Ухвала суду № 116126281, 05.01.2024, Березанський районний суд Миколаївської області

05.01.24 Справа №945/3099/23

1-кп/469/190/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Березанка кримінальне провадження №12022150000000015 від 18.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, не працевлаштованої, маючої статус багатодітної матері, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307, ч.ч.1, 2, 3 ст.311 КК України, -

встановив:

До Березанського районного суду Миколаївської області 03.01.2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022150000000015 від 18.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307, ч.ч.1, 2, 3 ст.311 КК України.

Ухвалою суду від 04.01.2024 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

Ознайомившись зі змістом обвинувального акта та доданими до нього матеріалами, суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, вимоги територіальної підсудності дотримано, угод про визнання винуватості чи про примирення до суду не надійшло, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акта прокурору не встановлено, клопотань про витребування певних речей чи документів, виклик свідків, обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження учасниками судового провадження не заявлено, тому є достатні підстави для призначення судового розгляду відповідно до ст.316 КПК України.

Прокурор надав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі та на умовах, встановлених ухвалою суду про обрання підозрюваній запобіжного заходу від 07.07.2023 року, у якому зазначав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307, ч.ч.1, 2, 3 ст.311 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

07.07.2023 року слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів строком до 3 вересня 2023 року включно з триманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор". Визначено розмір застави 161040 гривень, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду було зобов`язано прокурора ОСОБА_7 повідомити уповноважений підрозділ органів НПУ та орган опіки та піклування за місцем перебування дітей підозрюваної ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) про факт їх залишення без батьківського піклування для вжиття відповідних невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дітей.

В цій частині ухвала суду виконана в повному обсязі. Згідно відповіді служби у справах дітей Ольшанської селищної ради №235 від 28.07.2023, діти ОСОБА_6 тимчасово влаштовані до сім`ї ОСОБА_11 (бабуся по материнській лінії).

31.08.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 06.10.2023 включно.

05.10.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 03.12.2023 включно.

28.11.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 06.01.2024 включно.

Обґрунтованість обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 у вчиненні нею вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування доказами, які в подальшому будуть надані суду під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження, відповідно до вимог КПК України.

На теперішній час сторона обвинувачення вважає, що ризики, наявність яких встановлено судом при попередніх розглядах питання щодо обрання та продовження строку дії запобіжного заходу не припинили свого існування та хоча й зменшились, проте не до тієї міри, яка б гарантувала належну процесуальну поведінку обвинуваченої у разі обрання їй запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Так, обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 опинившись на свободі, зможе:

- переховуватися від суду. Підставами стверджувати про існування вказаного ризику є те, що ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 311 КК України КК України, три з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких. Крім того, ОСОБА_6 не має ані тимчасового, ані постійного місця роботи, тобто у неї відсутні легальні джерела доходу, окрім тих, що отримувались нею від незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин. З пояснень останньої під час затримання, сама також вживала психотропні речовини. Вказані обставини в достатній мірі вказують на те, що ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за вчиненні кримінальні правопорушення може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні Україні території;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Так, сукупність наявних в матеріалах кримінального провадження доказів свідчить про те, що ОСОБА_6 систематично вдавалася до вчинення злочинних дій в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин з метою отримання незаконного прибутку. Інших легальних джерел доходу ОСОБА_6 не має. Виготовлення психотропів відбувалось прямо на кухні за місцем мешкання обвинуваченої та її малолітніх дітей. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому обвинувачена може продовжити займатися злочинною діяльністю. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи. Крім того, ОСОБА_6 знаходячись на волі, при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність не зупинила. Свої дії обвинувачена припинила лише через обставини, які не залежали від її волі.

Особливу увагу суду слід звернути на те, що ОСОБА_6 незаміжня (розлучена), проживала із співмешканцем та двома малолітніми дітьми, має статус багатодітної матері, при цьому займалась виготовленням та зберіганням психотропних речовин за місцем спільного з малолітніми дітьми проживання. ОСОБА_6 за зареєстрованим місцем проживання не мешкає, проживала в житлі, що належить сторонній людині.

У відповідності до положень ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави.

Орган досудового розслідування вважає, що визначений попередньою ухвалою суду про обрання запобіжного заходу від 07.07.2023 розмір застави ОСОБА_6 у сумі 161 040 гривень є обґрунтованим та достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 :

- особисте зобов`язання, оскільки, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та середньої тяжкості умисних кримінальних правопорушень, за матеріалами провадження збувала психотропну речовину та особливо небезпечний наркотичний засіб діючим військовослужбовцям, систематично вдавалася до вчинення злочинних дій з метою наживи, а тому не заслуговує на довіру;

- особиста порука, оскільки, відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків;

- домашній арешт, оскільки, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі виготовленні та зберіганні психотропних речовин за місцем проживання.

Стан здоров`я ОСОБА_6 не перешкоджає триманню її під вартою.

Беручи до уваги те, що існує великий ступінь ризику того, що обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду; вчиняти інші кримінальні правопорушення, прокурор вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту зможе запобігти настанню вищезазначених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Посилаючись на наведені обставини прокурор просить задовольнити клопотання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор подане нею клопотання підтримала, обґрунтовуючи його тими ж доводами, що зазначені у клопотанні.

Захисник обвинуваченої та обвинувачена проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на те, що потреба у застосуванні даного виду запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відпала.

У зв`язку з цим, захисник обвинуваченої заявив клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання утримання під вартою на особисте зобов`язання, обгрунтовуючи це тим, що обвинувачена має тісні соціальні зв`язки, оскільки є багатодітною матір`ю, і має трьох дітей, які потребують материнської турботи та опіки.

Крім того, зазначив, що обвинувачена має зареєстроване місце проживання, у якому проживають її батьки, а також на даний час її неповнолітні діти, і яке належить її рідному батькові, який подав заяву, з якої вбачається, що він не заперечує проти того, щоб обвинувачена проживала у належному йому домоволодінні.

Також посилався на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при обрані стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії кримінального провадження значно зменшилися, що обвинувачена повністю визнає свою вину у інкримінованих її злочинах та розкаюється у скоєному, що у неї відсутні закордонний паспорт, у зв`язку з чим, залишення обвинуваченою території України є неможливим.

Обвинувачена клопотання захисникам та наведені ним доводи підтримала. Висловила суду каяття у скоєному та глибоке усвідомлення суспільної небезпеки її дій. Просила суд змінити її запобіжний захід та надати можливість спілкуватися з дітьми. Всі покладені на неї обов`язки та обмеження, у випадку зміни її запобіжного заходу, обвинувачена зобов`язалася беззастережно виконувати.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307, ч.ч.1, 2, 3 ст.311 КК України.

07.07.2023 року слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів строком до 3 вересня 2023 року включно з триманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор". Визначено розмір застави 161040 гривень, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31.08.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 06.10.2023 включно.

05.10.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 03.12.2023 включно.

28.11.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави 161040 гривень стосовно ОСОБА_6 продовжено до 06.01.2024 включно.

На підставі ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких відповідно до обвинувального акта обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, суд вважає, що на цей час існує ризик переховування обвинуваченої від суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 не викладено обставини, які свідчать про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Клопотання прокурора містить посилання на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, які були підставою для обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, будь-які дані про факти притягнення її до адміністративної відповідальності у суду відсутні, що обвинувачена має зареєстроване місце проживання у домоволодінні, де проживають її батьки та мають можливість проживати її неповнолітні діти, яке належить її батькові, який не заперечує проти того, щоб обвинувачена проживала у належному йому домоволодінні, і що вказане місце проживання відмінне від її місця проживання, де вона відповідно до обвинувального акта здійснювала свою злочинну діяльність.

Також, суд враховує, що згідно даних обвинувального акта обвинувачена визнає свою вину і інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, і розкаюється у скоєному, і вказані обставини обвинувачена підтвердила у судовому засіданні.

Крім того, приймаючи рішення по суті заявлених клопотань суд керується судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» (Заява № 6492/11) від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема, «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, «Фельдман проти України» (Заяви № 76556/01 та № 38779/04) від 08 квітня 2010 року) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

У рішенні від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Заява №17283/02) Європейський суд з прав людини щодо застосування пункту 3 статті 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії» (Заява № 38822/97), пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тейс проти Румунії»).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилитися до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії» від 24 травня 2003 року).

Тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі («Leteliier v. France» (Летельєр проти Франції), пункт 51; «LA v. France» ( LA проти франції), пункт 104; «Prencipe v.Monaco» (Пранцип проти Монако), пункт 79; «Tiron v. Romania» (Тирон проти Румунії), пункт 41-42).

Зокрема, у справі «Сергій Волосюк проти України» (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.

Між тим, доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені. Також у них відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до викладеного, враховуючи також тривалість строку перебування обвинуваченої під вартою, суд вважає, що на даній стадії кримінального провадження ступінь ризику того, що обвинувачена ОСОБА_6 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, зменшився, у зв`язку з чим, необхідним та достатнім заходом з метою запобігання вказаному ризику, на думку суду, буде обрання та застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за зареєстрованим місцем її проживання.

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 необхідно відмовити; клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково, застосувавши до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинувачену певних обов`язків, необхідність яких вбачається з обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 314-316 КПК України, суд -

постановив:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні о 15.00 год. 10 січня 2024 року за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.

Справу розглядати суддею одноособово.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу в суді задовольнити, частково.

Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області, обвинуваченій у кримінальному провадженні №12022150000000015 від 18.01.2022 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307, ч.ч.1, 2, 3 ст.311 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» на цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області на строк до 04 березня 2024 року включно такі процесуальні обов`язки:

- не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім часу, необхідного для участі у судових засіданнях у цьому кримінальному провадженні та прибуття до суду;

- повідомляти Березанський районний суд Миколаївської області про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у випадку їх отримання).

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що у разі невиконання вказаних зобов`язань до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, раніше обраний стосовно ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.08.2023 року та продовжений ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, від 05.10.2023 року, від 28.11.2023 року, звільнивши ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду, зобов`язати обвинувачену ОСОБА_6 невідкладно прибути до місця проживання, зазначеного в ухвалі суду, а саме: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Ковалівка, вул.Перемоги, 1, та прибувати за кожною вимогою до суду, у провадженні якого перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалу передати для виконання у цій частині органу поліції за місцем проживання обвинуваченої та ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги за результатами розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали до 04 березня 2024 року включно.

Повний текст ухвали складено 05 січня 2024 року.

Суддя: