Рішення № 116151535, 08.01.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/928/24

Справа № 760/14999/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України /далі - Будинкоуправління № 1/ (ЄДРПОУ: 24969846; адреса: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 64/68; адреса представника: АДРЕСА_7) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

20.10.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 20.10.2022, за підписом позивача та його представника - адвоката Толмачової О.Ю. (діє на підставі ордеру), в якій ставиться питання про стягнення з відповідача 89 436,86 грн заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з яких:

-46 521,31 грн - борг за утримання будинку та прибудинкової території;

-35 233,80 грн - інфляційна складова боргу;

-7 681,75 грн - 3% річних від простроченої суми.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано суді по реєстру 01.11.2022.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 19.11.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.11.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог вказується, що на підставі наказу Міністерства оборони України № 695 позивачу з 01.04.2017 року передано на баланс житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджується в позові, позивач з моменту прийняття будинку на свій баланс, належним чином виконує перед його мешканцями свої обов`язки по наданню послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Зазначається, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 4-х кімнат, житловою площею 76,2 кв.м., загальною площею 132,6 кв.м.

Разом з тим, позивач зауважує, що відповідач є власником особового рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), за яким позивачем проводиться нарахування послуг утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, відповідач будучи споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою з квітня 2017 по жовтень 2022 не здійснив оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 46 521,31 грн.

При цьому, у позові звертається увага на те, що при нарахуванні плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивач керувався Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 937 від 01.06.2018, згідно з яким, тариф на послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території затверджено в розмірі 5,31 грн/1 кв.м. на місяць при умові оплати не пізніше 20 числа та 5,74 грн/1 кв.м. на місяць при умові оплати після 20 числа.

Крім того, у зв`язку з простроченням оплати за надані послуги з утримання будинку та його прибудинкової території, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 681,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 35 233,80 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, заборгованість за надані послуги з утримання будинку та його прибудинкової території відповідача перед позивачем становить 46 521,31 грн, крім якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 681,75 грн та 35 233,80 грн інфляційних втрат.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до наданої довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 19.11.2021, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2016 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 45).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 51).

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 12.09.2023 зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 50; https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1475874/).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та на підставі наказу Міністра оборони від 16 грудня 2016 року № 695 (а.с. 24).

Згідно з Положенням Будинкоуправління № 1, затвердженого наказом начальника Київського КЕУ від 31.03.2017 № 56 (а.с. 17-21), Будинкоуправління № 1 є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, заснованою на державній власності та створеною на підставі директиви МО України від 31.07.1998 № Д-115/1/0350, призначене для утримання нерухомого майна, яке перебуває в його віданні, на балансі або обслуговуванні на підставі відповідних договорів, в належному технічному та санітарному стані, забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, гуртожитків, забезпечення благоустрою, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживання.

Будинкоуправління АДРЕСА_5 є самостійним господарюючим суб`єктом, від свого імені надає житлово-комунальні послуги по будинках, які знаходяться на обслуговуванні.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ( ОСОБА_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 45), за якою на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) /а.с. 34-36/, що свідчить про те, що він є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території (які надає позивач) за вказаною адресою.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем копії Договору купівлі-продажу квартири від 16.11.2007 (а.с. 32-33), за змістом якого ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за мешкає в АДРЕСА_6 , придбав квартиру під номером АДРЕСА_1 , яка складається з 4-х кімнат, житловою площею 76,20 кв.м., загальною площею 131,60 кв.м.

З наданої позивачем довідки по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 34-36/ вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2014 по вересень 2022 становить 46 521,31 грн.

Відповідно до наданої позивачем довідки про заборгованість за житлово-комунальні послуги щодо ОСОБА_1 , станом на 01.10.2022 (а.с. 37-40) розмір інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 01.10.2022 становить 35 233,80 грн, а 3% річних за період з 01.04.2017 по 01.10.2022 складає 7 681,75 грн.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Договору та є споживачем комунальних послуг.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги складає 46 521,31 грн.

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг - не довів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.

При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, як і не надав доказів належного виконання ним зобов`язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі - 46 521,31 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд враховує наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 30.10.2013 у справі за № 6-59цс13).

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 481,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 3375 від 07.10.2022 (а.с. 11).

Виходячи з цього суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481, 00 грн судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (ЄДРПОУ: 24969846; адреса: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 64/68):

- 46 521,31 грн (сорок шість тисяч п`ятсот двадцять одна гривня тридцять одна копійка) боргу за утримання будинку та прибудинкової території;

- 35 233,80 грн (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять три гривні вісімдесят копійок) інфляційних втрат;

- 7 681,75 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня сімдесят п`ять копійок) 3% річних;

- 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич