Рішення № 116171410, 09.01.2024, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1789/23

Провадження №2/485/57/24

Заочне рішення

іменем України

09 січня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2023 року дізналася про виконавче провадження № 58426632 відкрите 20 лютого 2019 року на підставі виконавчого напису № 62 виданого 24 січня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" боргу у розмірі 47457,83 грн. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс".

Вважає, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів без перевірки існування безспірної заборгованості, оскільки жодних кредитних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" вона не укладала та повідомлення про претензії кредитора або повідомлення про наявність заборгованості не отримувала. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 62 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С., вчинений 24 січня 2019 року та стягнути з ТОВ "Дебт Форс" понесені судові витрати зі сплати судового збору.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просила про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ТОВ "Дебт Форс" про прични неявки суд не повідомило. Відзив на позов не надходив.

Відповідач ТОВ "ФК "Женева" згідно поданої до суду письмвої заяви, позові вимоги визнають та не заперечують проти задоволення позову.

Треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 24 січня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 62 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка є боржником за кредитним договором №1181/7534DCLRKPT2 від 26 серпня 2015 року, укладеним з ПАТ "Платинум Банк", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Женева" на підставі договору відступлення права вимоги №147 від 22 березня 2018 року, заборгованості у розмірі 46557,83 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту 27152,10 грн, заборгованості за відсотками 5436,19 грн, заборгованості по комісії 377,40 грн, пеня 13592,14 грн. Стягнення заборгованості проведено за період з 22 березня 2018 року по 28 грудня 2018 року. За вчинення виконавчого напису стягнуто 900,00 грн, а всього до стягнення 47457,83 грн (а.с. 43-33).

Як вбачається з вище вказаного спірного виконавчого напису, приватний нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 20 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58426632 з примусового виконання вище зазначеного виконавчого напису (а.с.23-24).

10 листопада 2023 року ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 62, виданого 24 січня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" заборгованості у розмірі 47457,83 грн., замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (а.с. 14-17).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:

"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Відповідачами не надано доказів того, що кредитний договір, укладений із ОСОБА_1 був нотаріально посвідчений.

Отже, вчиняючи 24 січня 2019 року виконавчий напис № 62, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: "Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".

Наведене узгоджується з висновком, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року (справа №910/10374/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Таким чином, оскільки оскаржений ОСОБА_1 виконавчий напис вчинений нотаріусом 24 січня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивачки про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а. с. 1).

Враховуючи вище викладені обставини, а також те, що на теперішній час стягувачем за оспорюваним виконавчим написом виступає ТОВ "Дебт Форс", суд вважає за необхідне стягнути саме з вказаного відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем 24 січня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №62 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 к.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 січня 2024 року.

Суддя О.В. Соловйов