Рішення № 116130869, 04.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2024 рокусправа № 380/28865/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області) від 15.11.2023 №ПШ017210 про застосування до адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу позивача, не надходили жодні акти перевірки на підставі яких могла виноситись оскаржувана постанова, атому позивачу фактично невідома безпосередня суть порушення. З оскаржуваної постанови не вбачається жодного документу або доказу на підставі якого відповідача прийшов до висновку, що саме позивач здійснював перевезення 22.09.2023 року. Стверджує, що Позивач не здійснював пасажирських перевезень. У позивача були наявні визначені законодавством документи, а з оскаржуваної постанови неможливо встановити про відсутність яких документів у позивача ідеться мова. На адресу позивача не надходило повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, тому такий не міг скористатись своїми правами на участь у справі щодо притягнення позивача до відповідальності та надати відповідні пояснення. Стверджує, що Позивач не здійснював жодних порушень про які йде мова в оскаржуваній постанові. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що згідно з трекінгом відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html рекомендований лист за номером 7905100255683, що відправлений Позивачу 23.10.2023, прибув у відділення вже 24.10.2023 та того ж дня особисто вручений одержувачу, тобто завчасно до розгляду справи про порушення. Розгляд справи про порушення відбувся за наявними матеріалами у зв`язку із неявкою Позивача, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017210. Отже, Позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, надати свої пояснення чи зауваження. Актом серії АР № 007940 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 25.09.2023 № НР000220. Під час перевірки виявлено порушення cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (тахокарт при аналоговому, картки водія або роздруківок при цифровому), чим порушено ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених cт.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Пояснення водія про причини порушень: Водій від надання пояснень відмовився, від отримання копії відмовився, від підпису відмовився». Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 повна маса останнього становить 18600 кг, що є більшою ніж 3,5 тон. Отже, транспортний засіб Позивача повинен був бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства виконана не була, а отже за відсутність документа, у вказаному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Позивачем у позовній заяві та водієм під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) факт відсутності чинного протоколу перевірки та адаптації тахографа теж не заперечується. Отже такий документ як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є «іншим документом» в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Вказує, що законодавством України не закріплено обов`язку уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті надсилати акт проведення перевірки Позивачу. До того ж, водію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 пропонувалося отримати копію акту, проте останній відмовився. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

8.12.2023 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 25.09.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №НР000220 від 25.09.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Водій транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; товарно-транспортну накладну №РН23-001886 від 25.09.2023; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Актом серії АР № 007940 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 25.09.2023 № НР000220. Під час перевірки виявлено порушення cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (тахокарт при аналоговому, картки водія або роздруківок при цифровому), чим порушено ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених cт.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Пояснення водія про причини порушень: Водій від надання пояснень відмовився, від отримання копії відмовився, від підпису відмовився».

Постановою Державної служби України з безпеки на транспорті (відділ державного нагляду контролю у Львівській області) від 15.11.2023 року № ПШ017210 про застосування адміністративно- господарського штрафу, позивача притягнуто до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення ст. 39 та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою, третьою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з абзацом першим пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 повна маса останнього становить 18600 кг, що є більшою ніж 3,5 тон.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі -Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Суд зазначає, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Позивач у позовній заяві та водій під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) факт відсутності чинного протоколу перевірки та адаптації тахографа теж не заперечує.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Пунктом 6.1. Положення передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

У випадку, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким встановлено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 6.3 Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що положеннями Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як тахокартка або картка водія є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що повинен бути пред`явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Абзац другий пункту 6.1 Положення № 340 закріплює норму, що водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, за вказаних обставин, транспортний засіб Позивача повинен був бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства виконана не була, а отже за відсутність документа, у даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У контексті даної статті законодавець передбачив відповідальність автомобільних перевізників за порушення статей 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні відповідного виду перевезень.

Формулювання «перевезення пасажирів та вантажів» тлумачиться як «перевезення пасажирів та перевезення вантажів» і в подальшому відповідно порушення «стаття 39 та стаття 48», що кореспондує відповідному виду перевезень - чи це пасажирські перевезення, чи вантажні.

Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Суд зазначає, що Акт серії АР № 007940 від 25.09.2023 складений відповідно до вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Додаток 3 до Порядку № 1567 закріплює форму акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів ..... автомобільним транспортом, а не вимоги до його змісту, оскільки в залежності від конкретних обставин наповнення акту може бути різним. У згаданому акті описано конкретне порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідні нормативно-правові акти, що були порушені при здійсненні конкретного виду перевезень з посиланням на конкретні норми.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до вимог пунктів 25-26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.10.2023 за № 81152/31/24-23, було направлено на адресу Позивача.

Суд встановив, що факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком AT «Укрпошта» від 23.10.2023 та списком рекомендованих відправлень № 13418.

Відповідно до трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html рекомендований лист за номером 7905100255683, що відправлений Позивачу 23.10.2023, прибув у відділення вже 24.10.2023 та того ж дня особисто вручений одержувачу, тобто завчасно до розгляду справи про порушення.

Суд зазначає, що розгляд справи про порушення відбувся за наявними матеріалами у зв`язку із неявкою Позивача, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №ПШ017210.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що Позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, надати свої пояснення чи зауваження.

Відповідно до додатку 5 до Порядку № 1567 Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містить чіткі пункти до заповнення під час її винесення керівником територіального органу Укртрансбезпеки та виноситься на підставі акту виявлених порушень, де в повній мірі висвітлено, які документи були відсутні та яка відповідальність за це передбачена законодавством України про автомобільний транспорт.

Суд погоджується з висновками відповідача про те, що твердження Позивача про неможливість визначення суті порушення є нічим іншим як перекручування вимог чинного законодавства, оскільки не базуються на конкретно визначених нормах.

Законодавством України не закріплено обов`язку уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті надсилати акт проведення перевірки Позивачу.

Автомобільний перевізник чи його представник має право звернутися з офіційним запитом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про надання копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, у вказаній справі Перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (тахокарт при аналоговому, картки водія або роздруківок при цифровому), отже автомобільний перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивача слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

В силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що перевезення лік трав здійснювалося для власних потреб.

Крім того, обов`язок Позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативно- правових актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 передбачено чинним законодавством.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17. Аналогічний підхід із застосування норм матеріального права викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року справа №823/1199/17.

Суд наголошує, що обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зводяться до переліку норм законодавства України та зводиться до технічних формальностей перевірки та зовсім не спростовують законність постанови відповідача №ПШ017210 від 15.11.2023.

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було допущено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду докази правомірності спірної постанови, тому позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович