Рішення № 116155300, 08.01.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року Справа № 480/11207/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11207/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, і просить суд:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.09.2023 за №184250002876 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років - неправомірним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з часу звернення за її призначенням, тобто з 01 вересня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що маючи достатньо стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії. Однак, відповідач своїм рішенням від 08.09.2023 відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю, станом на 11.10.2017, необхідного для призначення пенсії стажу - 26 років 6 місяців.

Позивач вважає, що не зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів роботи після 11.10.2017 є протиправним, оскільки норми п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не зупиняють зарахування стажу особи до пільгового, а вказують виключно на можливість призначення пенсії на підставі Закону № 1788-ХІІ в разі наявності в особи мінімального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач із позовними вимогами не погоджується. Відповідач зазначає, що, приймаючи рішення №184250002876 від 08.09.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, Головне управління діяло згідно вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами внесеними Законом №2148» збережено право на пенсію за вислугу років особам, які на день набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11 жовтня 2017 року) мають вислугу років та стаж, потрібний для визначення права за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - після досягнення 55 років та які станом на 11.10.2017 мають (для чоловіків) стажу роботи за спеціальністю не менше 26 років 06 місяців.

У позивача відсутній необхідний пільговий стаж не менше 26 років 6 місяців за професією, яка відповідає наведеним вище вимогам. Тому відповідач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років обґрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.09.2023 позивач досягнула 53 річного віку.

01.09.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у відповідності до п. е ч. 1 ст. 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення (а. с. 5).

Рішенням №184250002876 від 08.09.2023 Головне управління ПФУ в Кіровоградській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача 35 років 7 місяці 17 днів, спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 2 місяці 10 днів (а. с.6).

Не погодившись з відмовою, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-XI право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XI (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та Довідки №72 від 29.09.2023 (а.с. 7-8, 9) судом вбачається, що позивач у період з 02.08.1993 по 31.08.2023 працювала в Державному навчальному закладі "Шосткинський центр професійної технічної освіти" на посадах, які зараховуються до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача на посадах, які надають право на отримання пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Даних про те, що позивач на даний час працює трудова книжка не містить.

Таким чином, оскільки позивач на час звернення до пенсійного органу досяг 55 річного віку, має більше 35 років страхового стажу, з яких більше 26 років 6 місяців складає стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, то він має право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, варто зазначити, що відповідач у спірному рішенні зазначає, що пільговий стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017 (дата набрання чинності Закону №2148-VII).

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Отже, доводи відповідача, що пільговий стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017 є помилковими.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 08.09.2023 за №184250002876 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії є необґрунтованим, не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дати звернення за призначенням пенсії 01 вересня 2023 року, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду вбачається, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до положень Закону № 1058-IV територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення, перерахунку, припинення, поновлення та виплати пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України

Таким чином, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію, як то вік та стаж роботи.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до спеціального стажу відповідно до п. «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи 02.08.1993 по 31.08.2023 в Державному навчальному закладі "Шосткинський центр професійної технічної освіти" та прийняти рішення по суті заяви від 01.09.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області суму судового збору в розмірі 1073,60 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.09.2023 за №184250002876 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 01.09.2023, із зарахуванням до спеціального стажу відповідно до п. «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи 02.08.1993 по 31.08.2023 в Державному навчальному закладі "Шосткинський центр професійної технічної освіти", та прийняти рішення по суті заяви від 01.09.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька