Рішення № 116151511, 05.01.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26994/21 2-а/760/346/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого-судді - Усатової І.А.

при секретарі -Омелько Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілова Івана Олександровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2021 позивач звернувся до суду з позовом до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілова Івана Олександровича про скасування постанови серії ЕАО №4812037 від 24.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Вказує, що в оскаржуваній постанові інспектора зазначено, що 24.09.2021 о 10 год. 11 хв. у місті Києві по проспекту Валерія Лобановського, 115, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz S350D», д.н.з. НОМЕР_1 , мав при собі прострочене посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Посилається в позові на те, що він дійсно за зазначених у оскаржуваній постанові даті та часі був зупинений працівниками патрульної поліції. Вказав, що місце зупинки було по вулиці Володимира Брожка, неподалік від перехрестя з проспектом Валерія Лобановського. На пропозицію надати документи позивач помилково дав працівнику поліції прострочене посвідчення водія, яке отримував раніше у Італійській республіці. Чинне посвідчення водія надав працівнику поліції через кілька хвилин, але до уваги воно прийнято не було. Натомість, інспектор 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілов Іван Олександрович повідомив позивачу, що притягає його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Разом з цим, жодних правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП не було.

Так, позивач вважає, що жодних доказів скоєння ним адміністративного правопорушення, та, навпаки, наявні докази відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Так, ним було зафіксовано надання письмових пояснень та наявність дійсного посвідчення водія серії НОМЕР_2 на момент події.

Тому просив скасувати постанову серії ЕАО №4812037 від 24.09.2021 та закрити адміністративне провадження за ч.2 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

06.10.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді Усатової І.А. від 18.10.2021 надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

15.12.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та позовна заява в новій редакції.

Ухвалою суду від 20.04.2022 судом було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачу та його представнику судом було надіслано копію ухвали суду від 20.04.2022. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали суду та копію позовної заяви із додатками.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем копію ухвали суду від 20.04.2022 та копію позовної заяви із додатками було отримано, у встановлений судом строк на позов відповідачем подано відзив від 04.07.2022, згідно якого позов не визнав та пояснив, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні на адресу суду не було направлено, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 о 10 год. 11 хв. у місті Києві по проспекту Валерія Лобановського, 115, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz S350D», д.н.з. НОМЕР_1 , мав при собі прострочене посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив вказану постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач зазначає, що помилково дав працівнику поліції прострочене посвідчення водія, яке отримував раніше у Італійській республіці. Чинне посвідчення водія серії НОМЕР_2 надав працівнику поліції через кілька хвилин, але до уваги воно прийнято не було. Натомість, інспектор 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілов Іван Олександрович притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п.п. «а» п. 2.4. Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу інспектора були пред`явлені всі необхідні документи.

Частиною 2 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом стороною відповідача суду не надано.

З тексту постанови серія ЕАО №4812037 від 24.09.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що вона складена за порушення водієм ч. 2 ст. 126 КпАП України.

Проте, в постанові вказано, що позивач, керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР.

При цьому, відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила посвідчення водія відповідної категорії, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, встановивши відсутність у позивача права керування транспортним засобом, відповідач не вірно кваліфікував суть вчиненого адміністративного правопорушення.

Встановлено, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів правомірності винесеної постанови про притягненню позивача до адміністративної відповідальності. Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 24.09.2021, а позивачем надано суду чинне посвідчення водія НОМЕР_2 від 09.06.2018, видане ТСЦ 8046.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілова Івана Олександровича, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно зі ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що позивач відповідачами у справі зазначив інспектора 1-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції у Рівненській області лейтенанта поліції Левицьку Ольгу Станіславівну, Управління патрульної поліції у Рівненській області.

У силу п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У силу ч.ч.1-2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Таким чином, за приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.2 ст.122 покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають:

1) центральний орган управління поліцією;

2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").

Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а та відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілов Іван Олександрович уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, враховуючи ту обставину, що співвідповідачем за адміністративним позовом є інспектор 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілов І.О., суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 126, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4812037 від 24.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні позовних вимог до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Дівілова Івана Олександровича - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А.Усатова