Рішення № 116111796, 03.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/24203/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ОІЛ» (далі ТОВ «КВАДРО ОІЛ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2023 №0057970705, №0057940902, рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку AЗC, на якій здійснює свою господарську діяльність TOB «КВАДРО ОІЛ», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 10.04.2023.

У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК України); статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР); пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР); пункту 28 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-ІХ (далі Закон №1591-ІХ).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057970705, згідно з яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України)і пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29821,35 грн;

податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057940902, згідно з яким на підставі пункту 128-1 статті 128 ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60000,00 грн;

рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09, згідно з яким на підставі абзацу 11 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 40216,42 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 25.07.2023 скаргу товариства залишено без задоволення.

ТОВ «КВАДРО ОІЛ» не погоджується з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу та вважає, що вони суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню як з підстав неправомірності самої перевірки, так і з підстав необґрунтованості її висновків.

Зокрема, позивач вказує на те, що в наказі від 10.04.2023 №670 підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (наявність/отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). В даному наказі наявні лише посилання на відповідні норми ПК України, що регулюють питання призначення перевірки, разом з тим відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Також у зазначеному наказі не вказано, наявність (отримання) якої саме інформації стало підставою для проведення перевірки.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21 та від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, позивач наголошує, що оскільки наказ відповідача не містить конкретних посилань на правові підстави проведення перевірки, то вказане свідчить про його протиправний характер.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09, то позивач вказує на відсутність в його діях порушення щодо реалізації 03.10.2021 дизельного палива через ЕККА (РРО фіскальний номер 3000762899), який не зазначений в діючій ліцензії.

Так, 30.09.2021 з метою внесення змін до ліцензії, які стосуються переліку реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО), товариство звернулось до відповідача із заявою про переоформлення ліцензії та просило внести зміни до переліку РРО, замість РРО МАРІЯ-303А2 (фіскальний номер 3000762899) замінити на РРО МАРІЯ-303А1 (фіскальний номер 3000932557).

Станом на 03.10.2021 позивач не отримував переоформленої ліцензії із новим додатком (переліком РРО) на право роздрібної торгівлі, а тому така торгівля здійснювалась на підставі ліцензії через РРО МАРІЯ-303А2 (фіскальний номер 3000762899) до отримання ліцензії на новому бланку з урахуванням змін.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057970705, то позивач зазначає, що актом перевірки встановлено нестачу дизельного пального ДП-3-Євро5 в кількості 727,35 літри на загальну суму 29821,35 грн за цінами реалізації. Проте вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС відбувалось з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільний наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція №281/171/578/155), оскільки у акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, штрафна санкція, передбачена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, застосовується до платників податку тільки у разі виявлення факту проданих із порушенням товарів, а розмір штрафних санкцій залежить від вартості фактично проданого з порушеннями товару. Водночас акт перевірки не містить будь-яких відомостей про те, що товариство здійснювало продаж товару з порушення вимог пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057940902, то під час перевірки відповідач встановив відсутність підтверджуючих документів щодо повірки або оцінки витратомірів-лічильників у період до 12.10.2021 та рівнеміра-лічильника ПМП-201 у період з 31.03.2020 по 12.09.2022, що свідчить про відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності у вказаний період та є порушенням вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Позивач вказує, що в ході перевірки відповідач вимагав відповідно до запиту від 14.04.2023 надати документи, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності, проведені відповідно до законодавства, витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуару. На зазначену вимогу було надано чинні на момент проведення перевірки свідоцтва повірки, при цьому безпідставними є висновки про відсутність таких документів в період до 12.10.2021 та до 12.09.2022, оскільки такі документи згідно запиту не вимагались.

Звертає увагу, що за правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №580/9246/21, порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, якщо на момент проведення перевірки встановлено їх наявність, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.47).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (а.с.49-51) вимог ТОВ «КВАДРО ОІЛ» не визнав з наступних підстав.

Позивач здійснює свою господарську діяльність на АЗС за адресою: м.Луцьк, вул.Дубнівська, 60, на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №03180314202000008 терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025. У вказаній ліцензії в переліку реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, вказано модель МАРІЯ-303А2 з фіскальним номером 3000762899.

На підставі заяви від 30.09.2021 та розпорядження від 03.10.2021 ТОВ «КВАДРО ОІЛ» здійснило переоформлення ліцензії шляхом заміни РРО з фіскальним номером 3000762899 на РРО з фіскальним номером 3000932557, що виключає можливість їх одночасного використання.

