.

Згідно даних акту перевірки № 275/15-027/08326540 від 18.03.2008 р. (а.с. 174 т. 1), кількість днів затримки по вказаній декларації складає 632, 725, 729 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

З акту перевірки № 275/15-027/08326540 від 18.03.2008 р. встановлено та підтверджено відповідачем у судовому засіданні, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74 700 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25000,00 грн. (а.с. 42 т. 2), № 38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (а.с. 43), відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток за 2005 р. у 2006-2007 р.

Як вбачається з акту перевірки, вказані платіжні документи в ході перевірки позивачем не досліджувалися.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на прибуток 14.11.2007 р., 15.02.2008 р. та 19.02.2008 р. по податковій декларації за 2005 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на прибуток по декларації за 2005 р. відповідачем сплачено 17.05.2006 р. та 02.04.2007 р., а не 14.11.2007 р., 15.02.2008 р. та не 19.02.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

Крім того, податковим повідомленнямрішенням № 0002491501/0 від 07.05.2008 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 3578,64 грн. на підставі акту перевірки № 558/15-027/08326540 від 06.05.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р. (а.с. 179 т. 1).

Згідно даних акту перевірки № 558/15-027/08326540 від 06.05.2008 р. (а.с. 178 т. 1), кількість днів затримки по вказаній декларації складає 793 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

З акту перевірки встановлено та не заперечується відповідачем, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74 700 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25000,00 грн. (а.с. 42 т. 2), № 38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (а.с. 43), відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток за 2005 р. у 2006-2007 р.

Як вбачається з акту перевірки, вказані платіжні документи в ході перевірки позивачем не досліджувалися.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на прибуток 23.04.2008 р. по податковій декларації за 2005 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на прибуток по декларації за 2005 р. відповідачем сплачено 17.05.2006 р. та 02.04.2007 р., а не 23.04.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

Податковим повідомленнямрішенням № 0005901501/0 від 12.11.2008 р. до підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 4795,88 грн. на підставі акту перевірки №1357/15-027/08326540 від 07.11.2008 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 24544 від 09.02.2006 р. та № 6397 від 06.05.2006 р. (а.с. 177 т. 1).

Згідно даних акту перевірки №1357/15-027/08326540 від 07.11.2008 р. (а.с. 176 т. 1), кількість днів затримки по декларації № 24544 від 09.02.2006 р. складає 962 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань, по декларації № 6397 від 06.05.2006 р. 871 день.

Як встановлено судом вище, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 р. від 09.02.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 74 700 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 516 від 17.05.2006 р. на суму 25000,00 грн. (а.с. 42 т. 2), № 38 від 02.04.2007 р. на суму 10436,98 грн. (а.с. 43), відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток за 2005 р. у 2006-2007 р.р.

Як вбачається з акту перевірки, вказані платіжні документи в ході перевірки позивачем не досліджувалися.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на прибуток 09.10.2008 р. по податковій декларації за 2005 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на прибуток по декларації за 2005 р. відповідачем сплачено 17.05.2006 р. та 02.04.2007 р., а не 09.10.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

З копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й кв. 2006 р. від 06.05.2006 р. (а.с. 44 т. 2), судом встановлено, що відповідачем не задекларовано податкового зобовязання до сплати в бюджет.

Таким чином, ДПІ суму сплаченого податку на прибуток 09.10.2008 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 1 кв. 2006 р., без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні та без дослідження декларації з податку на прибуток підприємства № 6397 від 06.05.2006 р.

Податковим повідомленнямрішенням № 0000741501/0 від 12.02.2009 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1805,65 грн. на підставі акту перевірки №175/15-048/08326540 від 11.02.2009 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податковій декларації № 6397 від 06.05.2006 р. (а.с. 163 т.1).

Згідно даних акту перевірки №175/15-048/08326540 від 11.02.2009 р. (а.с. 162 т. 1), кількість днів затримки по декларації №6397 від 06.05.2006 р. складає 907, 912, 939 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

З копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й кв. 2006 р. від 06.05.2006 р. (а.с. 44 т. 2), судом встановлено, що відповідачем не задекларовано податкового зобовязання до сплати в бюджет.

Таким чином, ДПІ суму сплаченого податку на прибуток 09.10.2008 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за 1 кв. 2006 р., без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні та без дослідження декларації з податку на прибуток підприємства № 6397 від 06.05.2006 р.

Крім того, податковим повідомленнямрішенням № 0002831501/0 від 13.04.2009 р. до підприємства застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 4309,33 грн. на підставі акту перевірки №500/15-048/08326540 від 08.04.2009 р., за несвоєчасну сплату податку на прибуток по податкових деклараціях № 20421 від 09.11.2006 р., № 23191 від 20.12.2006 р. та № 27832 від 09.02.2007 р. (а.с. 165 т.1, зворотній бік).

Згідно даних акту перевірки №175/15-048/08326540 від 11.02.2009 р. (а.с. 164-165 т. 1), кількість днів затримки по декларації № 20421 від 09.11.2006 р. складає 857 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань, по декларації № 23191 від 20.12.2006 р. 818 днів, по декларації № 27832 від 09.02.2007 р. - 766 днів.

З копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 кв. 2006 р. від 09.11.2006 р. (а.с. 45 т. 2), судом встановлено, що відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 100 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1431 від 20.12.2006 р. на суму 100,00 грн. (а.с. 46 т. 2), відповідачем сплачена сума податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, вказане платіжне доручення в ході перевірки позивачем не досліджувалися.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на прибуток 26.03.2009 р. по податковій декларації за 3-й кв. 2006 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на прибуток по декларації за 3-й кв. 2006 р. відповідачем сплачено 20.12.2006 р., а не 26.03.2009 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

З копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства № 23191 від 20.12.2006 р. відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 4470 грн. (а.с. 47 т.2).

Відповідно до платіжного доручення № 1513 від 29.12.2006 р. на суму 4470 грн. (а.с. 48 т. 2), відповідачем сплачена зазначена сума податку на прибуток.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на прибуток 26.03.2009 р. по податковій декларації № 23191 від 20.12.2006 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на прибуток по декларації № 23191 від 20.12.2006 р. відповідачем сплачено 29.12.2006 р., а не 26.03.2009 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

В акті перевірки зазначено, що по податковій декларації з податку на прибуток підприємства № 27832 від 09.02.2007 р. відповідач має суму податкового боргу 15625 грн., проте судом встановлено, що відповідачем частково сплачена сума податку на прибуток відповідно до наступних платіжних доручень: № 513 від 31.07.2007 р. на суму 13198,50 грн. (сплачено 01.08.2007 р.), № 307 від 30.03.2007 р. на суму 1000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вказані платіжні документи ДПІ не досліджувалися в ході перевірки.

Таким чином, ДПІ у Зміївському районі Харківської області суму сплаченого податку на прибуток 26.03.2009 р. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації № 27832 від 09.02.2007 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.

Відповідачем по податковій декларації за 2006 р. № 27832 від 09.02.2007 р. сплачено суму податкових зобовязань 31.07.2007 р. та 30.03.2007 р., а не 26.03.09 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

Згідно п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти.

Згідно п. 1 ст. 134 Господарського Кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, КП «Зміївський РЕМЗ»мало право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу). Тому при сплаті податкових зобовязань за конкретний період обовязок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п. 2 ст. 12 зазначеного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обовязкових платежів) на перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно п. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Дії щодо нарахування штрафних (фінансових санкцій) позивач обґрунтовував п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Проте з аналізу норм зазначеного закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань. За рішенням органу стягнення в даному випадку суми податкового зобовязання не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7 вказаного Закону, не є правомірним та обґрунтованим.

Оскільки факт порушення у вигляді несвоєчасної сплати відповідачем податку на прибуток по податковим деклараціям № 24544 від 09.02.2006 р., № 6397 від 06.05.2006 р., № 20421 від 09.11.2006 р., № 23191 від 20.12.2006 р. та № 27832 від 09.02.2007 р. у судовому засіданні не підтвердився, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, тому податкові повідомленнярішення № 0001331501/0 від 18.03.2008 р., № 0002491501/0 від 07.05.2008 р., № 0005901501/0 від 12.11.2008 р., № 0000741501/0 від 12.02.2009 р., № 0002831501/0 від 13.04.2009 р. не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми штрафу, оскільки не відповідають приписам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо наявності податкового боргу з пені по податку на прибуток на загальну суму 48020,30 грн., судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано Розшифровку залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку на прибуток (а.с. 34 т. 3).

Відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16 зазначеного закону, нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до 16.3.1., нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Як встановлено судом вище, при сплаті відповідачем податку на прибуток позивачем не досліджувалося призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях платника податків.

Як вбачається з Зворотного боку картки платника КП «Зміївський РЕМЗ»по платежу «податок на прибуток», по особовому рахунку відповідача відображалися лише номера, дати платіжних доручень та сума сплаченого податку.

У наданій позивачем Розшифровці залишку несплаченої пені станом на 30.08.2010 року по податку на прибуток також не враховано призначення платежу в платіжних дорученнях, що призвело до невірного обрахунку кількості календарних днів затримки сплати по податкових деклараціях, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

Таким чином, Розшифровка залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку на прибуток, не є належним доказом на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу з пені по податку на прибуток на загальну суму 48020,30 грн., тому не може бути підставою для стягнення з відповідача суми пені.

Інших доказів на підтвердження наявності податкового боргу з пені по податку на прибуток підприємств позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по податку на прибуток підприємств та пені в загальній сумі 219111,94 грн.

З Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 1 т. 2), наданого позивачем, вбачається, що позивачем зазначено в якості підстав податкового боргу відповідача по податку на додану вартість податкові декларації та податкові повідомлення-рішення, а саме:

- декларація № 19371 від 19.08.2009 р. на суму 13493,63 грн.;

- декларація № 20346 від 21.09.2009 р. на суму 63668,00 грн.;

- декларація № 9001484460 від 20.10.2009 р. на суму 162245 грн.;

- декларація № 9002000492 від 20.11.2009 р. на суму 4845 грн.;

- декларація № 9002283814 від 18.12.2009 р. на суму 22657 грн.;

- декларація № 9001154138 від 19.04.2010 р. на суму 4521 грн.;

- декларація № 9001809621 від 19.05.2010 р. на суму 5779 грн.

- декларація № 9002088781 від 16.06.2010 р. на суму 11531 грн.

- декларація № 9002764103 від 20.07.2010 р. на суму 101100 грн.

- декларація № 9003532300 від 20.08.2010 р. на суму 11188 грн., всього на загальну суму 401027,63 грн.

-податкове повідомлення-рішення № 0001022310/0 від 25.12.2009 р. на суму 13906 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 0003111501/0 від 28.07.2010 р. на суму 7626,02 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0003541501/0 від 05.08.2010 р. на суму 1916,34 грн., всього на загальну суму 23448,36 грн.

Крім того, відповідачу нараховано на підставі ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеню по податку по податку на додану вартість у сумі 40274,21 грн.

Щодо наявності у відповідача податкового боргу по податковим деклараціям з податку на додану вартість в сумі 401 027,63 грн., судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено та не оспорюється позивачем, що по податковим деклараціям № 19371 від 19.08.2009 р. (а.с. 196-197 т. 1), № 20346 від 21.09.2009 р. (а.с. 194-195 т. 1), № 9001484460 від 20.10.2009 р., № 9002000492 від 20.11.2009 р.,(а.с. 192-193 т. 1), № 9002283814 від 18.12.2009 р., № 9001154138 від 19.04.2010 р., № 9001809621 від 19.05.2010 р. (а.с. 202-203 т. 1), № 9002088781 від 16.06.2010 р., № 9002764103 від 20.07.2010 р. та № 9003532300 від 20.08.2010 р. відповідачем нараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 492 275 грн.

При цьому судом встановлено, що відповідачем сплачено по вказаним податковим деклараціям з податку на додану вартість суму 228178 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, які додано відповідачем до матеріалів справи (а.с. 50-58 т.2).

Крім того, судом встановлено, що суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, які зазначені позивачем у Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 1 т. 2), не відповідають сумам, які містяться в деклараціях з податку на додану вартість. Так, у Розрахунку суми боргу сума податкового боргу по податковій декларації з податку на додану вартість № 9001809621 від 19.05.2010 р. зазначена 5779 грн., проте відповідачем задекларовано податкового зобовязання до сплати суму 5771 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем КП «Зміївський РЕМЗ»оскаржено до суду деякі податкові повідомлення-рішення. Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року по справі № 2а-40565/09/2070, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №0002991501/0 від 05.04.2007 р., яким визначено податкове зобовязання по ПДВ на суму 43449,57 грн. Всього відповідно до 10 постанов суду, які набрали законної сили, скасовано податкових повідомлень-рішень, якими ДПІ у Зміївському районі Харківської області нараховано податкових зобовязань по на суму 540513,29 грн. (а.с. 59-103 т.2).

При цьому суд зазначає, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області по особовому рахунку відповідача проведено лише 17.02.2010 р. (43449,57 грн.) та 10.03.2010 р. (-15191 грн.), всього на загальну суму -58640,57 грн., що підтверджується Зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість станом на 06.04.2010 р. (а.с. 29, 31 т.1).

Таким чином, суд бере до уваги доводи відповідача щодо неповної сплати сум податку на додану вартість платіжними дорученнями, оскільки фактично у відповідача на підставі рішень суду виникла переплата по податковим зобовязанням по податку на додану вартість, проте позивачем зазначена переплата не відображена належним чином по особовому рахунку відповідача.

З пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що позивач не зменшує суму податкового боргу по податку на додану вартість у звязку з тим, що ним на час розгляду справи отримані не всі рішення суду, проте суд зазначає, що в даному випадку Зворотній бік облікової картки платника з податку на додану вартість не може бути належним доказом на підтвердження існування суми податкового боргу по податку на додану вартість, оскільки в ньому не відображено належним чином зарахування коштів по особовому рахунку відповідача на підставі рішень суду, які набрали законної сили.

Щодо наявності податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 23448,36 грн., позивачем у Розрахунку суми боргу визначено по податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 13906 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 16495,36 грн.

Судом встановлено, що по податковому повідомленні-рішенні № 0001022310/0 від 25.12.2009 р., яким нараховано податкові зобовязання по ПДВ в сумі 13906 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 6953 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 10 від 26.01.2009 р. суму 50000 грн. (а.с. 105 т. 2), переплата складає 29141 грн.

Податковим повідомленнямрішенням № 0003111501/0 від 28.07.2010 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 7626,02 грн. на підставі акту перевірки № 1128/15-048/08326540 від 26.07.2010 р., за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по податкових деклараціях № 3507 від 20.02.2009 р. та № 7973 від 17.04.2009 р. (а.с. 239 т. 2).

Згідно даним акту перевірки № 1128/15-048/08326540 від 26.07.2010 р. (а.с. 240-241 т. 2), кількість днів затримки по декларації № 3507 від 20.02.2009 р. складає 462, по декларації № 7973 від 17.04.2009 р. - 420 календарних дні відповідно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

Судом встановлено з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, що по податкових деклараціях № 3507 від 20.02.2009 р. та № 7973 від 17.04.2009 р. відповідач не сплачував нараховані суми податку. Позивачем зазначені факти відповідними доказами не спростовано.

Таким чином, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50%, якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків. Проте штраф застосовується до платника податків при погашенні суми податкового боргу.

Податковим повідомленнямрішенням № 0003541501/0 від 05.08.2010 р. до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50% в сумі 1916,34 грн. на підставі акту перевірки № 1158/15-048/08326540 від 05.08.2010 р., за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по податковій декларації № 11571 від 19.05.2009 р. (а.с. 243 т. 2).

Згідно акту перевірки № 1158/15-048/08326540 від 05.08.2010 р. (а.с. 244-245 т.2), кількість днів затримки по зазначеній декларації складає 388 та 394 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 р. № 11571 від 19.05.2009 р., відповідачем задекларовано податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 6540 грн. (а.с. 202-203 т. 1).

Відповідно до платіжного доручення № 327 від 05.06.2009 р. на суму 6540,00 грн. (а.с. 248 т. 1), податкові зобовязання по податку на додану вартість за квітень 2009 року сплачено у повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки, вказані платіжні документи в ході перевірки позивачем не досліджувалися.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум сплаченого відповідачем податку на додану вартість 24.06.2010 та 30.06.2010 р. по податковій декларації за квітень 2009 р., оскільки при зарахуванні сум ДПІ не досліджувалося призначення платежу в платіжних дорученнях, як вбачається з акту перевірки.

Таким чином, суму податку на додану вартість по декларації за 2009 р. відповідачем сплачено 05.06.2009 р., а не 24.06.2010 та 30.06.2010 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у акті перевірки, тому висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджені.

Оскільки факт порушення у вигляді несвоєчасної сплати відповідачем податку на додану вартість по податковим деклараціям № 3507 від 20.02.2009 р., № 7973 від 17.04.2009 р., № 11571 від 19.05.2009 р. у судовому засіданні не підтвердився, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, тому податкові повідомленнярішення № 0003111501/0 від 28.07.2010 р., № 0003541501/0 від 05.08.2010 р. не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми штрафу, оскільки не відповідають приписам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо наявності податкового боргу з пені по податку на додану вартість на загальну суму 40274,21 грн., судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано Розшифровку залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку на додану вартість (а.с. 33 т. 3).

Як встановлено судом вище, при сплаті відповідачем податку на додану вартість позивачем не досліджувалося призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях платника податків.

Як вбачається з Зворотного боку картки платника КП «Зміївський РЕМЗ»по платежу «податок на додану вартість», по особовому рахунку відповідача відображалися лише номера, дати платіжних доручень та сума сплаченого податку.

У наданій позивачем Розшифровці залишку несплаченої пені станом на 30.08.2010 року по податку на додану вартість також не враховано призначення платежу в платіжних дорученнях, що призвело до невірного обрахунку кількості календарних днів затримки сплати по податкових деклараціях, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

Крім того, судом встановлено, що протягом 2009 року позивачем згідно з абзацом 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, здійснювався розподіл сплаченої згідно з платіжним документом суми податкового боргу на погашення суми податкового боргу та пені, відповідно до питомої ваги пені у загальній сумі податкового боргу, про що відповідачу позивачем були надіслані відповідні повідомлення (а.с. 39-46 т. 3). Таким чином, відповідачем погашалася пеня з податку на додану вартість, згідно повідомлень ДПІ. В повідомленнях про розподіл суми на погашення податкового боргу з податку на додану вартість зазначено суми сплаченого податкового боргу, номер та дату платіжного доручення та суму стягненої пені. При цьому реквізити платіжних доручень, зазначених у повідомленнях про розподіл суми на погашення податкового боргу з податку на додану вартість збігаються з реквізитами платіжних доручень, зазначених у Розшифровці залишку несплаченої пені станом на 30.08.2010 року.

Таким чином, Розшифровка залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку на додану вартість не є належним доказом на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу з пені по податку на додану вартість на загальну суму 40274,21 грн., тому не може бути підставою для стягнення з відповідача суми пені. Інших доказів на підтвердження наявності податкового боргу з пені по податку на додану вартість позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по податку на податку на додану вартість та пені в загальній сумі 464750,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 224166,05 грн., судом встановлено наступне.

З Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 146-147 т. 2), вбачається, що позивачем зазначено в якості підстав виникнення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший відповідно до платіжного доручення № 199 від 22.03.2007 р. на суму 61 538,06 грн., розрахунки та податкові повідомлення-рішення.

З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що відповідач не перераховував кошти з одного рахунку на інший за платіжним дорученням № 199 від 22.03.2007 р. на суму 61538,06 грн., зазначеного в Розрахунку платіжного доручення не існує. Позивачем цей факт відповідними доказами не спростовано.

Щодо розрахунку суми податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин та механізмів № 3351 від 28.02.2007 р. (а.с. 165-167 т. 2), судом встановлено, що відповідачем нараховано до сплати суму податку - 6171,75 грн., строк сплати податку 16.04.2007 р., проте відповідачем сплачено нараховану суму податку відповідно до платіжного доручення № 215 від 02.03.2007 р. на суму 6200,00 грн. (а.с. 107 т.2).

Крім того, відповідно до платіжних доручень № 467 від 25.06.2007 року на суму 2200,00 грн., № 519 від 31.07.2007 року на суму 12500,00 грн., № 753 від 02.11.2007 року на суму 6200,00 грн., № 1134 від 24.12.2007 року на суму 6200,00 грн., № 124 від 11.04.2008 року на суму 6200,00 грн., а всього на суму 39500,00 грн. (а.с. 108-112 т. 2), відповідачем сплачено податок з власників транспортних засобів за 2006 рік, 1, 2, 3, 4 квартали 2007 р., 1 квартал 2008 року, враховуючи відповідне призначення платежу у платіжних дорученнях.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2008 р. № 0000121701/0 (а.с. 118 т. 2), винесеному на підставі Акту перевірки №22/17-118/08326540 від 12.01.2008 р. (а.с. 115-116 т. 2), до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку з власників транспортних засобів в сумі 5334,63 грн.

У розрахунку штрафних санкцій, доданому до акту перевірки (а.с. 117 т. 2) зазначено, що нараховано штрафних санкцій згідно розрахунку № 2285 від 01.03.2006 р. та платіжного доручення № 199 від 22.03.2007 р.

Як вбачається з акту перевірки, зазначений розрахунок та платіжне доручення в ході перевірки позивачем не досліджувалося.

Щодо платіжного доручення, як встановлено судом вище, відповідач не перераховував кошти з одного рахунку на інший за платіжним дорученням № 199 від 22.03.2007 р. на суму 61538,06 грн., зазначеного платіжного доручення не існує. Позивачем цей факт відповідними доказами не спростовано.

Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин та механізмів № 2285 від 01.03.2006 р., відповідачем сплачено податку: платіжним дорученням № 519 від 31.07.07 р. на суму 8500,00 грн. (а.с. 109 т. 2), платіжним дорученням № 289 від 20.03.2007 р. (а.с. 114 т.2), до якого додано лист відповідача позивачу від 21.03.2007 р. № 263/17 та висновок ДПІ у Зміївському районі Харківської області щодо повернення коштів з бюджету (а.с. 163-164 т. 2), на суму 30000,00 грн.

Щодо наявності податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по податковим повідомленням-рішенням: № 0005451701/0 від 27.06.2007 р. на суму 36530,71 грн. (а.с. 151 т. 2), № 0009071701/0 від 26.07.2007 р. на суму 887,85 грн. (а.с. 159 т. 2), № 0009451701/0 від 17.08.2007 р. на суму 3490,45 грн. (а.с. 147а т.2), всього на суму 40909,01 грн., які винесено на підставі актів перевірок (а.с. 148-149 т.2, а.с. 152-154 т. 2, 160-161 т.2), судом встановлено, що в ході зазначених перевірок позивачем не досліджувалося призначення платежу у платіжних дорученнях відповідача.

Крім цього, в акті перевірки № 847/17-118/08326540 від 26.06.2007 р. (а.с. 152-154 т. 2), позивачем зазначено, що підприємством сплачено податок 20.03.2007 р. у сумі 100000 грн. та на сплачену суму нараховано штрафну санкцію у розмірі 50%. Проте вказана сума сплати зарахована на сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 30000 грн., решта зарахована на сплату податку на додану вартість відповідно до платіжного доручення № 289 від 20.03.2007 р., листа підприємства від 21.03.2007 р. та висновку ДПІ у Зміївському районі Харківської області.

Таким чином, висновки зазначених актів перевірок не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.

Щодо наявності податкового боргу з пені по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 21 088,88 грн., судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано Розшифровку залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (а.с. 35 т. 3).

Як встановлено судом вище, при сплаті відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів позивачем не досліджувалося призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях платника податків.

Як вбачається з Зворотного боку картки платника КП «Зміївський РЕМЗ»по платежу «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», по особовому рахунку відповідача відображалися лише номера, дати платіжних доручень та сума сплаченого податку.

У наданій позивачем Розшифровці залишку несплаченої пені станом на 30.08.2010 року по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів також не враховано призначення платежу в платіжних дорученнях, що призвело до невірного обрахунку кількості календарних днів затримки сплати по податкових деклараціях, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань.

Крім того, у Розшифровці, наданій позивачем, зазначено нарахування пені по платіжному дорученню № 199, яке відсутнє у позивача.

Таким чином, Розшифровка залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не є належним доказом на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу з пені по зазначеному податку на загальну суму 40274,21 грн., тому не може бути підставою для стягнення з відповідача суми пені. Інших доказів на підтвердження наявності податкового боргу з пені по податку на додану вартість позивачем не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 168370,58 грн., зокрема: в частині податкового боргу по платіжному дорученню № 199 від 22.03.2007 р. на суму 61538,06 грн., в частині податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням: № 0005451701/0 від 07.06.2007 р. на суму 36530,71 грн., № 0009071701/0 від 26.07.2007 р. на суму 887,85 грн., № 0009451701/0 від 17.08.2007 р. на суму 3490,45 грн., всього на загальну суму 40909,01 грн., в частині суми, сплаченої платіжними дорученнями № 215 від 02.03.2007 р. на суму 6200,00 грн., № 467 від 25.06.2007 року на суму 2200,00 грн., № 519 від 31.07.2007 року на суму 12500,00 грн., № 753 від 02.11.2007 року на суму 6200,00 грн., № 1134 від 24.12.2007 року на суму 6200,00 грн., № 124 від 11.04.2008 року на суму 6200,00 грн., а всього на суму 39500,00 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленні-рішенні № 0000211701/0 від 12.01.2008 р. на суму 5334,63 грн., в частині пені на суму 21088,88 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В п.п. 10 п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до п. п. 1,11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено право державних податкових інспекцій подавати в суди до боржників позови про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до абз. 1 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12. 2000 року № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абз. 1,2 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Порядок сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, регулюється Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-XII від 11.12.1991 року, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Згідно ч. 2 ст. 6 зазначеного закону, юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно ч. 1 ст. 5 зазначеного закону, Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Сума податкового боргу з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка частково донарахована ДПІ у Зміївському районі Харківської області згідно податкового повідомлення-рішення № 0000531701/0 від 06.03.2009 року на суму 2702,47 грн. та частково самостійно визначена платником податку у відповідних податкових розрахунках на суму 53093,00 грн. (224166,05 грн. - 168370,58 грн. - 2702,47 грн. = 53093 грн.), в загальному розмірі - 55795,47 грн. (2702,47 грн.+ 53093,00 грн.), є узгодженою в порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідачем не оскаржена.

Оскільки відповідачем не надано доказів сплати боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 55795,47 грн., в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо стягнення податкового боргу по земельному податку в сумі 24050,20 грн., з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що зазначена сума податкового боргу відповідачем до державного бюджету не сплачена.

Згідно п.п. 8 п. п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок сплати земельного податку регулюється Законом України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992 року, з наступними змінами та доповненнями.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ч. 2 ст. 2 зазначеного закону, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ч. 1 ст. 14 зазначеного закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 зазначеного закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового боргу по земельному податку, яка самостійно визначена платником податку у відповідних податкових деклараціях № 293 від 22.01.2009 року, № 9000041975 від 26.01.2010 року, № 10601 від 19.05.2010 року на загальну суму 24050,20 грн. на суму 24050,20 грн. є узгодженою в порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідачем не оскаржена.

Оскільки відповідачем не надано доказів сплати боргу по земельному податку, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення податкового боргу із збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 74930,66 грн., судом встановлено наступне.

З Розрахунку суми боргу по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року (а.с. 147 т. 2), вбачається, що позивачем зазначено в якості підстав виникнення податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища: розрахунки та податкові повідомлення-рішення на загальну суму 73677,22 грн.

Так, у Розрахунку зазначено, що відповідачем не сплачено збір, починаючи з податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища № 8602 від 24.04.2009 р.

Проте відповідно до платіжних доручень № 612 від 21.08.2009 року (а.с. 121 т. 2) сплачено 8577,70 грн., призначення платежу - збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 кв. 2009 р., № 737 від 25.09.2009 року (а.с. 120 т. 2) сплачено 4500,00 грн., призначення платежу - збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 кв. 2009 р., а всього сплачено 13077,70 грн.

Щодо наявності податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2009 р. № 0004661501/0 (а.с. 131 т. 2), винесеному на підставі акту перевірки № 953/15-048/08326540 від 31.07.2009 р. (а.с. 132-133 т. 2) до КП «Зміївський РЕМЗ»застосовано штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 2202,37 грн.

Проте 21.07.2009 р. відповідачем надано уточнюючий розрахунок № 16191 від 21.07.2009 р., яким зменшено нараховану суму збору на 4404,73 грн., при цьому в акті перевірки подання уточнюючого розрахунку відображено як сплата по податковому розрахунку № 26011 від 30.10.2008 р., через що до відповідача застосовано штрафну санкцію.

Оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового боргу, тому відсутні підстави для застосування до відповідача штрафної (фінансової) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2009 р. № 0005341501/0 (а.с. 127), винесеному на підставі акту перевірки № 1120/15-048/08326540 від 02.09.2009 р. (а.с. 128-19 т. 2), до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання на суму 4097,26 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивач вважав, що фактично сплачено по розрахункам № 26011 від 30.10.2008 року та № 33694 від 27.01.2009 року платіжним доручення № 612 від 25.08.2009 року.

Проте платіжним дорученням № 612 від 21.08.2009 року сплачено збір за 2 квартал 2009 року, як вбачається з копії платіжного доручення (а.с. 121 т. 2).

Як вбачається з акту перевірки, зазначене платіжне доручення в ході перевірки позивачем не досліджувалося, що привело до неправильного розрахунку штрафної (фінансової) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2009 р. № 0006031501/0, винесеному на підставі акту перевірки №1263/15-048/08326540 від 07.10.2009 р. (а.с. 136-137 т. 2) застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, в сумі 2174,05 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивач зазначив, що фактично сплачено по розрахункам № 33694 від 27.01.2009 року та № 8602 від 24.04.2009 року платіжним доручення № 737 від 25.09.2009 року.

Проте платіжним дорученням № 737 від 25.09.2009 року сплачено збір за 2 квартал 2009 року, як вбачається з копії платіжного доручення (а.с. 120 т. 2).

Як вбачається з акту перевірки, зазначене платіжне доручення в ході перевірки позивачем не досліджувалося, що привело до неправильного розрахунку штрафної (фінансової) санкції.

Таким чином, застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до повідомлень-рішень від 02.09.2009 р. № 0005341501/0 та від 08.10.2009 р. № 0006031501/0 є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 21551,38 грн., зокрема: в частині суми, сплаченої платіжними дорученнями № 612 від 21.08.2009 року, № 737 від 25.09.2009 року, всього на суму 13077,70 грн., в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій по податковим повідомленням-рішенням: № 0004661501/0 від 31.07.2009 р. на суму 2202,37 грн., № 0005341501/0 від 02.09.2009 р. на суму 4097,26 грн., № 0006031501/0 від 08.10.2009 р. на суму 2174,05 грн.

В п.п. 14 п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 року № 1264, збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

У відповідності до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року № 544/3837 встановлено, що платниками збору є субєкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції, за цією Інструкцією обчислюються суми збору, який справляється за:

-викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

-скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти;

-розміщення відходів.

У відповідності до п. 3.1 Інструкції, обєктами обчислення збору:

для стаціонарних джерел забруднення є обсяги забруднюючих речовин, які

викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний обєкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах.

Згідно п. 7.1 Інструкції, базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби

Згідно п. 7.2 Інструкції, платники збору сплачують збір протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку.

Сума податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, яка донарахована позивачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0004091501\0 від 08.07.2009 року на суму 146,00 грн., а також в частині, яка визначена відповідачем самостійно у податкових розрахунках на суму 51979,84 грн. (73677,22 грн. 21551,38 грн. - 146,00 грн. = 51979,84 грн.), а всього на суму 52125,84 грн. є узгодженою в порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідачем не оскаржена. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем не надано.

Щодо наявності податкового боргу з пені по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1253,44 грн., судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано Розшифровку залишку несплаченої пені по КП «Зміївський РЕМЗ»станом на 30.08.2010 року по збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с. 32 т. 3).

З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що по переліченим позивачем у Розшифровці розрахункам та податковому повідомленні-рішенні відповідачем строки погашення узгодженого податкового зобовязання закінчилися, суми зобовязань не сплачено.

Відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 52125,84 грн. та пені в сумі 1253,44 грн., а всього на суму 53 379 грн. 28 коп.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що стягненню на користь держави з відповідача підлягають суми заборгованості по оплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 55795,47 грн., земельного податку з юридичних осіб у розмірі 24050,20 грн., збору за забруднення навколишнього природного середовища та пені у сумі 53379,28 грн., а всього 133224 грн. 95 коп., зазначені позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, зі змінами та доповненнями, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, зі змінами та доповненнями, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, Законом України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992 року, з наступними змінами та доповненнями, Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-XII від 11.12.1991 року, з наступними змінами та доповненнями, Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року № 544/3837, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (код 08326540) на користь держави (одержувач платежів - УДК у Зміївському районі код 24134337, банк ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) заборгованість по оплаті: податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (код платежу 12020100, рахунок 33210807700228) у сумі 55 795 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 47 коп., земельного податку з юридичних осіб (код платежу 13050100, рахунок 33217811700228) у сумі 24050 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят) грн. 20 коп., збору за забруднення навколишнього природного середовища та пені (код 50080200, рахунок 33118329700228) у сумі 53 379 (п'ятдесят три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 28 коп., а всього 133 224 (сто тридцять три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено 21 вересня 2010 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.