Рішення № 116178542, 09.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 р. Справа № 120/16261/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 НГ України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2018 по 02.12.2021 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 28.02.2018 по день фактичної виплати індексації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу на посаді водія 2-го відділення автомобільного взводу роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГ України. Наказом начальника Західного територіального управління НГ України від 06.06.2019 № 43 о/с позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку контратаку) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України (по стройовій частині) від 12.06.2019 № 131 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.06.2019. Однак на день звільнення відповідач не провів розрахунку по усім видам забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

02.12.2021 на виконання рішення суду у справі № 120/2736/21-а позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення з врахуванням базового місяця "січень 2008 року".

Провівши виплату індексації та здійснивши перерахунок грошового забезпечення, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату сум перерахованого грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Мотивами такого рішення слугувало те, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації.

Відтак 25.09.2023 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки.

Листом від 27.09.2023 за № 50/08/33-11-2147 відповідач відмовив у здійснення такої виплати.

Бездіяльність відповідача щодо виплати компенсації позивач вважає протиправною, а тому звертається до суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам ст. 161 КАС України. Судом встановлено, що до позовної заяви не додано не додано документа на підтвердження сплати судового збору.

09.11.2023 поштою до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію посвідчення учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

04.12.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовувалося тим, що позивач вже звертався до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав у задоволенні такого позову відмовлено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22.

Ухвалою суду від 13.12.2023 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи видно, що копію ухвали від 13.11.2023 доставлено відповідачу до його електронного кабінету 13.11.2023 о 13:17 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у цій справі також підтверджується тим, що відповідач заявляв клопотання про закритття провадження у справі.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі №500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи заяв (клопотань) до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГ України на посаді водія 2-го відділення автомобільного взводу роти бойового та матеріального забезпечення.

Наказом начальника Західного територіального управління НГ України від 06.06.2019 № 43 о/с позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту без права носіння військової форми одягу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 12.06.2019 № 131 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.06.2019.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі 120/2736/21-а визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць "січень 2016 року". Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу "січень 2008 року", з урахуванням виплаченої суми.

На виконання вказаної постанови суду військова частина НОМЕР_1 НГ України нарахувала та виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця "січень 2008 року" в сумі 77876,63 грн.

З метою виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 позивач звернувся до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22 у задоволенні позову відмовлено. Водночас мотивами такого рішення слугувало те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації. Тобто суд дійшов висновку, що право позивача не вважається порушеним, а отже, звернення до суду є передчасним.

25.09.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки.

Листом від 27.09.2023 за № 50/08/33-11-2147 відповідач відмовив у здійснення такої виплати.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 240/186/20.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено через передчасність звернення позивача до суду, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, а тому право особи не порушено.

Тобто підставою для відмови у задоволенні відповідних позовним вимог слугувала відсутність у позивача доказів звернення із заявою до відповідача, а не відсутність у позивача права на відповідну компенсацію.

Відтак у вищевказаному рішенні суд не надавав по суті оцінку питанню щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Після ухвалення судом зазначеного рішення, а саме 25.09.2023, позивач звернувся до відповідача заявою про нарахування та виплату йому спірної компенсації, однак листом від 27.09.2023 за № 50/08/3-11-2147 отримав відмову.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказала на те, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від наведеної вище правової позиції та вважає, що правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.

Крім того, аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 та від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 28.02.2018 по день фактичної виплати індексації.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГ України щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення та, як наслідок, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 28.02.2018 по день фактичної виплати індексації.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 28.02.2018 по день фактичної виплати індексації.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 )

Повне рішення суду складено 09.01.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович