Рішення № 116127215, 05.01.2024, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/681/23

2/680/24/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в склад судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоушицька селищна рада Хмельницької області,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що її мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в АДРЕСА_1 та вона була одноосібним власником будинку та головою колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року дане домоволодіння (житловий будинок з належними будівлями та спорудами) належало одноособово ОСОБА_3 на підставі рішення Новоушицької районної ради народних депутатів №154 від 21.09.1989 року та Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 листопада 1989 року. Інші особи які були зареєстровані та проживали у вказаному домоволодінні не були членами колгоспного двору, не працювали в колгоспі, а тому немає підстав для віднесення даного домогосподарства до суспільної групи колгоспний двір.

За життя померла ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях. Чоловік спадкодавця ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, спадщину після смерті матері прийняла в установлений законом строк, відповідач ОСОБА_2 відмовилась від прийнята спадщини на користь позивача, інших спадкоємців немає. Проте у зв`язку із тим, що не виділена частка спадкового майна спадкодавця у колгоспному дворі, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння, а тому звернулася до суду.

Представник позивача - адвокат Наталюк Н.М. подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав (арк. спр. 121).

Від відповідача - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі та визнання позову. У заяві зазначила, що на будинок вона не претендує та не є членом колгоспного двору (арк.спр.90).

Від відповідача - Новоушицької селищної ради Хмельницької області надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без участі представника (арк. спр.88,120).

Процесуальні дії у справі

19 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

17 листопада 2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, в підготовчому засіданні оголошено перерву.

06 грудня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено у зв`язку з неявкою позивача та її представника.

22 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними сестрами, батьками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що свідчать свідоцтва про народження (арк. спр.19, 85 на звороті).

Зміна прізвища позивача з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , підтверджується свідоцтвом про шлюб (арк. спр.20).

Зміна прізвища відповідача з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 , а згодом на ОСОБА_8 , підтверджується свідоцтвами про розірвання шлюбу, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану щодо підтвердження дошлюбного прізвища (арк. спр. 21, 22, 25,26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк.спр.115).

ОСОБА_4 на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті була зареєстрована дружина - ОСОБА_3 , про що свідчить довідка видана на підставі погосподарських книг (арк. спр. 112,113).

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла, шляхом вступу у фактичне управління та розпорядження спадковим майном, ОСОБА_3 , про що свідчить довідка №280, видана старостою села Борсуки, Садове від 15 грудня 2023 року (арк. спр. 113).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заведена, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (арк.спр.100-102).

08 листопада 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла своє майно, де б воно не було, із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право своїм дочкам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях, тобто позивачу та відповідачу, про що свідчить копія заповіту (арк. спр. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк. спр. 24).

На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_9 - онука, про що свідчить довідка №146 від 13 червня 2022 року (арк. спр. 57).

Згідно з свідоцтвом про право особистої власності від 16 листопада 1989 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету про реєстрацію житлових будинків від 21 вересня 1989 року домоволодіння в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (арк.спр.28-29).

Житловий будинок в АДРЕСА_1 , зареєстровано Кам`янець-Подільським бюро технічної інвентаризації 16 листопада 1989 року за №1-1727 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 (арк.спр.49).

Вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами становить 96 726 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна (арк.спр.50-54).

Даними технічних паспортів підтверджується, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, сарая, які побудовані у 1984 році (арк. спр. 31-48 ).

Даними спадкової справи №136/2022 підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відсутні (арк.спр.77-87).

За даними оригіналів погосподарських книг, які досліджені в судовому засіданні, в с. Борсуки у господарстві рахуються:

-за 1980-1982 роки: голова двору - ОСОБА_10 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік - ОСОБА_12 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_13 (учениця), ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_14 , 1976 року народження;

-за 1983-1985 роки: голова двору - ОСОБА_10 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік - ОСОБА_12 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_14 , 1976 року народження;

-за 1986-1990 роки: голова двору - ОСОБА_10 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік - ОСОБА_12 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_15 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), вибула 26 серпня 1986 року - повернулась 18 грудня 1986 року, вибула 09 березня 1988 року в Тамбовську область - повернулась 19 липня 1988 року, вибула 07 липня 1990 року в м. Новодністровськ, дочка - ОСОБА_14 , 1976 року народження, зять - ОСОБА_16 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), прибув 25 січня 1988 року, вибув 11 вересня 1988 року в м. Хмельницький, повернувся 19 липня 1988 року, вибув 22 липня 1988 року в м. Новодністровськ, онук - ОСОБА_17 , 1988 року народження, вибув 07 липня 1990 року;

-за 1991-1995 роки: голова двору - ОСОБА_3 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), чоловік - ОСОБА_4 (місце роботи колгосп ОСОБА_11 ), дочка - ОСОБА_18 , вибула 27 лютого 1995 року до м. Кам`янець-Подільський.

Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не виділена частка спадкового майна спадкодавця у колгоспному дворі та відсутня належна печатка на правовстановлюючому документі, про що свідчить постанова нотаріуса від 11 липня 2023 року (арк. спр. 55-56).

З огляду на викладене виник спір про право власності на майна, в тому числі і в порядку спадкування, та за вказаних обставин позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину в іншому (позасудовому) порядку.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Так, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно зі статтею 123 ЦК Української РСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з

недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Стаття 126 ЦК Української РСР передбачала, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до статті 563 ЦК Української РСР, у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.

Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу (Розділ VII. Спадкове право).

На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 13.12.95.

Так, Інструкція, зокрема, п. 18, передбачала, що у разі будівництва будинку на колгоспній землі, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це. У свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору. При цьому відповідно до примітки до цього пункту, колгоспному двору видається свідоцтво про право особистої власності на будинок. У разі смерті голови колгоспного, на ім`я якого був оформлений правовстановлюючий документ щодо будинку (домоволодіння), і належить колгоспному по заяві всіх членів двору, підписи яких на заяві нотаріально засвідчені, може бути видано свідоцтво на ім`я нового голови двору.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ з введенням у дію Закону України «Про власність».

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні (ст. 126 ЦК Української РСР) .

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563, якою врегульовано питання спадкування майна колгоспного двору.

Водночас у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності» зазначено, що згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Суд установив, що спірне будинковолодіння в АДРЕСА_1 належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що зокрема підтверджено свідоцтвом про право власності на будинок від 16 листопада 1989 року, а також даними погосподарських книг, згідно яких голова домогосподарства ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_4 працювали в колгоспі ім. Тімірязєва з 1980 року до 1995 року, також в колгоспі працювала їхня дочка ОСОБА_2 .

А тому, доводи представника позивача викладені в позовній заяві стосовно того, що домогосподарство в АДРЕСА_1 , не відносилось до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 була одноособовим власником домоволодіння, а на момент припинення колгоспного двору (15 квітня 1991 року) усі члені господарства не були членами колгоспу, суд вважає хибними та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

На момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 .

Водночас відповідач ОСОБА_2 вибула із членів двору 07 липня 1990 року.

Проте з досліджених судом погосподарських книг видно, що протягом останніх трьох років до 15 квітня 1991 року, ОСОБА_2 була в членах двору у період з 19 липня 1988 року по 07 липня 1990 року, отже така в силу статті 126 ЦК Української РСР, не втратила право на частку в майні колгоспного двору. Окрім того ОСОБА_2 була членом двору безперервно до 26 серпня 1986 року.

Отже, право на майно колгоспного двору мали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , частки яких у праві спільної сумісної власності є рівними - по частині.

Натомість суд вважає, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не набули частку у дворі з огляду на їх нетривале перебуванні у складі двору.

Цивільні відносини щодо спадщини по даній справі виникли як до набрання чинності Цивільним кодексом України, зокрема щодо спадщини після смерті ОСОБА_4 , так і після - щодо спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому підлягають застосуванню норми і Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI, і норми ЦК України 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 524, частини першої статті 529, статті 549 ЦК УРСР 1963р. спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Нормами статей 1217, 1218, 1223, 1261, 1262, 1268, 1269, 1278 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. . Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Зібрані по справі та безпосередньо дослідженні судом докази свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 .

У судовому засіданні встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 належало право власності на частину житлового будинку, як частку майна у колгоспному дворі, тому його дружина ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкувала зазначене майно шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, проте свідоцтво про право на спадщину на нього не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 , в порядку статті 1269 ЦПК України, прийняли доньки - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , шляхом подачі відповідних заяв нотаріусу.

Доводи представника позивача стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1 є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 окрім іншого, увійшла успадковану частка житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_4 , та належна ОСОБА_3 частка у майні колгоспного двору, тобто частина вказаного нерухомого майна.

Таким чином із врахуванням засади рівності часток кожного спадкоємця, позивач в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 набула права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, оскільки іншу частину успадкувала відповідач ОСОБА_2 .

Водночас позивачу також належить право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, як частка у майні колгоспного двору.

Отже, за позивачем слід визнати право власності лише на частину вказаного нерухомого майна.

Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому суперечить закону.

З огляду на викладене судом до уваги не приймається обставина визнання відповідачем ОСОБА_2 позову.

Зміна адреси спадкового житлового будинку, зокрема з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 пов`язана із прийняттям 17 липня 2020 року Верховною радою України постанови «Про утворення та ліквідацію районів», а також проведенням в Україні процесу декомунізації. Зазначені факти є загальновідомими та доказуванню, в силу вимог частини третьої статті 82 ЦПК України, не підлягають.

Обраний позивачем спосіб захисту права - визнання права власності є ефективним, право позивача підлягає захисту, оскільки іншого порядку визнання права власності в даному випадку не існує, тому позов необхідно задовольнити частково.

Водночас, при вирішенні спору, суд, серед іншого, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушив, не визнав або оспорив його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач у позовній заяві в якості співвідповідачів визначила Новоушицьку селищну раду Хмельницької області та ОСОБА_2 .

У ході розгляду справи було встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину, крім позивача, прийняла відповідач ОСОБА_2 , а також остання має право на частку у майні колгоспного двору, саме тому ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі.

Водночас Новоушицька селищна рада Хмельницької області є неналежним відповідачем, а тому у позові до останньої слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Враховуючи заяву представника позивача про віднесення судових витрат на рахунок позивача (арк. спр.121), суд не розподіляє судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 12, 81, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані у АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

У позові до відповідача Новоушицької селищної ради Хмельницької області - відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя А. О. Олійник