Рішення № 116178896, 09.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/34788/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Мачульського В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 15.04.2020 ВП №44202138 про стягнення виконавчого збору, постанови від 15.11.2023 про відкриття виконавчого провадження №73339884 із примусового виконання постанови від 15.04.2020 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою від 30.07.2014 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Радчук Л.О. відкрито виконавче провадження №44202138 з примусового виконання виконавчого листа №2-629, виданого 2601.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ ВТБ банк 761 464,54 гривень боргу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.10.2023 затверджено мирову угоду, відповідно до якої стягувач та боржник домовились, що заявлені стягувачем вимоги у виконавчому провадженні №44202138 із примусового виконання виконавчого листа від 26.01.2011 року №2-629/10, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, дата надходження виконавчого документа до державного виконавця 28.07.2014 року, про стягнення з Боржника заборгованості у розмірі 509 237,49 грн сума боргу, 850,00 грн - судового збору, 60,00 грн сума витрат на ІТЗ, будуть задоволенні шляхом перерахування боржником на користь стягувача грошових коштів в загальній сумі 100000 грн в порядку та на умовах, визначених цією Мировою угодою.

Постановою від 15.11.2023 року заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грущук М.В. виконавче провадження №44202138 закінчено на підставі пункту 2 частими 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

15.11.2023 заступником начальника Відділу ДВС Грущук М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73339884 з примусового виконання постанови №44202138 від 15.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 50 923,75 грн виконавчого збору.

Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідно до Закону України № 1404-VIII (на час відкриття виконавчого провадження) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Після відкриття виконавчого провадження 30.07.2014 державним виконавцем не було фактично стягнуто із боржника зазначений борг. Тому з врахуванням викладеного, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 50 923,75 грн. Таким чином, за приписами частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття провадження від 30.07.2014) в якій пунктом 3 стягнуто виконавчий збір, розмір виконавчого збору міг бути встановлений залежно від суми, що фактично стягнута. З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити (а.с.1-5).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.21-22).

14.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (а.с.24-25).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.32).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила визнати законною постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 50923,75 грн, оскільки вона прийнята відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» станом на 15.04.2020. Просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні 08.01.2023 оголошено перерву до 09:30 09.01.2023.

Сторони в судове засідання після перерви не з`явились, та не повідомили суд про причини неявки.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд проводить розгляд справи у відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Так, частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк 761464,54 грн боргу.

На виконання вказаного рішення суду 26.01.2011 було видано виконавчий лист № 2-629/10, про стягнення з позивача вищевказаної заборгованості, за яким було відкрито виконавче провадження №44202138, про що державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Радчук Л.О. винесено відповідну постанову від 30.07.2014 (а.с.12).

15.04.2020 постановою старшого державного виконавця Першого Відділу ДВС Гончар О.Ю. внесено зміни в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь ПАТ «ВТБ Банк» суму боргу замість 761464,54 грн на суму 508327, 49 грн боргу та 850 грн судового збору, 60 грн витрат на ІТЗ (а.с.11) та винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 59923,75 грн (а.с.16).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.08.2020 замінено сторону стягувана у виконавчому провадженні №44202138, з ПАТ «ВТБ Банк» на правонаступника ТЗОВ «Фінансова компанія «Поліс».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.10.2023 затверджено мирову угоду, відповідно до якої стягувач та боржник домовились, що заявлені стягувачем вимоги у виконавчому провадженні №44202138 із примусового виконання виконавчого листа від 26.01.2011 року №2-629/10, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, дата надходження виконавчого документа до державного виконавця 28.07.2014 року, про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 509 237,49 грн сума боргу, 850,00 грн - судового збору, 60,00 грн сума витрат на ІТЗ, будуть задоволенні шляхом перерахування боржником на користь стягувача грошових коштів в загальній сумі 100000 грн в порядку та на умовах, визначених цією Мировою угодою (а.с.17-18).

Постановою від 15.11.2023 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грущук М.В. виконавче провадження №44202138 закінчено на підставі пункту 2 частими 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.10).

15.11.2023 заступником начальника Відділу ДВС Грущук М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73339884 з примусового виконання постанови №44202138 від 15.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 50 923,75 грн виконавчого збору (а.с.13).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою, другою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З аналізу вищенаведеного слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Як слідує з матеріалів справи, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору була винесена державним виконавцем 15.04.2020 до закінчення виконавчого провадження №44202138 15.11.2023.

Водночас для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

Так, положення частини третьоїстатті 40 Закону України №1404-VIIIзобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьоїстатті 40 Закону України №1404-VIIIкореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина другастатті 27 вищевказаного Закону (на момент відкриття виконавчого провадження 30.07.2014)передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Матеріалами виконавчого провадження № 44202138 підтверджується зокрема те, що фактичного стягнення з боржника ОСОБА_1 суми боргу відбулось у розмірі 100000,00 грн.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну нормуЗакону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першоюстатті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну нормуЗакону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкціїу постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Отже, виконавчий збір відповідно до вимог вищевказаної частини другоїстатті 27 Закону України № 1404-VIII становив 10000,00 грн., від фактично стягнутої суми 100000,00 грн, а не стягнутий виконавчий збір на момент закінчення виконавчого провадження №44202138 у розмірі 50 923,75 грн.

Таким, чином суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьоїстатті 40 Закону України №1404-VIIIбез реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положеннястатті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесеніЗаконом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом у сумі 100000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 50923,75 грн.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 , від 20 травня 2020 у справі №640/32814/20.

Враховуючи, що в цій справі є необхідність застосування до спірних правовідносин приписівстатті 27 Закону № 1404-VІІІу редакції, яка була чинна до 28.08.2018, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін достатті 27 Закону №1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гончар О.Ю. не було правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору станом на 15.04.2020 та стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 50 923,75 грн., який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогамвстановлених статтею 27 Закону України №1404-VIII, з огляду на що вона підлягає скасуванню.

В зв`язку з скасуванням судом постанови про стягнення виконавчого збору від 15.04.2020, підлягає до задоволення і позовна вимога, як похідна про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №73339884 від 15.11.2023 із примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 15.04.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1717,76 грн., сплачений згідно з квитанцією від 24.11.2023 (а.с.6).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гончар О.Ю. про стягнення виконавчого збору від 15.04.2020 у ВП №44202138.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грущук М.В. від 15.11.2023 про відкриття виконавчого провадження №73339884 із примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 15.04.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27а, код ЄДРПОУ 35041461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1717,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський