Рішення № 116129327, 04.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35518/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, Управління) звернулося із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Відділ) про скасування постанови державного виконавця Відділу Трофимюка П.В. від 20.11.2023 у ВП №71283883 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити дії.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при виконанні рішення суду боржником застосовано розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2021 4540,00 грн, 01.01.2022 4962,00 грн, 01.01.2023 5368,00 грн. При цьому вказує, що станом на 01.10.2023 до управління надійшло 28232 судових рішень у справах про пенсійне забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.30).

У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що державним виконавцем Відділу Трофимюком П.В. 24.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71623941 з примусового виконання виконавчого листа №1996/2023, виданого 13.03.2023 Волинським окружним адміністративним судом. ГУ ПФУ у Волинській області надано відповідь, що нарахування проведено за період з 07.04.2022 по 31.05.2023 в розмірі 57820,01 грн. Виплата буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. З 01.06.2023 виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією. Крім того, позивачу надіслано 22.08.2023 вимоги щодо внесення суми боргу в підсистему ПФУ «Реєстр судових рішень 466411», терміново надати інформацію з підтверджуючими документами проведення ОСОБА_1 виплати пенсії, а також 06.10.2023 про нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік. З наданої відповіді державним виконавцем встановлено, що виконуючи рішення суду у справі №140/6650/22, позивач протиправно здійснює нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01.01.2022, а не станом на 1 січня календарного року виплати пенсії (що необхідно було зробити). Тому 20.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу.

З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити (а.с.51-53).

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.36).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи вимоги частини дев`ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі №140/6650/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково. Суд, зокрема, зобов`язав ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 07 квітня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

Рішення суду набрало законної сили 17.12.2022.

13.03.2023 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №1996/2023 у справі №140/6650/22 про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 07 квітня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

24.04.2023 державним виконавцем відділу Трофимюком П.В. (далі державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71283883 з виконання виконавчого листа №1996/2023, виданого Волинським окружним адміністративним судом 13.03.2023 (а.с.66).

У повідомленні про виконання рішення суду від 23.05.2023 (а.с.65) ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що на виконання рішення суду проведено нарахування за період з 07.04.2022 по 31.05.2023. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. З 01 червня 2023 року виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією.

28.08.2023 та 06.10.2023 державний виконавець скерував в адресу позивача вимоги, якими вимагав терміново надати інформацію та докази про виплату щомісяця підвищення до пенсії …., що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік); надати докази внесення в підсистему ПФУ «Реєстр судових рішень 466411» нарахованої суми заборгованості на виконання рішення суду та деталізовану довідку про борг (а.с.56-57).

У відповідь на вимогу від 06.10.2023 Управління листом від 09.10.2023 №0300-0360-5/59104 повідомило відповідача, що нарахування проведено за період з 07.04.2022 по 31.05.2023 в сумі 57820,82 грн. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Із червня 2023 року виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією (а.с.58-59).

20.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Волинській області у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення (а.с.9), яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 20.11.2023, відповідач виходив з того, що виконуючи рішення суду у даній справі, ГУ ПФУ у Волинській області протиправно здійснює нарахування підвищення до пенсії із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством, станом на 01 січня 2022 року, а не станом на 1 січня календарного року виплати пенсії (що необхідно було зробити).

Так, на підтвердження виконання рішення суду від 16.11.2022 у справі №140/6650/22 управління надало державному виконавцю рішення про перерахунок пенсії №032950006084 (виконане 23.12.2022), з якого вбачається, що ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії (стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») від прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року (а.с.60-62). Місячна сума підвищення становить 4962,00 грн (з 07.04.2022-30.06.2022, 01.07.2022-30.09.2022, 01.10.2022-30.11.2022, 01.12.2022-16.12.2022). З 17.12.2022 вказана доплата позивачу не нарахована.

Разом з тим, зі змісту рішення про перерахунок пенсії №032950006084 (виконане 19.05.2023) слідує, що на виконання рішення суду у справі №140/6650/22 ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії (стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») від прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року (а.с.42-43). Місячна сума підвищення становить 4962,00 грн (з 07.04.2022-30.06.2022, 01.07.2022-30.09.2022, 01.10.2022-30.11.2022, 01.12.2022-31.12.2022, 01.01.2023-05.02.2026). Обчислена у такий спосіб сума заборгованості за період з квітня 2022 по травень 2023 становить 57820,82 грн (а.с.14).

В матеріалах справи відсутні докази інформування державного виконавця з підтвердженням відповідними доказами тієї обставини, що рішення суду у справі №140/6650/22 у період з 24.04.2023 (з дня відкриття виконавчого провадження) до 20.11.2023 (до дня прийняття спірної постанови про накладення штрафу) ГУ ПФУ у Волинській області виконане у спосіб, встановлений судом.

Після накладення штрафу 20.11.2023, як видно з матеріалів справи, боржник ГУ ПФУ у Волинській області рішенням від 30.11.2023 №032950006084 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року (а.с.44-45). При цьому доказів перерахування у такий спосіб суми підвищення до пенсії за період з 01.01.2023 по 30.11.2023, що становить заборгованість ГУ ПФУ у Волинській області перед ОСОБА_1 , державному виконавцю не надано.

Отже, з наданих доказів слідує, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу (20.11.2023) ГУ ПФУ у Волинській області неналежно виконало судове рішення.

При цьому позивач не надав доказів, які б підтверджували відсутність у нього фактичної можливості (у тому числі фінансової) виконати рішення суду у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять доказів, за якими можливо було б встановити обсяги фінансування, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат, вжиття ГУ ПФУ у Волинській області заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед ОСОБА_1 . Поряд з тим саме боржник зобов`язаний довести належними доказами поважність причин невиконання рішення суду.

Оскільки органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду, тому доводи позивача про повне фактичне виконання рішення суду, зокрема, до прийняття постанови від 20.11.2023 ВП №71623941 про накладення штрафу, не знаходять підтвердження.

Суд наголошує, що невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесення постанови про накладення штрафу від 20.11.2023 ВП №71623941.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Управління, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій