Рішення № 116129373, 05.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36306/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Коренги В.А.,

представника відповідача Голярчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 16.11.2020 ВП №54112146 про стягнення виконавчого збору, від 08.12.2023 ВП №73555487 про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження ВП №54112146 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2017) про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувана не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку. Виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних постанов, оскільки при примусовому виконанні виконавчого документу державними виконавцями відділу проведено ряд заходів примусового виконання спрямованих на реальне виконання виконавчого документу та з боржника стягнуто грошові кошти у сумі 32014,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав з підстав, викладених у запереченні, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

13.12.2007 року між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є AT КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №V021GV00001564 та Додаткову угоду №1 від 15.02.2012 року до Кредитного договору №V021GV00001564 від 13.12.2007 року.

Відповідно до вказаних правочинів ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 30 788 доларів США на споживчі потреби - придбання нерухомості та 8788,12 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 13.12.2037 року. Щомісячний платіж згідно Додаткової угоди склав 431,14 долари США, згідно графіка погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Додаткової угоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду №159/3613/15-ц від 29.07.2015 року позовні вимоги банку задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 15.05.2015 року становить 35 555,51 Дол. США (в тому числі заборгованість за кредитом 27 971,39 дол. США, заборгованість за процентами 4 488,14 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом становить 312 дол. США, штраф (фіксована частина) - 12,16 дол. США, штраф (процентна складова) - 1 692,54 дол. США) що за курсом НБУ від 15.05.2015 року становить 731 021,29 грн. та 3 654,00 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення Ковельським міськрайонним судом видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (яке в подальшому неодноразово змінювало назву зокрема на Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Сорокою Анною Геннадіївною від 09.06.2017 року було відкрито виконавче провадження №54112146 за вказаним виконавчим листом. В цій же постанові ВП №54112146 в п.3 резолютивної частини постановлено - стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 73 467,52 грн.

Крім цього, старшим державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Юсупувою Оленою Владиславівною в рамках виконавчого провадження №54112146 винесено постанову від 16.11.2020 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 73 467,53 грн.

Стягувач у виконавчому провадженні - ПАТ КБ «Приватбанк» листом б.н. від 27.04.2023 повідомив Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Ковельський ВДВС) зокрема у ВП №54112146 про укладення з ОСОБА_1 договорів про реструктуризацію заборгованості зокрема за кредитним договором №V021GV00001564 від 13.12.2007 року, а відтак відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором.

Крім цього ПАТ КБ «Приватбанк» до Ковельського ВДВС у ВП №54112146 скерована заява від 17.11.2023 року про повернення стягувану виконавчого листа на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду №159/3613/15-ц від 29.07.2015 року у зв`язку з укладенням договору реструктуризації заборгованості від 24.04.2023 року за кредитним договором №V021GV00001564 від 13.12.2007 року та - відсутністю заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Постановою головного державного виконавця Ковельського ВДВС Рижко Дар`єю Олександрівною 08.12.2023 року винесена постанова ВП №54112146 про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.1 ч.І ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім цього 08.12.2023 року головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №73555487 про примусове виконання постанови №ВП54112146 від 16.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 73 467,53 грн.

Враховуючи, що відповідачем сума виконавчого збору в постановах обрахована в сумі 73 467,53 грн. тобто у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом позивач вважає постанови протиправними, а тому звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьомуЗаконі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Застаттею 10 Закону № 1404-VIIIзаходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону № 1404-VІІІвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗаконом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 26 Закону № 1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другоїстатті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 09 червня 2017 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54112146), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятоїстатті 27 Закону № 1404-VIIIвиконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленомуЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цьогоЗакону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно доЗакону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятоїстатті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятоїстатті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Приписами статей40,42 Закону № 1404-VІІІпередбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьоюстатті 40 Закону № 1404-VІІІвстановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертоюстатті 42 Закону № 1404-VІІІна стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цьогоЗаконуабо у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина першастатті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених нормЗакону № 1404-VІІІ(у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте,Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни достатті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістомстатті 27 Закону № 1404 - VІІІвиконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Надаючи оцінку оскаржуваним постановам суд виходить із такого.

З урахуванням редакційЗакону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи убачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №54112146 від 16листопада 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 73467,53грн., визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі №159/3613/15-ц від 21 грудня 2015 року.

Тож державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактичноЗакон № 1404-VIIIу редакціїЗакону № 2475-VIII.

Відповідно достатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першоїстатті 58 Конституції Українита вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положеннястатті 27 Закону № 1404-VІІІу редакції, яка була чинна до 28серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормамистатті 27 Закону № 1404-VІІІу редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесеніЗаконом України від 03 липня 2018 року №2475-VIIIзміни достатті 27 Закону № 1404-VІІІпогіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом у сумі 32014,04 грн., суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 73467,53 грн.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 , від 20 травня 2020 у справі №640/32814/20.

Враховуючи, що в цій справі є необхідність застосування до спірних правовідносин приписівстатті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін достатті 27 Закону № 1404-VІІІ, що суперечитьстатті 58 Конституції України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 2147,20 грн., згідно квитанції від 22.12.2023 (а.с.06).

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.11.2020 року ВП №54112146 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинськоїобласті Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.12.2023 року ВП №73555487 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинськоїобласті Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Кармелюка, 4, код ЄДРПОУ 34898111).

Головуючий-суддя В.Д. Ковальчук