Рішення № 116179687, 09.01.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/10305/23

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обрахунку позивачу суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з повних 20 років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області починаючи з 01 січня 2021 року зарахувати позивачу при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці додатково три роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення 27.10.1997, та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату з 01.01.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно обраховано і визначено суддівський стаж позивачки, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, виходячи з розрахунку 20 років суддівського стажу, що становить 50% від заробітку, замість належних 23 повних років суддівського стажу, що складає 56 %. При призначені ГУ ПФУ в Закарпатській області розміру щомісячного довічного грошового утримання судді помилково не було зараховано додатково три роки до стажу роботи на посаді судді, стаж роботи у галузі права необхідний для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зокрема, позивач вказує, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року №2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. У цій частині даний Закон щодо ч.2 ст.137 набрав чинності 05.08.2018, тобто ще до відставки позивача на підставі рішення ВРП від 14.08.2018, а тому положення ч.2 ст.137 Закону 1402-VIII поширюються на позивача.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

20 грудня 2023 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву в якому ГУ ПФУ в Закарпатській області просило відмовити в задоволенні цього позову. Відповідач зазначив, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 27 жовтня 1997 року № 1201/97 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а постановою Верховної Ради України від 06.03.2003 року №629 - обрано безстроково суддею цього ж суду.

Згодом Указом Президента України від 23 березня 2004 року №358/04 переведена на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2604/0/15-18 звільнена з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням нею заяви про відставку, та 03 вересня 2018 року наказом в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за №266/02-06 відраховано як суддю, у тому числі як заступницю голови цього суду зі штату цього суду з 04 вересня 2018 року.

ГУ ПФУ в Закарпатській області зазначило, що до стажу судді у відставці враховано період роботи на посаді судді за період з 04.11.1997 року по 04.09.2018 року, що становить 20 років 10 місяців і 3 дні та відсотковий показник довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що відповідно становить 50% від заробітку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. При цьому матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і суддівська винагорода, є елементами статусу судді.

Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з ч.1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон 1402-VIII), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Як видно з положень ч. 1 ст. 137 Закону 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому обчислення стажу, який дає право на відставку окремо, необхідно застосовувати положення як ч. 1 ст. 137 зазначеного закону, так і положення ч. 2 цієї ж статті, як стаж, який зараховується додатково.

У пункті 47 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 та подібних за змістом висновках, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19, зазначено, що у випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIII, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 вказала, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Також як наголосила Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажі в роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» слід розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Аналогічні правові висновки містяться і в пункті 55 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 (провадження № 11-131заі21), що враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд зазначає, що ч.1 ст.7 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, на час призначення позивачки на посаду судді 27.10.1997 року) передбачалося, що суддею міг бути громадянин України, який, зокрема має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Проте згідно з ч. 3 ст. 127 Конституції України (в редакції, чинній на час призначення позивачки на посаду судді 27.10.1997 року) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, який, зокрема має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

Пунктом 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Зважаючи на те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України), то суд доходить висновку, що позивачка має право на зарахування до її стажу роботи на посаді судді, який надає їй право на відставку, трьох років роботи у галузі права

Суд вважає, що з огляду на специфіку законодавства при обрахунку саме стажу суддів - стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить саме повних 23 роки.

Крім того беручи до уваги специфіку законодавства при обрахунку стажу суддів саме такий обраховується з дати Указу Президента України щодо призначення позивачки суддею. Позивачка призначена суддею відповідно до Указу Президента України № 1201/97 від 27.10.1997.

Частиною 3-5 ст.142 Закону №1402-VIII регламентовано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ці норми ст. 142 Закону № 1402-VIII неконституційними визнані не були.

Аналогічний висновок міститься у п. 44 Постанови КАС Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/6255/21.

За наведених обставин суд вважає що відповідач протиправно визначив 50% суддівської винагороди судді, врахувавши тільки стаж роботи на посаді судді (50% за 20 років) не врахувавши при цьому ще 3 роки, тобто 6% (3 роки х 2%) стажу роботи, вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді). Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці повинно становити з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною другою ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на відсутність у ГУ ПФУ в Закарпатській області в цьому публічно-правовому спорі дискреційних повноважень, суд вважає за необхідним зобов`язати відповідача зарахувати позивачці, при призначені їй щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці три роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення - 27.10.1997, що загалом становить 23 років 10 місяців 3 дні, а також зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок і виплату починаючи з 01.01.2021 року щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного та на підставі наданих суду доказів і в їх сукупності, системного правового аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, а також керуючись статтями 5, 19, 77, 78, 243, 246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обрахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з повних 20 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при призначені розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці три роки до стажу роботи на посаді судді, який зараховується як стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення -27.10.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату з 01.01.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору