Ухвала суду № 116158936, 05.01.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/640/24

Провадження № 6/127/10/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Врублевської О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці подання головного державноговиконавця Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Наконечного СергіяСергійовича про тимчасове обмеженняу правівиїзду замежі України фізичної особи - боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Головний державнийвиконавець Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Наконечний СергійСергійович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у Першого ВДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) знаходиться виконавче провадження №71639676 з виконання виконавчого листа №120/1473/20-а, виданого 03.04.2023 року про стягнення коштів в сумі 116548,96 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є громадянин України ОСОБА_1

26.04.2023року виконавцемвинесено постановупро відкриттявиконавчого провадження,якою боржника зобов`язаноподати деклараціюпро доходита майно,попереджено провідповідальність занеподання такоїдекларації абовнесення донеї завідомонеправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Проте, судове рішення, станом на момент звернення з поданням, не виконано, хоча боржник на праві власності володіє двома автомобілями. Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна і доходів що, на думку виконавця, свідчить про ухилення від виконання рішення суду, тому він звернувся до суду з цим поданням.

В судове засідання головний державний виконавець не з`явився, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду подання. Разом з тим, в поданні просив розглядати без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали подання, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання головного державноговиконавця Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Наконечного СергіяСергійовичазадоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Наконечного Сергія Сергійовича перебуває виконавче провадження №71639676 з примусового виконання дублікату виконавчого листа №120/1473/20-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 03.04.2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Адміністрації державної прикордонної служби України коштів в сумі 116548,96 грн. (а.с. 4-8, 10).

Звертаючись до суду з даним поданням, головний державнийвиконавець Наконечний С.С. вказував на те, ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання рішення суду. Боржник на даний час не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду та відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 18Закону України«Про виконавчепровадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Так, у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv.Bulgaria»від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикуЄвропейського судуз правлюдини,які єджерелом правав Україні,суд зобов`язанийзабезпечити,щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Також у справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного злісного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Доводи головного державноговиконавця про те, що ОСОБА_1 обізнаний провідкрите виконавчепровадження,не свідчатьпро умиснеухилення боржникавід виконанняним зобов`язань.Доказів,які бсвідчили продоцільність обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, матеріли подання не містять.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали подання не містять доказів, щодо здійснення головнимдержавним виконавцем усіх передбачених та можливих заходів, пов`язаних з виконанням, зокрема, повідомлення боржника у встановленому законом порядку про відкриття виконавчого провадження і здійснення його викликів для надання пояснень, вжиття заходів щодо розшуку та встановлення фактичного місця проживання боржника, враховуючи те, що матеріали подання містять дві різні адреси місця знаходження (проживання) ОСОБА_1 . Також виконавцем було вчинено дій щодо реалізації встановлено майна транспортних засобів боржника.

Тому, за поданої сукупності доказів та за відсутності належних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання обов`язків, не вбачається достатніх підстав для прийняття рішення про тимчасове обмеження в правах, передбачених ст.33 Конституції України, ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 260, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенніподання головногодержавного виконавця Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Наконечного СергіяСергійовича про тимчасове обмеженняу правівиїзду замежі України фізичної особи -боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала судуможе бутиоскаржена доВінницького апеляційногосуду шляхомподачі апеляційноїскарги протягомп`ятнадцятиднів здня їїпроголошення.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщоапеляційна скаргаподана протягомп`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 08.01.2024 року.

Суддя: