Рішення № 116112617, 03.01.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 січня 2024 року Справа № 280/9057/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі- відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у поновленні виплати пенсії;

зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу;

нарахувати та виплатити позивачу пенсію за минулий час (з часу припинення виплати пенсії 03 квітня 2022 року), з нарахуванням компенсації втрати частини доходів до часу проведення остаточного розрахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у період часу з 19.02.2016 по 03.04.2022 позивач в Україні не мешкав, про що маються відповідні відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Позивач звертався до ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви були долучені копія паспорту, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копія трудової книжки, копія пенсійного посвідчення. У поновленні виплати пенсії позивачу було відмовлено з тієї підстави, що відсутній паперовий примірник його пенсійної справи та її неможливо отримати від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Про що 13.10.2023 надано відповідь за вих. №16880-17683/П-02/8-0800/23. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, адже відсутність пенсійної справи не може бути підставою для відмови у поновленні виплати пенсії. Крім цього, позивачем були надані документи, які підтверджують призначення пенсії, а також документи, які засвідчують його вік та страховий стаж. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 06 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Зазначено, що відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до абз. 9 п. 2.8 Порядку 22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Позивачем до Управління не було надано жодного документу, в якому зазначено, що пенсійні виплати в рф припинено. Таким чином, виплату пенсії позивачу за новим місцем проживання можливо здійснювати після надходження пенсійної справи, за матеріалами якої буде визначено розмір пенсії згідно із законодавством України, та після припинення виплати пенсії за попереднім місцем перебування на обліку. Зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії. Оскільки відсутня пенсійна справа позивача, неможливо поновити пенсійні виплати позивачу. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією запит про надання пенсійної справи не можливо направити, оскільки прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації. Крім того, вказує, що позивач просить суд поновити виплату пенсії за віком з 03.04.2022. Однак, позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення пенсії за віком вперше лише 07.08.2023. На підставі викладеного, відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги з 03.04.2022 по 29.04.2023, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

19.02.2016 позивач виїхав до російської федерації, у зв`язку з чим, його пенсійну справу було переведено до російської федерації.

07.08.2023 позивачем подано заяву про поновлення пенсійних виплат. Листом від 11.08.2023 позивачу роз`яснено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією не можливо направити запит, щодо отримання пенсійної справи позивача, оскільки прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації.

22.08.2023 позивачем подано заяву про поновлення пенсійних виплат. Листом від 05.09.2023 позивачу також роз`яснено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, не можливо направити запит, щодо отримання пенсійної справи позивача.

10.10.2023 позивачем знову подано заяву про поновлення пенсійних виплат. Листом від 13.10.2023 позивачу роз`яснено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, не можливо направити запит, щодо витребування пенсійної справи позивача.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у поновленні виплати пенсії, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-IV).

Статтею 44 Закону № 1058-IVвстановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5статті 45 Закону № 1058-IVвизначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35та статтею46 цього Закону.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що в разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та прийняти відповідне рішення щодо поновлення або про відмову в поновленні пенсії.

Однак, як убачається із матеріалів справи, ГУ ПФУ в Запорізькій області при розгляді заяви позивача про поновлення виплати пенсії від 07.08.2023, та у подальшому при розгляді повторних звернень від позивача у порушення вимогстатті 49 Закону № 1058-IV,статті 82 Закону № 1788-XIIта пункту 4.3 Порядку № 22-1, надано відповідь в порядкуЗакону України «Про звернення громадян» без викладення доводів та надання правової оцінки безпосередньо поданим заявам, що свідчить про те, що рішення про поновлення виплати пенсії або відмову у поновленні, пенсійним органом за заявою позивача від 07.08.2023 по суті фактично не приймалось.

При цьому, сам відповідач у відзиві на позов зазначив, що листи-відповіді мали роз`яснювальний характер, а отже не були рішеннями про відмову у поновленні пенсії.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до абз. 9 п. 2.8 Порядку №22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.

Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Суд вважає необхідним зазначити, що не отримання пенсійної справи позивача не є підставою для відмови у поновленні виплати пенсії яка була раніше призначена, виплата якої була припинена у зв`язку з переїздом позивача до російської федерації, та враховуючи подану заяву позивачем, Пенсійний фонд зобов`язаний здійснити відповідну перевірку поданих позивачем документів та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі № 308/3864/17, зазначила, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

Однак, як вбачається зі спірної відмови, подані до заяви про поновлення пенсії документи не досліджувались, відповідач лише констатує відсутність пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії у рф.

Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно приписів статті 7 Угоди встановлено, що в разі переселення пенсіонерів держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсію того самого виду передбачено законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.

Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» передбачено вихід України з Угоди, що пов`язано зі збройною агресією російської федерації проти України.

Частиною 1 статті 13 Угоди визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Однак, частиною 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.

Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 № 28-2 встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Основними завданнями головного управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Пунктом 4.12. Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов`язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надано суду жодних доказів щодо вчинення дій стосовно направлення запитів та отримання при цьому відповідних відмов стосовно таких направлень до російської федерації.

Крім того, як вже зазначалось судом, відповідач вказав, що оскільки дипломатичні відносини з російською федерацією розірвані, витребування пенсійної справи згідно з пункту 4.12 Порядку №22-1, на даний час є неможливим.

Однак, суд зазначає, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні особі пенсії.

Відсутність у пенсійного органу паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсійних виплат позивачу, оскільки сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що право позивача на поновлення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації як країни, з якої він вибув.

Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для поновлення пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А тому, на переконання суду, вирішення питання про поновлення пенсії без перевірки наявності чи відсутності усіх для цього підстав є передчасним, так, на думку суду, як органам Пенсійного фонду кореспондований обов`язок здійснити повну перевірку поданих позивачем документів та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм діючого законодавства.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (поновлення) пенсії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідачасуб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Водночас, суд не вправі перебирати на себе повноваження пенсійного органу.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та поновлення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною другоюстатті 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07.08.2023 про поновлення виплати пенсії за віком, та зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 07.08.2023 про поновлення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяв позивача відповідач не може прийняти рішення або надати відповідь, які по суті повторюють рішення/відповідь, і повинен вирішити заяви по суті,з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів до часу проведення остаточного розрахунку, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розцінюються судом якпередчасні. В даному випадку рішення про поновлення виплати пенсії або відмову у поновленні, відповідачем за заявою позивача від 07.08.2023 по суті фактично не приймалось, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). У зв`язку з тим, що в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07.08.2023 про поновлення виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 07.08.2023 про поновлення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова