Рішення № 116129075, 04.01.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26913/19 2/760/1315/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омелько Г.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Київгаз», Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом та просили:

- визнати встановлення акціонерним товариством «Київгаз» загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 - протиправним;

- зобов`язати акціонерне товариство «Київгаз» провести демонтаж встановленого загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , у строк на протязі 1 календарного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили;

- визнати встановлений дочірнім підприємством «Київгазенерджи» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового вузла обліку природного газу для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та проживають у квартирі АДРЕСА_1 зазначеного будинку - протиправним;

- зобов`язати дочірнє підприємство «Київгазенерджи» поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як побутовим споживачам, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу», з моменту набрання рішенням суду законної сили;

- визнати за позивачами право на забезпечення безкоштовним індивідуальним газовим лічильником за рахунок акціонерного товариства «Київгаз»;

- визнати, що акціонерне товариство «Київгаз» зобов`язано відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в термін до 01.01.2021 здійснити встановлення індивідуального лічильника обліку природного газу в квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначили, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 28 грудня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.Т. та є співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» між сторонами було укладено договір розподілу природного газу. Фактом приєднання позивачів до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення позивачами будь-яких дій, які засвідчують їх бажання укласти Договір, зокрема документальне підтвердження споживання природного газу (п.1.3. Типового договору), яке здійснювалося на протязі всього часу з моменту його укладення, що підтверджується виставленими рахунками за споживання природного газу, а також фактом оплати цих рахунків, що не оспорювалося відповідачами.

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» між позивачами та відповідачем-2 укладено договір постачання природного газу. Доказом факту приєднання споживачів до договору постачання природного газу є щомісячне споживання споживачами природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Вказали, що регулярно оплачували рахунки відповідача-2 про сплату послуг за договором в термін, визначений в рахунках.

У той же час, у жовтні 2016 року їм стало відомо, що відповідачем-1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

У свою чергу, відповідач-2 в цей же період в односторонньому порядку перестав виконувати свої зобов`язання, визначені п. 6.2 договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених укладеним договором, та забезпечення належної якості надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору та почав нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку природного газу, який було встановлено відповідачем-1.

Зазначили, що частиною 2 статті 2 ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" встановлено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу.

Так відповідно до абзацу 3 пп. «а» п. 1 ч. 1 статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Вказали, що з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач-1 в своїх інтересах та в інтересах та за згодою позивача-2 звернулася до відповідача-1 зі зверненням в якому, зокрема просила: надати графік згідно якого АТ Київгаз" проводить, на виконання вимог ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", встановлення індивідуальних лічильників газу; виконати вимоги ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та встановити індивідуальний лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 ; враховуючи те, що на сьогодні в будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий лічильник газу надати наступну інформацію та/або документи: а) дату встановлення загальнобудинкового лічильника газу ( АДРЕСА_1 ); б) копію сертифікату на зазначений загальнобудинковий лічильник газу; в) копію акту повірки н зазначений загальнобудинковий лічильник газу; г) докази дотримання статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" при встановленні загальнобудинкового лічильника газу.

25.09.2018 року через засіб поштового зв`язку від АТ «Київгаз» надійшла відповідь від 19.09.2018 № 2724/14.

Вважають, що відповідач-1 здійснив встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням чинного законодавства України, а тому є протиправним й нарахування Відповідачем-2 плати за спожитий газ на підставі показань встановленого Відповідачем-1 загальнобудинкового вузла обліку природного газу на будинок, де проживають Позивач-1 та Позивач-2.

Вказують, що встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , АТ "Київгаз" ставить у нерівне становище побутових споживачів цього будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків у місті Києві, в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу визначається не по об`єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та ЗУ "Про захист прав споживачів".

Зазначили, що у зверненні до АТ «Київгаз» ними було висловлено волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу за адресою АДРЕСА_1 , а тому це волевиявлення не може бути порушеним та вважають, що встановлення позивачам індивідуальних лічильників буде забезпечувати оплату саме того об`єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість, а тому відмова АТ "Київгаз" встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів.

Вказали, що саме на відповідача-1 покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Оскільки вони проводили оплату послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу, а Відповідач-2 на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання, між позивачами та відповідачем вже укладений договір стосовно встановлення індивідуального лічильника та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує.

Просять позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2019 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді від 01.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.04.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача АТ «Київгаз» надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач повністю не погоджується з позовними вимогами та зазначив, що Акціонерне товариство «Київгаз» заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, позовна заява є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню .

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектував монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Встановлення загальнобудинкового вузолу обліку природного газу в житловому будинку АДРЕСА_1 здійснено за ініціативи та за рахунок Оператора ГРМ - Акціонерного товариства «Київгаз», що підтверджується Договором №196 виконання робіт з встановлення будинкових лічильників газу в житлових будинках, в яких встановлені газові плити, укладеним 17 травня 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП «СУЧАСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» .

Встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 виконано 29 липня 2016 року у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» та «Правил безпеки систем газопостачання», що підтверджується Актом приймання в експлуатацію встановлення вузла обліку газу (ВОГ) на ввідному газопроводі житлового будинку, який підписаний в тому числі і балансоутримувачем будинку без жодних зауважень.

Вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у якому природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Звертають увагу на те, що на момент встановлення вузла обліку газу - 29 липня 2016 року Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив вимоги щодо отримання згоди співвласника багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

Така вимога була встановлена значно пізніше Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21 грудня 2017 року, яка набула чинності лише 19.01.2018, тобто після встановлення загальнобудинкового лічильника. Окрім того в цьому законі не міститься вказівки про надання йому або окремим його статтям зворотної сили.

Навіть після набрання чинності вказаними змінами до закону ніяких рішень з цього приводу щодо використання загальнобудинкового вузлу обліку загальними зборами власників квартир будинку АДРЕСА_1 не приймалось.

Посилання позивачів на Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» також є немотивованим, а у вказаному законі відсутні норми, які регулюють відносини, що є предметом у цій справі.

Згідно вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обов`язок по встановленню лічильників у квартирах, які використовують газ тільки для приготування їжі у випадку із позивачами, встановлена законом до 01 січня 2021 року, тобто дати, яка ще не настала на час розгляду даної справи. Закон не встановлює обов`язку суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, встановити для кожного споживача конкретної дати виконання таких робіт.

Зазначають, що вимоги позивачів є передчасними, оскільки станом на час розгляду справи їх права «Київгаз» не були порушені.

Крім того, ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не визначено обов`язку встановлення саме індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі, в якій він використовується тільки для приготування їжі.

На даний час фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населенню здійснюються за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені тарифом на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів встановлених індивідуальних лічильників газу чи інших джерел.

Крім того у позовній заяві позивачами не зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Просять у позові відмовити.

Разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

10 серпня 2020 року до суду надійшла заява відповідача АТ «Київгаз» про залишення позовної заяви без руху.

23 вересня 2020 року надійшла відповідь на відзив у якій позивачі, посилаючись на положення ч.2 ст.2, абз.3 пп. «а» п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», акцентують увагу на безпідставності тверджень відповідача щодо відсутності обов`язку встановлення саме індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі, в якій газ використовуються тільки для приготування їжі.

23.09.2020 до суду надійшла заява позивачів про зміну предмету позову згідно якої позивачі виклали прохальну частину у наступній редакції, просять визнати за позивачами право на забезпечення безкоштовним індивідуальним газовим лічильником в термін до 01.01.2021 за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок акціонерного товариства «Київгаз».

22.01.2021 електронною поштою, 25.01.2021 поштою та 27.01.2021 через електронний суд надійшли ідентичні заяви позивачів про зміну предмету позову у яких просять:

- визнати за позивачами право на забезпечення безкоштовним індивідуальним газовим лічильником за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок акціонерного товариства «Київгаз»;

- зобов?язати акціонерне товариство «Київгаз» забезпечити безкоштовне встановлення індивідуального газового лічильника позивачам за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок акціонерного товариства «Київгаз» у розумний строк, але не пізніше 3 (трьох) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Київгаз» про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відмовлено задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Київгаз» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.01.2024 заяву позивачів про зміну предмету позову від 23.09.2020, повернуто заявникам.

Ухвалою суду від 04.01.2024 заяви позивачів про зміну предмету позову від 22 січня 2021 року, 25 січня 2021 року, 27 січня 2021 року, залишено без розгляду.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовідносини з постачання, обліку природного газу споживачам, встановлення газових лічильників регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ», Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2494.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газ» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких ; використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Тимчасового положення, можливість об`єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об`єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Відповідно до п.1 Глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, за ініціативою балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального ба: споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в органі та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1201 від 30.06.2016 затверджено План газорозподільної системи Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно з додатком.

Згідно І розділу Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Київгаз» на 2016 рік - витрати на встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 внесені до «Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки» та віднесені на III квартал 2016 року.

Встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу в житловому будинку АДРЕСА_1 здійснено за ініціативи та за рахунок Оператора ГРМ - Акціонерного товариства «Київгаз», що підтверджується Договором №196 виконання робіт з встановлення будинкових лічильників газу в житлових будинках, в яких встановлені газові плити, укладеним 17 травня 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП «СУЧАСНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

Встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 виконано 29 липня 2016 року у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» та «Правил безпеки систем газопостачання», що підтверджується Актом приймання в експлуатацію встановлення вузла обліку газу (ВОГ) на ввідному газопроводі житлового будинку, який підписаний в тому числі і балансоутримувачем будинку без жодних зауважень.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у якому природний газ використовується тільки для приготування їжі.

У позовній заяві позивачі посилаються на те, що відповідно до ч.2 ст. 2 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та враховуючи, що особисто не приймали участі в загальних зборах співвласників житлового будинку, тому у них є всі підстави вважати, що Відповідач -1 здійснив встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу з порушенням чинного законодавства України.

Суд зазначає, що на момент встановлення вузла обліку газу - 29 липня 2016 року Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив вимоги щодо отримання згоди співвласника багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

Така вимога була встановлена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21 грудня 2017 року, яка набула чинності лише 19.01.2018, тобто після встановлення загальнобудинкового лічильника.

Посилання позивачів на Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» також є немотивованим, а у вказаному законі відсутні норми, які регулюють відносини, що є предметом у цій справі.

Посилання позивачів на положення Закону України «Про захист прав споживачів» також не доводить порушення відповідачами їх прав через те, що права споживачів, які визначено у статті вказаного закону, діями відповідача -1 по встановленню загальнобудинкового лічильника газу не порушуються. Статтею 6 вказаного Закону визначені права споживачів. Відносини, які є предметом дослідження у справі, не регулюються нормами цього закону.

Згідно листа НКРЕКП за вих. № 4130/16.1 1/7-16 від 26.04.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетик комунальних послуг надано роз`яснення щодо встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу .

Даний лист адресований обласним державним адміністраціям, міським державним адміністраціям та газорозподільним підприємствам, НКРЕКП зазначає, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподілі підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. Заходи зі встановлення будинкових лічильників газу та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачених у відповідних Планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016-2025 роки, зон - інвестиційних програмах на 2016 рік. При цьому, НКРЕКП передбачено відповідне фінансування на встановлення таких лічильників газу для населення у тарифах газорозподільних підприємств.

На виконання цього закону Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1201 від 30.06.2016р. затверджено «План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки» та була узгоджена Інвестиційна програма, в якій було передбачено встановлення тільки загальнобудинкових лічильників газу.

В Інвестиційній програмі Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» на 2016-2025 роки», передбачені лише витрати на встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 на III квартал 2016 рік.

У разі наявності ВОТ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

А тому вимоги у цій частині є необгрунтованими .

Щодо вимоги про визнання за позивачами права на забезпечення безкоштовним індивідуальним газовим лічильником за рахунок АТ «Київгаз» та в термін до 01.01.2021 здійснити встановлення індивідуального лічильника обліку природного газу в квартирі позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обов`язок по встановленню лічильників у квартирах, які використовують газ тільки для приготування їжі у випадку із позивачами, встановлена законом до 01 січня 2021 року, тобто до дати, яка ще не настала на час подачі позову.

Вимоги позивачів є передчасними, оскільки станом на момент подачі позову їх права «Київгаз» не були порушені.

Суд звертає увагу, що ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не визначено обов`язку встановлення саме індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі, в якій і використовується тільки для приготування їжі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:

коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газ; відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до частин 3, 14 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, а також надає роз`ясненя з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право позивачів у цій частині, на момент звернення до суду, не було порушено.

Позивачі просять також визнати встановлений дочірнім підприємством «Київгазенерджи» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового вузла обліку природного газу для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та проживають у квартирі АДРЕСА_1 зазначеного будинку - протиправним та зобов`язати дочірнє підприємство «Київгазенерджи» поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як побутовим споживачам, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу», з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Суд зазначає, що будь-якого правового обгрунтування позовна заява не містить, а враховуючи вищевикладене, правомірність встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу суд вважає нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового вузла обліку природного газу таким, що відповідає вимогам закону.

Щодо вимог про стягнення з акціонерного товариства «Київгаз» моральної шкоди у сумі 5000 (п`ять) тисяч гривень у рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачами не зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а частина 2 статті 22 цього Закону визначає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема відповідно до п. З ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

А тому вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог, тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.