Рішення № 116134286, 05.01.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32675/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29 листопада 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015 р.

2. Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області за заявою позивача від 27.101.2023 скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Закону України «Про міліцію від 20.12.1990 №565-ХІІ, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , згідно ст. 23 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VІІІ, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити цей висновок разом з іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення;

3. Зобов`язати ДФС України здійснити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Закону України «Про міліцію від 20.12.1990 №565-ХІІ, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , згідно ст. 23 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VІІІ, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугою років з 01.09.2016, призначену відповідно до ст.43 Закону № 2262-XII. Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 29.08.2016 №424-о ОСОБА_1 було звільнено з податкової міліції в запас за п. 64 «б» «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (через хворобу) з 30.08.2016 згідно з висновоком Свідоцтва про хворобу №453 від 22.08.2016 ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в податковій міліції. Довідкою Миколаївського обласної МСЕК серії 12 ААВ № 453811 позивачу встановлено 3 групу інвалідності строком до 1.10.2022, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Довідкою Миколаївського обласної МСЕК серії 12 ААВ № 799925 позивачу продовжено 3 групу інвалідності строком до 1.10.2026, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 27.10.2023 вх. №510/ДФС позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із зверненням, в якому просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в податковій міліції. Головним управлінням ДФС в Одеській області листом від 21.112023 вих. №429/ДФС підготовлено відповідь про неможливість виконання нарахування, за відсутності бюджетних асигнувань та направлення листа щодо надання роз`яснення до ДФС України. Наразі жодної додаткової відповіді позивачем не отримано. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДФС в Одеській області протиправно не проводиться нарахування та виплата одноразової грошової допомоги, у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію», оскільки право на отримання такої допомоги гарантоване йому нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, якою затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції». Позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із інвалідністю.

Ухвалою судді від 29.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати (зарахування) судового збору та повного визначення учасників судового процесу.

Ухвалою судді від 04.12.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.12.2023 до суду надійшов відзив (вх..№45542/23) Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області Торубарова І.Б. з проханням відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. 27.10.2023 позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із зверненням, в якому просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в податковій міліції. В ході розгляду звернення позивача було встановлено, що на теперішній час існує декілька чинних нормативно-правових актів, відповідно до яких можуть бути підготовлені документи та нараховані суми одноразової грошової допомоги у разі інвалідності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції. Останні зміни вносились постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №626. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Останні зміни вносились постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2022 року №1007. Крім того, у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про міліцію», пунктом 4 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за тим Законом мають право на ї отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. При цьому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Враховуючи вищевикладене, Комісія просила надати роз`яснення щодо нормативно-правового акту, яким потрібно керуватись при підготовці документів та нарахуванні суми одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності колишнім працівникам органів податкової міліції. Однак відповідь на даний момент не отримана. Окрім вищевказаного, вказує, що відносно відсутності бюджетних коштів на зазначені цілі. Головним управлінням ДФС в Одеській області листом від 21.11.2023 вих. №429/ДФС надано відповідь, про неможливість виконання нарахування, за відсутності бюджетних асигнувань та направлення листа щодо надання роз`яснення до ДФС України. Комісією з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області розглянуто заяву позивача від 27.10.2023 (вх. № 510/ДФС від 31.10.2023) щодо нарахування і виплати грошової допомоги, пов`язаної з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції. У відповіді позивачу зазначалось, що 05.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного управління ДФС в Одеській області в стані припинення. Листом Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 15.06.2023 №10-06/1-06/5302 повідомлено, що Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) у 2023 році відсутнє в мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів через органи казначейства Одеської області 2023 року та знаходиться в стадії ліквідації. Головне управління ДФС в Одеській області вилучено з мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів 01.01.2022. Головне управління ДФС в Одеській області має не закриті рахунки за кодом програмної класифікації видатків 3503010 «Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби», видатки за яким не передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». 26.06.2023 Комісією направлено лист №178/ДФС на адресу Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України про затвердження кошторису на 2023 рік, повторно направлено листи від 22.08.2023 №272/ДФС та від 11.10.2023 №373/ДФС. На теперішній час відповіді на листи Комісії не надходили. З урахуванням вищевикладеного, за відсутності бюджетних асигнувань станом на теперішній час Комісія не має можливості здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено таке.

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 29.08.2016 №424-о ОСОБА_1 було звільнено з податкової міліції в запас за п. 64 «б» «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (через хворобу).

Згідно з Свідоцтвом про хворобу №453 від 22.08.2016 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.22-23).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №453811 від 05.09.2022, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності на строк до 01.10.2023 (захворювання пов`язані з проходженням служби в ОВС).

03.10.2023, за результатом проведеного повторного огляду, Спеціалізована кардіо-офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія видала на ім`я ОСОБА_1 Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №799925 про встановлену третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС. Дата чергового огляду вересень 2026 року.

16.11.2023 Пенсійним фондом України позивачу видано Пенсійне Посвідчення № НОМЕР_1 , терміном дії 30.09.2023. Вид пенсії: вислуга років, 3 гр. інвалідність армії. ДФС (а.с.16).

27.10.2023 позивач звернувся до Голови Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області з заявою в якій просив провести йому нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено 3 групу інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах податкової служби, у встановлений законодавством термін (а.с.29).

До поданої 27.10.2023 заяви позивачем додано всі необхідні документи, у тому числі оригінал Довідки ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» щодо не отримування страхової суми по державному обов`язковому особистому страхуванні (а.с.26).

21.11.2023 Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло заяву ОСОБА_1 та надало відповідь №429/ДФС про неможливість здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення ІІІ групи інвалідності через відсутність бюджетних асигнувань (а.с.30-31).

Позивач вважає, що відповідачем невірно обчислено вислугу років, а саме не враховано період часу з 02.01.2023 по 15.05.2023 - день винесення Наказу, та вчиняються протиправні дії щодо не проведення з ним виплат гарантованих при звільненні.

Не погоджуючись з зазначеним діями відповідача та вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року.

При цьому, в пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».

Такий підхід щодо застосування норм права реалізовано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

21.10.2015 вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України №850, пунктом 2 якої визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13 лютого 2015 року Закону №208-VІІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов`язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отож, у період з 12.03.2015 (дата набрання чинності Закону №208-VIII) до 31.10.2015 (дата набрання чинності Порядку №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-XII визначав Порядок №707.

Так, позивачу інвалідність ІІІ групи встановлено 05.09.2022, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, та про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 27.10.2023, тобто після набрання чинності Порядком №850.

З огляду на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав після набрання чинності Законом №208-VIII, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону №565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015) та відповідно до Порядку №850.

Аналогічна правова позиція послідовно висловлена Верховним Судом в постановах від 05.06.2018 у справі №822/456/16, від 19.09.2018 у справі №822/910/17, від 31.01.2019 у справі №822/2143/16, від 05.02.2020 у справі № 580/103/19.

На підставі викладеного, суд акцентує увагу Головного управління ДФС в Одеській області на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Порядку №850.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях також прирівнює правовий статус осіб рядового та начальницького складу податкової міліції до категорії осіб, зазначених у пункті 168.5 статті 168 ПКУ.

Так, в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) зазначено, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей».

Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію» (565-12), «Про прокуратуру» (1789-12) тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Отже, служба в органах податкової міліції є військовою службою, а тому особам, які проходять службу в таких органах, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби та настання внаслідок цього інвалідності, повинна здійснюватися виплата одноразова грошова допомога, аналогічна іншим категоріям військовослужбовців.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання.

Таким чином, що встановлення різних умов для виплати одноразової грошової допомоги (зокрема виплата одній категорії військовослужбовців та не виплата іншій) за виконання однакових функцій (військова служба) не може знайти об`єктивного та розумного виправдання.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктами 9-10 Порядку № 850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Пунктом 14 Порядку № 850 визначено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

З урахування обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано порядок звернення до ДФС України щодо призначення йому спірної грошової допомоги у зв`язку з отримання інвалідності.

Суд при вирішенні спору також враховує також правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та полягає в тому, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що отримавши заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 3 групи інвалідності, Головне управління ДФС в Одеській області діяло не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, вище було зазначено, що в 15-денний строк з дня реєстрації документів, керівник Головного управління ДФС в Одеській області повинен був подати до ДФС висновок щодо виплати грошової допомоги.

Проте, відповідач не вчинив вказаної дії, висновок щодо виплати/невиплати грошової допомоги не подав, а лише надав позивачу у відповідь лист. Така дія відповідача не сприймається судом як активна поведінка, а навпаки, розцінюється як протиправна бездіяльність, що зумовила зверненню позивача до суду.

Неприйнятними суд вважає доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

За замістом статті 23 Закону № 565-XII, одноразова грошова допомога - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які мають право на її отримання.

Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, пар. 23, 26, рішення від 08.11.2005, зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Колегія суддів не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Отже можна зробити висновок, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, основна позовна вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023, у зв`язку з встановленням йому 05.09.2022 інвалідності ІІІ групи через захворювання пов`язаним з проходженням служби в ОВС.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДФС в Одеській області, у спірних взаємовідносинах взагалі не здійснив реалізацію дискреційних повноважень щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 , по суті вказане питання не розглядав, рішення не приймав, а тому суд не може в імперативній формі зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

В даному випадку, на думку суду, належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головне управління ДФС в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 щодо нарахування і виплати грошової допомоги, пов`язаної з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, що є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання ДФС України здійснити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VІІІ, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, суд зазначає таке.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, вищезазначені позовні вимоги на час розгляду даної справи є передчасними, оскільки обов`язок ДФС України здійснити розрахунок та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, виникає лише за умови прийняття відповідного рішення ДФС України за результатами розгляду висновку Головного управління ДФС в Одеській області, та подальше його надсилання.

Чинними приписами КАС України не передбачено здійснювати захист не порушених прав та законних інтересів позивача на підставі правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією № 4277-8553-9395-4267 від 23.11.2023.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , керуючись ст.139 КАС України, суд стягує з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь позивача у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023, у зв`язку з встановленням йому 05.09.2022 інвалідності ІІІ групи через захворювання пов`язаним з проходженням служби в ОВС.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 (вх..№510/ДФС від 31.10.2023) щодо нарахування і виплати грошової допомоги, пов`язаної з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі:

- Головне управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646);

- Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА