Рішення № 116112749, 04.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2024 року № 320/10104/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі по тексту також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» від 27.07.2022 №715 про визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача прийняти нову постанову відповідно до чинного законодавства України за результатами проходження повного медичного огляду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідач протиправно визнав його придатним до військової служби без врахування всіх документально підтверджених діагнозів та не враховано взаємозв`язок хвороб.

Позивач стверджує, що відповідачем не було враховано такі хвороби як гіпертонічна хвороба ІІ стадії, невірно квалафіковано гастроезофагальну рефлюксну хворобу та хронічний гастродуеделіт.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 адміністративну справу №320/10104/22 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2022 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

19 квітня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №320/10104/22 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем подано до суду пояснення на виконання вимог ухвали від 03.05.2023, в яких зазначено, що в силу вимог 22 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402 постанови ВЛК оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії, а тому долучена до матеріалів справи довідка №715 від 27.07.2022 і є спірною постановою.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта НОМЕР_1 , виданого Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області.

Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_2 , виданого 23.11.2007, позивач проходив строкову військову службу у період з 23.11.2007 по 30.10.2008.

21 січня 2016 року медичною комісією визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у військовий час за гр. ІІ ст. 74 «б» розкладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402.

05 березня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 26.05.2022 №917 ОСОБА_1 на підставі статті 74В, 64Г, 23В графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.

У довідці зазначено про проведення медичного огляду ВЛК в/ч НОМЕР_3 26.05.2022 та встановлення діагнозу «Вроджена вада серця»: двостулковий аортальний клапан без ознак стенозу СНст. Ізольований остеохондроз поперекового відділу хребта. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, помірно виражена. Хронічний вертеброгенний шийний радикуліт зліва з незначними порушеннями функції. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Означена норма кореспондуються з положеннями частини першої статті 21 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)

Преамбулою Закону №2262-ХІІ встановлено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Відповідно до статті 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі по тексту - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 26 Закону 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про законодавчо встановлене право військовозобов`язаних на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації чи звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації військовослужбовців за станом здоров`я, що підтверджується відповідним висновком військово-лікарської комісії.

Відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року № 2801-XII, військово - лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно пунктом 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів ( п. 1.2 розділу І Положення № 402)

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

За змістом абзацу першого пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення № 402, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу /пункт 6.14 глави 6 розділу ІІ Положення № 402.

Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Згідно пункту 2.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що довідкою ВЛК від 26.05.2022 №917 за наслідками проведення медичного огляду ВЛК в/ч НОМЕР_3 26.05.2022 позивача на підставі статті 74В, 64Г, 23В графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби. Діагноз - вроджена вада серця: двостулковий аортальний клапан без ознак стенозу СН0ст. Ізольований осеохондроз поперекового відділу хребта. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, помірно виражена. Хронічний вертеброгенний шийний радикуліт зліва з незначним порушенням функції.

Листом Центральної ВЛК Збройних Сил України від 31.05.2022 №598/992, адресованим командиру ВЧ НОМЕР_4 , начальнику Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» та представнику позивача, повідомлено, що у Центральній ВЛК розглядається звернення представника позивача щодо незгоди з постановою ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 26.05.2022 №917 по його ступеню придатності до військової служби. Оскільки можливість проведення повторного обстеження в умовах Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» узгоджено з Головним терапевтом ЗСУ позивача направлено на медичний огляд до ВЛК з медичними документами, які характеризують його стан здоров`я з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

У виписному епікризі Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» №8175 зазначено, що позивач перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні у відділенні кардіології з 20.06.2022 по 01.07.2022. Основний діагноз: астено-невроптичний синдром з інсомнією внаслідок гострої перенесеної реакції на стрес. Супутній діагноз: вроджена вада серця: двостулковий аортальний клапана. Недостатність аортального клапану з регургітацією І ст. Неерозивна гастроезофагальна рефлюсна хвороба. Хронічний гастродуоденіт в фазі нестійкої ремісії. Неалкогольна жирова хвороба печінки без порушення функції ремісії. Хронічний панкреатит, фаза ремісії. Ізольований міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом без порушення функії. Рекомендовано: контроль АТ та пульсу з веденням щоденника. Після завершення лікування 18.07.2022 направити у відділення кардіології для продовження проходження ВЛК.

Також матеріал справи містять копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №964 від 11.07.2022.

Відповідно до виписки Державної установи Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2350 позивачу, який перебував на стаціонарному лікуванні з 12.07.2022 по 19.07.2022, встановлено повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): основний Q23.83- Вроджений двостулковий аортальний клапан; ВВС: 2-х стулковий аортальний клапан. Комбінована аортальна вада серця Пст. без чіткої переваги, виражений фіброз. ІХС - стенокардія напруги ПФК з інтактними коронарними артеріями (КГ 14.07.2022), ектазія п/3 ПМШГ ЛКА. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. РССУ 3. СН-І зі збереженою фракцією викиду ЛШ 63%.

У виписному епікризі відповідача №9356 зазначено основним діагнозом гіпертонічну хворобу І ст. Вроджена вада серця: двостулковий аортальний клапана. Недостатність аортального клапану з регургітацією І ст. Супутній діагноз: астено-невротичний синдром асоційований зі стресом незначно виражений, компенсований. Неерозивна гастроезофагальна рефлюксна хвороба. Хронічний гастродуоденіт в фазі ремісії. Неалкогольна жирова хвороба печінки без порушення функції ремісії. Ізольований міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції.

В означеному виписному епікризі зазначено в розділі «короткий анамнез захворювання», зокрема, про встановлення діагнозу «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН І ст., ФВ 63%».

За наслідками представлення позивача на ВЛК 27.07.2022 №715, на підставі статей 39-в, 74-в, графи ІІ Розкладу хвороб з додатками визнано придатним до військової служби.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про невідповідність висновків відповідача, вказаних у довідці Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 27.07.2022 №715, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.

Водночас сама процедура ухвалення відповідачем спірної постанови, оформленої довідкою від 27.07.2022 №715, позивачем не оскаржується.

Спірним, на думку позивача, є відсутність у спірній довідці інформації про прийняття до уваги постановленого позивачу діагнозу «гіпертонічна хвороба ІІ стадії» та невірної, на його думку, кваліфікації гастроезофагальної рефлюксної хвороби та хронічного гастродуеделіту.

Водночас суд зауважує, що, виходячи з виписного епікризу відповідача №9356 в анамнезі захворювання зазначено про встановлення позивачу діагнозу «гіпертонічна хвороба ІІ стадії».

Відповідач правильно звернув увагу на те, що стан людини не є сталим та постійно змінюється.

У виписному епікризі №9356 зазначено, що зі слів хворого підвищення артеріального тиску до 170/100 мм рт.ст. впродовж 10 років. В 2015 році обстежувався в Кіровоградському обласному кардіологічному диспансері, було діагностовано ВВС: двостулковий аортальний клапан, недостатність АК І ст., суправентрикуларна екстрасистолія. СН І ст. НЦД за гіпертензивним типом. Медикаментозно не лікувався…

Додатком 1 до Положення №402 є Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві, до графи ІІ якого відносяться громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани).

Відповідно до статті 39 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві включено: хвороби, що характеризуються підвищеним кров`яним тиском I10-I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія).

Пунктом «в» означеної статті вказано гіпертонічну хворобу II стадії; ступінь придатності - обмежено придатні до військової служби особи, зазначені, зокрема, у графі ІІ.

Тобто, застосувавши до позивача у спірному рішенні положення статті 39-в графи ІІ Розкладу хвороби відповідачем враховано поставлений йому діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.», чим спростовуються доводи позивача щодо неврахування такого діагнозу.

При цьому, суд зауважує, що не зазначення відповідачем такого діагнозу як «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.» у довідці від 27.07.2022 №715 не спростовує прийняття його до уваги при встановленні ступеня придатності позивача до військової служби.

Доводи позивача щодо невірної, на його думку, кваліфікації гастроезофагальної рефлюксної хвороби та хронічного гастродуеделіту, не приймаються судом до уваги, оскільки питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, кваліфікації такого діагнозу є дискреційними повноваженнями ВЛК. Суди, в свою чергу, не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що відповідачем при винесенні спірного рішення було враховано попередні діагнози позивача.

Проте, в контексті спірних правовідносин судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності станом на момент встановлення придатності до військової служби спірною постановою підстав для визнання його непридатним для військової служби.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо протиправного прийняття спірного рішення без урахування усіх обставин, що мають значення, не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.