Постанова № 116117, 04.09.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2006 р. 12:30 Справа № АС-42/349-06

вх. № 7722/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Маслієва С.І. (дов.)

відповідача - Ларіна Т.М. (дов.), Линник І.М. (дов.), Бойчук Т.В. (дов.)

прокурора - не з"явився

по справі за позовом ВАТ "Чугуївська паливна апаратура", м. Чугуїв

до Чугуївської ОДПІ Харківської області

про визнання нечинними повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить суд визнати неправомірними дії Чугуївської ОДПІ Харківської області по проведенню перевірки ВАТ "Чугуївська паливна апаратура" та складанню акту перевірки від 07.12.2005р. № 1503/230/00235938 та скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0001412310/0 від 21.12.05р. на суму штрафних санкцій 1495902,26грн. та №0001412310/1 від 16.01.2005р. на суму штрафних санкцій 1495330,48 грн. за порушення валютного законодавства, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач тричі перевіряв один і той же період з квітня 2003р. по лютий 2005р. та двічі січень - березень 2005р., що підтверджується відповідними актами перевірок від 17.02.05р., від 10.08.05р. та від 07.12.05р., також остання перевірка була здійснена у вигляді позапланової невиїзної документальної перевірки, чим порушено вимоги ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Крім того, підприємство позивача у перевіряємому періоді знаходилося у стані банкрутства (справа №Б-36/16-04 від 19.04.04р., №Б-39/31-05 від 04.04.05р. та №Б-39/82-05 від 05.08.05р.) Відповідно до ст.12 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на задоволення вимог кредиторів, одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство було введено мораторій, про що було зазначено у відповідних ухвалах господарського суду. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов*язань і зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів).

Даний факт було відомо і відповідачу, що підтверджується листами від 09.03.05р. №1172/10/23-115 та від 15.08.05р. №4272/10/23-115.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем фінансові санкції застосовані податковим повідомленням-рішенням, а пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є податковим зобов*язанням.

Відповідач проти позову заперечує повністю, та в обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 ст. 1). При цьому відповідно до п. З ст. 12 вищенаведеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов*язань і зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів).

За невиконання, неналежне виконання зобов*язань щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст.16 та застосування штрафних санкцій відповідно до п.п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, на думку відповідача, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачених ст. 16 та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Крім того, незалежно від дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах інші штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового та валютного законодавства, порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, порушення норм з регулювання обігу готівки, а також інші штрафні санкції, передбачені законодавчими актами України, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби України, крім штрафних санкцій та пені, зазначених у ст. 16 та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач у перевіряємий період уклав імпортний контракт з ТОВ "Металургійний завод "Електросталь", Росія, м. Електросталь, Московська обл. вул. Желєзнодорожна б. 1 , код ОКПО 05015147 за № 0239 від 28.03.03р. про покупку металопродукції. Відповідно контракту асортимент, кількість металопродукції, технічні і якісні характеристики, спосіб доставки вказуються у специфікаціях. Умова сплати - 100% передплата по розрахунковим реквізитам, вказаних у контракті.

На виконання вимог вказаного контракту позивач перераховував кошти контрагенту відповідними платіжними дорученнями, але ТОВ "Металургійний завод "Електросталь відвантаження продукції проводив із затримкою строків таких поставок (розрахунок вказано в акті перевірки та в відзиві на позов), чим було порушено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"., в зв*язку з чим було нараховано пеню за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 27895,84грн.

Також позивач уклав експортний контракт №13 від 26.06.03р. з ТОВ "Аканті-Бєлгород", Росія про продаж паливної апаратури до автотракторних дизельних двигунів та запчастин до такої апаратури.

По даному контракту кошти за відвантажену позивачем продукцію також надходили з порушенням законодавчо встановлених термінів, чим порушено ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та в зв*язку з чим нараховано пені в сумі 1466646,42 грн.

Також відповідач вказує на ті обставини, що при наявності простроченої дебіторської заборгованість, яку потрібно було відобразити при наданні звітності про валютні операції підприємство перекрутило данні Декларації, встановлено порушення п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.93.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач 28.03.03р. уклав імпортний контракт №0239 з ТОВ "Металургійний завод "Електросталь", Росія, про покупку металопродукції.

Також позивачем було укладено експортний контракт №13 від 26.06.03р. з ТОВ "Аканті-Бєлгород", Росія про продаж паливної апаратури до автотракторних дизельних двигунів та запчастин до такої апаратури.

По вказаним контрактам контрагенти позивача несвоєчасно виконували свої зобов*язання, в зв*язку з чим було порушено вимоги ст.ст.1, 2 Закона України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Позивач не заперечує проти такого факту, що товари та кошти від контрагентів надходили з перевищенням законодавчовстановленого терміну в 90 днів з дати проведення авансового платежу та митного оформлення вантажу.

Під час дії вищевказаних контрактів відповідач провів 3 перевірки підприємства позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства, що підтверджується:

-Актом позапланової перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства від 17.02.05р. №270/231/00235938 за період з 28.03.03р. по 17.02.05р.

-Актом позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 10.08.05р. №997/231/00235938 за період з 01.04.03р. по 10.08.05р.

-Актом позапланової невиїзної документальної перевірки від 07.12.05р. №1503/231/00235938 з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №0239 від 28.03.03р. та №13 від 26.06.03р.

За результатами висновків останнього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001412310/0 від 21.12.05р. яким визначено суму пені за порушення термінів визначених ст.ст.1, 2 Закона України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у розмірі 1495902,26грн.

Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням начальника Чугуївської ОДПІ №130/10/25-015 від 12.01.06р. за результатами розгляду такої скарги було скасовано податкове повідомлення-рішення №0001412310/0 від 21.12.05р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 571,78грн. в зв*язку з невірним застосуванням відповідачем курсів валют під час нарахування фінансових санкцій, в зв*язку з чим було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0001412310/1 від 16.01.06р. на суму 1495330,48грн.

Відповідно до п.6.5 ст.6 Закона України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №0001412310/0 від 21.12.05р., яке є відкликаним, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

07.12.05р. відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства, а згідно вимог вищенаведеної норми закону щодо перевірки додержання вимог валютного законодавства мав право провести тільки виїзну перевірку, тому суд визнає неправомірними дії відповідача по проведенню такої перевірки та складання акту №1503/230/00235938 від 07.12.05р.

Відповідно до ст.12 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації.

До підприємства позивача в спірний період тричі застосовувалась процедура банкрутства: ухвалою господарського суду від 19.04.04р. по справі №Б-39/16-04 (залишено без розгляду 01.04.05р.), ухвалою від 04.04.05р. по справі №Б-39/31-05 (залишено без розгляду 03.08.05р.), ухвалою від 05.08.05р. по справі №Б-39/82-05 (постановою від 15.02.06р. визнано банкрутом).

Суд зазначає, що всі розрахунки по контракту №239 від 28.03.03р. були завершені 18.06.04р., за контрактом №13 від 26.06.03р. - 22.09.05р., тобто на час порушення господарським судом останньої справи стосовно банкрутства підприємства позивача, позивачем вже було порушено вимоги ст.ст.1, 2 Закона України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та відповідач мав змогу застосувати до нього фінансові санкції відповідно до ст.4 цього ж Закону, враховуючи, що факти порушень позивачем законодавчо встановлених строків повернення валютних коштів ним було виявлено під час попереднії перевірок від 17.02.05р. та 10.08.05р., але таких рішень не приймав, а застосував такі санкції тільки після останньої перевірки.

Таким чином, відповідач відповідно до ст.14 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мав право та зобов*язаний був звернутися до господарського суду з заявою про грошові вимоги до підприємства позивача, оскільки по строку виникнення такі грошові зобов*язання позивача перед бюджетом підпадають під конкурсні вимоги.

Натомість, відповідач застосував до позивача фінансові санкції під час дії мораторію введеного ухвалою по справі №Б-39/82-05 від 05.08.05р., а ухвалою господарського суду від 15.02.06р. підприємство позивача визнано банкрутом, в зв*язку з чим підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов’язань, та зобов’язань щодо сплати податків і обов’язкових платежів вважається таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, вимоги за зобов’язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред’являються в межах ліквідаційної процедури. Керівника банкрута звільнено з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що зроблено запис у його трудовій книжці. Припинено повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна.

Скасувано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається у цьому Законі у тому значенні, що це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а в процедурі банкрутства приймаються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штраф за порушення строків повернення валютних цінностей в Україну, передбачених ст.ст.1, 2 Закона України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не застосовується.

Таким чином відповідач не мав право застосовувати до позивача штрафні санкції за несвоєчасне виконання ним зобов"язань по поверненню валютних цінностей в Україну в період, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Чугуївської ОДПІ Харківської області про проведенню перевірки ВАТ "Чугуївська паливна апаратура" та складанню акту перевірки від 07.12.2005р. № 1503/230/00235938.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0001412310/1 від 16.01.2005р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11.09.2006р.

Суддя Яризько В.О.