Постанова № 11619217, 10.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2010 року Справа № 2а-4667/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Глазуновій О.О.,

за участю сторін:

від позивача головний державний податковий інспектор юридичного відділу

Лиманюк М.А. (довіреність від 12.01.2010 № 202)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області

до ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 3373,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 3373,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_2 взято на податковий облік як платника орендної плати за землю згідно договору оренди від 01 вересня 2006 року № 040641900347. За ОСОБА_2 з 11 лютого 2010 року утворився податковий борг у сумі 3373,16 грн. по орендній платі з фізичних осіб, що також підтверджується карткою особового рахунку платника, який складається з сум, визначених платником податків, та пені за несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 05.11.2008 № 1/1397 та другу податкову вимогу від 12.01.2009 № 2/2. Незважаючи на вжиті заході податковий борг відповідачем залишається несплаченим.

Враховуючи, що самостійно податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб у сумі 3373,16 грн. (з яких 3273,44 грн. податкове зобов`язання та 101,60 грн. пеня) ОСОБА_2 не сплатив, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, представник позивача уточнив позовні вимоги та зазначив, що стягненню підлягає податкове зобовязання у розмірі 3282,76 грн. та пеня у розмірі 90,40 грн. (арк. справи 60).

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 50-53, 58). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV „Про оренду землі” оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV „Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 3 статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” регламентовано, що нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, відповідно до статті 25 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.

Судом встановлено, що відповідача взято на податковий облік у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області як платника податків, зокрема, платником з орендної плати за землю за договором оренди від 01 вересня 2006 року № 040641900347 (арк. справи 5, 19, 21).

За договором оренди землі від 01 вересня 2006 року № 040641900347 орендар ОСОБА_2 зобов`язаний вносити орендну плату за земельну ділянку загальною площею 0,0057 га у грошовій формі у розмірі земельного податку.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

ОСОБА_2 в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 29 січня 2008 року № 1225 (арк. справи 18) визначив на 2008 рік податкове зобовязання з орендної плати в розмірі 4710,62 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди вересень-грудень 2008 року у розмірі 392,55 грн. щомісячно. Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 02 лютого 2009 року № 4241 (арк. справи 20) відповідач визначив на 2009 рік податкове зобовязання з орендної плати в розмірі 3140,56 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди січень-серпень 2009 року у розмірі 392,57 грн. щомісячно. Станом на 26 липня 2010 року за відповідачем згідно зворотного боку облікової картки платника рахується недоїмка за 2008 рік за податковий період грудень 2008 року та за 2009 рік за податкові періоди січень-серпень 2009 року в загальній сумі 3282,76 грн. (арк. справи 66).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасне погашення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у відповідності до вимог підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу нарахована пеня, несплачений залишок якої на дату розгляду судової справи складає 90,40 грн. (арк. справи 66).

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області відповідачу 05 листопада 2008 року надіслано першу податкову вимогу № 1/1397 та 12 січня 2009 року другу податкову вимогу № 2/2 (арк. справи 38, 39).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є примусовим стягненням, і відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 3373,16 грн. (основний платіж 3282,76 грн. та пеня 90,40 грн.) не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 93400, АДРЕСА_1) в доход місцевого бюджету (р/р 33215815700080 в ГУДКУ у Луганській області, одержувач - УДКУ в м. Сєвєродонецьку, МФО 804013, код платежу 13050500, код одержувача 24046627) податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 3373,16 грн. (три тисячі триста сімдесят три гривні шістнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у повному обсязі 16 серпня 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська