Постанова № 11619452, 13.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2010 р. № 2-а- 3868/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Боклаг А.С.,

за участі: представника позивача - Копійки О.С.,

представника відповідача - Парфенкова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Приватного підприємства "Куп"янський комбікормовий завод" про стягнення податкових зобов'язань,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ПП «Купянський комбікормовий завод» податкові зобов'язання з податку на прибуток, визначені із застосуванням звичайних цін у розмірі 351124,2 грн. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. На підставі направлень від 29.12.2009р. № 782, від 20.01.2010р. № 21 позивачем була проведена планова виїзна перевірка ПП «Купянський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. За результатом перевірки складений акт перевірки № 74/23/03288817 від 29.01.2010р., в якому зафіксований факт заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 241335 грн. з тих підстав, що ПП «Купянський комбікормовий завод» укладало угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_3, за цінами, які згідно висновків акту перевірки від 29.01.2010р. є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг. За результатом встановлених порушень ДПІ винесене рішення від 05.02.2010р. № 0000072310/0 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін у розмірі 351124,2 грн. (основний платіж - 241335 грн., штрафні санкції 109789,2 грн.). ОДПІ листом № 764/10/23-204 від 05.02.2010р. направила на адресу ПП «Купянський комбікормовий завод» лист-пропозицію щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань. Станом на теперішній час сума податкових зобов'язань у розмірі 351124,2 грн. до бюджету не надійшла.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Позивачем не приведено належного доказу здійснення операцій на відповідному ринку послуг по наданню послуг із зберігання сільськогосподарської продукції. Договори, укладені ПП «Купянський комбікормовий завод» з ФОП ОСОБА_3, є унікальними за своєю суттю, оскільки містять такі унікальні умови, як велика кількість та асортимент товару, договори укладаються протягом тривалого періоду часу. Також, зазначав про неправомірність визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було проведено планову виїзну перевірку ПП «Купянський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р.по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що було складено акт перевірки № № 74/23/03288817 від 29.01.2010р. За результатами перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі вказаного акту перевірки позивачем було винесено рішення № 0000072310/0 від 05.02.10 «Про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін», відповідно до якого відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 351124,2 грн. (241335,0 грн. за основним платежем та 109789,2 грн. за штрафними санкціями).

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушення зазначених вище норм права та визначення позивачем податкових зобов'язань відповідача із застосуванням звичайних цін стало встановлення факту надання позивачем послуг із зберігання сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_3 за договірними цінами, які є меншими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.

Перевіряючи вказані висновки позивача, відображені в акті перевірки № 74/23/03288817 від 29.01.10, на відповідність вимогам діючого законодавства та фактичних обставинам справи, суд виходить з наступного.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ПП «Купянський комбікормовий завод», суд приходить до висновку, що вказана юридична особа та ФОП ОСОБА_3 не є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, відповідачем було укладено наступні договори зберігання з ФОП ОСОБА_3: № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т. Відповідно до умов угоди від 08.07.2008 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,08грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,08грн. за 1 т/дн, соняшник - 0,08грн. за 1 т/дн , кукурудза - 0,1грн. за 1т/дн, сорго - 0,1грн. за 1т/дн. Відповідно умов угоди від 01.07.2009 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,09грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,09грн. за 1 т/дн, соняшник -0,1грн. за 1 т/дн.

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) , продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Отже, для цілей оподаткування операції з надання послуг із зберігання сільгосппродукції прирівнюються до операцій з продажу результатів робіт (послуг), а тому мають бути здійснені з урахуванням вимог підпункту 7.4,1 пункту 7,4 статті 7 Закону, тобто за звичайними цінами.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Аналіз пункту 1.20 статті 1 названого Закону (зокрема підпунктів 1.20.2, 1.20.90) дозволяє зробити висновок, що для визначення справедливої ринкової ціни застосовуються наступні методи в залежності від наявності у податкового органу інформації щодо угод з цього виду товарів на ринку, а саме: метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни; метод ціни перепродажу; витратний метод.

Так, метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни відповідно до підпункту 1,20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону полягає у тому, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За змістом підпункту 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

На запит податкового органу відповідачем було надано обґрунтування рівня договірних цін на послуги із зберігання сільгосппродукції ФОП ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем для визначення справедливої ринкової ціни було застосовано метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни, виходячи з інформації про інші договори на аналогічні послуги укладені відповідачем з іншими юридичними особами

Суд вважає за необхідне зазначити, що дані які брались до уваги містили інформацію про ціни послуг сформовані лише одним субєктом господарювання, в той час, як аналогічні послуги надаються багатьма іншими субєктами господарювання, що здійснюють свою діяльність у співставних умовах щодо відповідача.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки зазначено лише вартість зберігання 1 тонни в день кожного виду сільгосппродукції для інших субєктів господарювання без врахування на кількість такої продукції, що передавалась на зберігання, кількості угод укладених з кожним субєктом господарювання строки на які укладались угоди, тривалості взаємовідносин відповідача та інших субєктів господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оцінка вартості послуг із зберігання сільгосппродукції проводилась позивачем без фактичного виїзду на місце зберігання, без врахування цін які склались на ідентичні послуги в цілому на ринку.

Суд зазначає, що позивач не врахував, що у відповідача немає інших договорів умови яких передбачали б зберігання сільгосппродукції в такій кількості як це передбачено умовами договорів з ФОП ОСОБА_3 Звичайні ціни на такі послуги як зберігання сільгосппродукції, не можуть визначатися без врахування цін на ідентичні товари. Отже, на думку суду, визначення вартості послуг зі зберігання сільгосппродукції має відбуватися лише за наслідками вивчення ринку даної послуги в цілому, що не було здійснено позивачем.

Також, невраховані позивачем накази по підприємству відповідача, згідно з якими встановлюються найбільш сприятливі умови для співпраці саме з ФОП ОСОБА_3, який є постійним замовником послуг позивача в дуже значних обсягах. Накази містять в собі обґрунтування визначення договірної ціни саме в тих розмірах, які зазначені в договорах з ФОП ОСОБА_3

Позивачем ні при проведенні перевірки, ні під час розгляду справи не надано інформацію про укладені на момент надання послуг із зберігання сільгосппродукції з ідентичними послугами у співставних умовах. Також не надано й іншої конкретизованої інформації на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна договорів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З наданих відповідачем до суду наказів встановлено, що вказана в договорах із зберігання сільгосппродукції укладених з ФОП ОСОБА_3 є економічно обґрунтованою підприємством, свідчить про прибутковість вказаних операцій та їх економічну доцільність для господарської діяльності відповідача.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що вартість послуг із зберігання сільгосппродукції за договорами, укладеними відповідачем з ФОП ОСОБА_3 № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т., не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Приватного підприємства "Куп"янський комбікормовий завод" про стягнення податкових зобов'язань - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар