Рішення № 116180540, 09.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року 320/6392/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2022 №104850000472 про відмову в призначенні звернувся ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 24.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 та з 22.11.1983 по 28.07.1992 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", втім рішенням відповідача у задоволені його заяви було відмовлено, з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

06 грудня 2018 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до Переяслав- Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.12.2018 № 9361/05 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначено, що він матиме право на пенсію за віком після досягнення 63 років.

12 грудня 2022 року після досягнення 63 років, позивач повторно звернувся до відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2022 № 104850000472 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (18 років). В той час, страховий стаж позивача становить 12 років 08 місяців 07 днів.

При цьому до страхового стажу позивача відповідач не зарахував такі періоди роботи:

період роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982, згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки, що є порушенням Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974р. № 162;

період роботи з 22.11.1983 по 28.07.1992, згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 , оскільки виправлення дати наказу на звільнення не завірене в установленому порядку, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом МНУ, ШОУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 12 років 08 місяців 07 днів. Водночас до страхового стажу позивача не враховані такі періоди роботи:

-період роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982, згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки, що є порушенням Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974р. № 162;

- період роботи з 22.11.1983 по 28.07.1992, згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 , оскільки виправлення дати наказу на звільнення не завірене в установленому порядку, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом МНУ, ШОУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993.

Як встановлено судом, записами №6, №7трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 зафіксований період трудової діяльності позивача в будівельний бригаді маляром ІІІ розряду з 14.03.1981 по 02.12.1982 роки.

При цьому, суд звертає увагу, що зарахування позивача на роботу було здійснено відповідно до наказу від 15.03.1981 року № 48, а звільнення відповідно до наказу від 20.11.1982 року № 142.

Разом із тим, відбиток печатки запису про звільнення є нечітким, що слугувало підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стаду позивача.

Також суд звертає увагу, що записами №8, 9 трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 зафіксований період трудової діяльності позивача з 22.11.1983 по 28.07.1992у Шаумяновского МРСП.

При цьому, суд звертає увагу, що зарахування позивача на роботу до Шаумяновского МРСП було здійснено відповідно до наказу від 22.11.1983 року № 133/3, а звільнення відповідно до наказу від 28.07.1992 року № 29.

На думку, пенсійного органу виправлення дати наказу на звільнення не завірене в установленому порядку, що слугувало підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стаду позивача.

Суд зазначає, що на дату внесення цих записів до трудової книжки позивача була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок, на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, затвердженої Державним комітетом СРСР про працю та соціальні питання (втрата чинності 29.07.1993 року).

Так, відповідно до згаданої Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність. Прийняття на роботу без трудової книжки не допускається.

Заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівник.

До трудової книжки заносяться відомості про працівника, про його роботу, нагороди.

Пунктом 2.6 Інструкції передбачено, що запис у трудовій книжці про звільнення працівника здійснюється з дотриманням таких правил: у графі 1 проставляється порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 підстава звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що при звільненні працівника або службовця всі записи про роботу, нагороди та заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.

Всі відомості, що зазначені в даних записах читабельні та зрозумілі. Зроблені на думку представника відповідача виправлення у трудовій книжці не впливають на суть інформації, яка є чіткою та дає можливість встановити необхідні відомості.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Подібний правовий висновок сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи, що записи про спірну трудову діяльність позивача містять посилання на накази, а також засвідчені уповноваженою посадовою особою підприємства та печаткою, хоч і нечіткою, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982 роки (записи № 6, №7) та період роботи з 22.11.1983 по 28.07.1992 роки (записи №8-№9).

Таким чином, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 14.03.1981 по 02.12.1982 роки (записи № 6, №7) та період роботи з 22.11.1983 по 28.07.1992 роки (записи №8-№9), підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача від 01.10.1975 НОМЕР_1 , що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем повністю вказаних періодів до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.

Крім того, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Як передбачено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком - 63 років, 24.11.2021, із заявою про призначення пенсії звернувся 12.01.2022, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, отже пенсія має бути призначена йому з наступного дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 25.11.2021 року.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 14.03.1981 по 02.12.1982 роки (записи № 6, №7) та період роботи з 22.11.1983 по 28.07.1992 роки (записи №8-№9)при розгляді заяви про призначення пенсії за віком, тому, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити повністю, у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2022 №104850000472 про відмову в призначенні звернувся ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити з 25.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 та з 22.11.1983 по 28.07.1992 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 .

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992 40 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2022 №104850000472 про відмову в призначенні звернувся ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 25.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 14.03.1981 по 02.12.1982 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 та з 22.11.1983 по 28.07.1992 згідно трудової книжки від 01.10.1975 НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яності дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.