Рішення № 116180515, 09.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року 320/4545/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неприйняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії (вх. №765/01000-21 від 13.01.2022) та не зарахування відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226-10/1 15 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226- 10/115 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996, прийнявши за результатами розгляду відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", втім рішенням відповідача у задоволені його заяви було відмовлено, з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

20.07.2021 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.07.2021 року № 104450004814 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (28 років), оскільки страховий стаж позивача, на думку пенсійного органу, складає 19 років02 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому до страхового стажу позивача відповідач не зарахував такі періоди роботи:

-з 15.01.1980 по 14.08.1986, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні;

-з 16.06.1989 по 20.04.1990, оскільки відсутні накази про початок та звільнення або підстава -трудова угода;

-з 03.05.1990 по 06.06.1994, оскільки невизначено на підставі якого документу внесено запис про звільнення;

-з 01.07.1994 по 01.07.1994, відсутній наказ про звільнення;

-з 03.11.1994 по 10.02.1995, оскільки наявні виправлення номеру наказу про звільнення та не завірено належним чином;

з 01.06.1995 по 22.07.1996, оскільки відсутня печатка на запису про звільнення.

13.01.2022 року позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", додавши довідки про підтвердження страхового стажу позивача за періоди вказані у рішенні від 26.07.2021 року № 104450004814.

Листом № 123-765/С-02/8-1000/22 від 27.01.2022 року відповідач повідомив позивача про те, що неможливо взяти до уваги подані ним довідки (для зарахування страхового стажу у вказані періоди роботи), оскільки вони не створюють правових наслідків, адже видані установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України та повторно зазначено про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії №/С 104450004814 від 26.07.2021.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Як зазначає відповідач, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, підтверджений стаж роботи позивача становить 19 років 02 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

При цьому, до як зазначає відповідач та встановлено під час розгляду справи, до страхового стажу позивача не враховані, зокрема, такі періоди роботи: з 15.01.1980 по 14.08.1986; з 16.06.1989 по 20.04.1990; з 03.05.1990 по 06.06.1994; з 01.07.1994 по 01.07.1994; з 03.11.1994 по 10.02.1995 та з 01.06.1995 по 22.07.1996.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію трудової книжки колгоспника позивача серія НОМЕР_2 .

Так, згідно даних трудової книжки, позивач:

-з15.01.1980 по 14.08.1986 працював в колгоспі ім. Куйбишева Тельманського району, Донецької області (запис №1-2);

- з 16.06.1989 по 20.04.1990працював трактористом в Кооперативі «Магістраль» (запис № 5-6);

- з 03.05.1990 по 06.06.1994 працював у п/о «Донецькуголь» (запис № 7,8).

- з 03.11.1994 по 10.02.1995 працював машиністом екскаватора Донецького СМУ-56 ОАО «Донбаскомстрой» (запис №11, 12);

з 01.06.1995 по 22.07.1996 працював на Донецькому металургійному заводі (запис №13).

Матеріали справи також містять довідку, видану з архівного відділу ТОВ Крок за вих. № 699 від 20.10.2021 року, про те, що позивач дійсно працював у відкритому акціонерному товаристві Донвуглеводоканал у період з 06.05.1990 року по 06.06.1994 року. Поряд з цим, довідкою № 670 від 20.10.2021 року архівним відділом ТОВ Крок надана інформація про виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за вказаний період.

При цьому, суд бере до уваги надану позивачем копію договору по архівному обслуговуванню № 26/08-11 від 26.08.2011 року, згідно якого відкрите акціонерне товариство Донвуглеводоканал передало усі архівні документи по особовому складу на зберігання ТОВ Крок.

Також, суд бере до уваги на підтвердження періоду роботи з 01.06.1995 по 22.07.1996довідку про нараховану заробітну плату у період роботи № 226-10/115 від 26.10.2021 року та довідку № 08/31-733 від 14.10.2021 року про те, що позивач дійсно працював на Донецькому металургійному заводі.

Таким чином, суд приходить до висновку що вказаний період роботи, про який міститься запису у трудовій книжці додатково підтверджується наданими довідками.

У той же час, вказані вище періоди, а саме з 16.06.1989 по 20.04.1990; з 03.05.1990 по 06.06.1994; з 01.07.1994 по 01.07.1994; з 03.11.1994 по 10.02.1995 та з 01.06.1995 по 22.07.1996 не було прийнято відповдіачем через неправильне заповнення трудової книжки позивача.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162, положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).

Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т. ч. внесення до неї записів та поставлення печаток є підприємство роботодавець.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 N 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі N 677/277/17.

Отже, не зарахування періоду стажу позивача з 16.06.1989 по 20.04.1990; з 03.05.1990 по 06.06.1994; з 03.11.1994 по 10.02.1995 та з 01.06.1995 по 22.07.1996, у зв`язку недоліками заповнення трудової книжки роботодавця, є протиправним.

Інших підстав для не зарахуванням вказаних періодів роботи оскаржуване рішення не містить.

Поряд з цим, період роботи при обрахуванні страхового стражу з 01.07.1994 по 01.07.1994, не беруться до уваги, оскільки з даних трудової книжки позивач не вийшов на роботу.

При цьому, що не зарахування періоду роботи позивача з 15.01.1980 по 14.08.1986 в колгоспі ім. Куйбишева Тельманського району, Донецької областічерез відсутність довідки про відпрацьовані трудодні, суд зазначає таке.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.

Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

У трудовій книжці колгоспника позивача зазначено про кількість відроблених трудоднів за рік в господарстві, тобто кількість відроблених трудоднів, а також встановлений мінімум трудоднів за рік та вказано, що ОСОБА_2 відпрацював (ст. 18-19 трудової книжки):

за 1980 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 239 трудоднів;

за 1981 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі ЗОЇ трудодень;

за 1982 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 300 трудоднів;

за 1983 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 347 трудоднів;

за 1984 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 354 трудоднів;

за 1985 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 322 трудоднів;

за 1986 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 305 трудоднів;

за 1987 рік відпрацьовано 300 трудоднів, при встановленому мінімумі 300 трудоднів.

Окрім того, дані записи містять підпис голови колгоспу та відповідну печатку. Також, на ст. 2-3 трудової книжки міститься запис № 1 від 15.01.1980 року про Прийняття в члени колгоспу імені Куйбишева Тельмановського району Донецької області наказ № 1 від 15.01.1980 року (міститься підпис голови та печатка); запис № 2 від 14.08.1987 року про звільнення з членів колгоспу ОСОБА_3 , відповідно поданої заяви наказ № 8 від 10.08.1987 року (міститься підпис голови та печатка).

Враховуючи наведене суд вважає, що записи у трудовій книжці колгоспника позивача містять достатні та необхідні відомості про його роботу за період з 15.01.1980 по 14.08.1986; з 16.06.1989 по 20.04.1990; з 03.05.1990 по 06.06.1994; з 03.11.1994 по 10.02.1995 та з 01.06.1995 по 22.07.1996та підлягають врахуванню для обчислення страхового стажу при призначенні пенсії за віком.

У той же час, як встановлено матеріалами справи відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду вказаних вище документів, а тому суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неприйняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії (вх. №765/01000-21 від 13.01.2022) та не зарахування відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226-10/1 15 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як було встановлено вище, відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви від 13.01.2022 року та доданих до неї документів, а тому суд приходить до переконання про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226- 10/115 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996, прийнявши за результатами розгляду відповідне рішення.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1984, 80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неприйняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії (вх. №765/01000-21 від 13.01.2022) та не зарахування відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226-10/1 15 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про стаж роботи, що вказаний у довідках, які видані ТОВ "Крок" за вих. №699 від 20.10.2021, за вих. №670 від 20.10.2021, ТОВ "Донецьким металургійним заводом" за вих. №08/31-733 від 14.10.2021, за вих. №226- 10/115 від 26.10.2021 та запису у трудовій книжці колгоспника про відпрацьовані трудодні у колгоспі з 1980 року по 1997 рік за періоди: з 15.01.1980 по 14.08.1986, з 03.05.1990 по 06.06.1994, з 01.06.1995 по 22.07.1996, прийнявши за результатами розгляду відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.