У заяві про переоформлення ліцензії суб`єкт господарювання на власний розсуд визначає бажану дату, з якої відповідна переоформлена ліцензія буде діяти, що сприяє належному переходу з одного РРО на інший. Отже, станом на 03.10.2021 за місцем здійснення господарської діяльності позивача була дійсна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №03180314202000008 виключно з РРО, фіскальний номер 3000932557.

Перевіркою контрольних стрічок та аналітичної системи СОД РРО встановлено факт роздрібної торгівлі пальним через ЕККА (РРО з фіскальним номером 3000762899), що не зазначений в діючій ліцензії, чим допущено порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР.

В ході перевірки також встановлено порушення товариством вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР щодо непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій та нероздрукування розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Таке порушення зумовлене тим, що фактичним заміром пального на акцизному складі уніфікований номер 1012947, який проведений оператором АЗС Наталією Левчук в присутності працівників ГУ ДПС у Волинській області, встановлено залишки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО (резервуар РГСн-15) в кількості 11755,00 літрів. Відповідно до Х-звіту за 10.04.2023 №0492 на момент зняття залишків нафтопродуктів у резервуарах залишок дизельного палива становив 12583,01 літри. Таким чином, встановлено нестачу вказаного палива в кількості 727,35 літрів на загальну суму 29821,35 грн за цінами реалізації.

Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність у позивача документів, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства на 2 витратоміри-лічильники у період до 12.10.2021 та 1 рівнемір-лічильник у період з 31.03.2020 по 12.09.2022, що є порушенням вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

З огляду на встановлені порушення представник відповідача вважає прийняті рішення правомірними та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на протиправність наказу про проведення фактичної перевірки зазначив, що контролюючий орган має право на проведення такої перевірки з підстав здійснення функцій контролю, визначених у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

В даному випадку перевірка проведена з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товару, призначенню перевірки передувала інформація, викладена в доповідній записці начальника управління контролю за підакцизними товарами від 10.04.2023 №659/03-20-09-02, згідно з якою листом ДПС України від 12.09.2022 №10550/7/99-00-04-02-01-07 доведено до відпрацювання перелік суб`єктів господарювання, серед яких зазначено ТОВ «КВАДРО ОІЛ».

З наведених підстав представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.61-64) ТОВ «КВАДРО ОІЛ» не погоджується з аргументами відповідача та вказує, що зі змісту доповідної записки від 10.04.2023 №659/03-20-09-02 не вбачається будь-якої інформації про порушення товариством податкового законодавства. Така інформація не була доведена до позивача та у наказі про призначення перевірки відсутня.

Також зауважує, що зазначення товариством у заяві про внесення змін до ліцензії саме із 03.10.2021, без отримання ліцензії на новому бланку із врахуванням змін, не надавало право 03.10.2021 здійснювати торгівлю через РРО, фіскальний номер 3000932557, оскільки до відома позивача не було доведено інформацію про внесення змін до ліцензії.

Щодо інших аргументів відповідача доводи відповіді на відзив аналогічні тим, що викладені у позові.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Суд встановив, що 10.04.2023 ГУ ДПС у Волинській області прийняло наказ №670-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «КВАДРО ОІЛ»» (а.с.10), відповідно до якого вирішено провести протягом 10 діб, починаючи з 10.04.2023, фактичну перевірку господарської одиниці АЗС за адресою: м.Луцьк, вул.Дубнівська, 60.

Перевірка позивача проведена в період з 10.04.2023 по 19.04.2023, за результатами якої складено акт від 20.04.2023 №03/6273/09-02/43270986 (а.с.11-16), яким встановлено порушення позивачем вимог:

1)підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України;

2)статті 15 Закону №481/95-ВР;

3)пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР;

4)пункту 28 статті 38 Закону №1591-ІХ.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем 15.05.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення №0057970705, згідно з яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29821,35 грн, №0057940902, згідно з яким на підставі пункту 128-1 статті 128 ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60000,00 грн, та рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09, згідно з яким на підставі абзацу 11 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 40216,42 грн (а.с.17-24).

Вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій були оскаржені товариством в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 25.07.2023 №20116/6/99-00-06-03-02-06, яким оскаржувані рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.32-44).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням та рішенню про застосування фінансових санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,

(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

(2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Згідно з підпунктами 83.1.1-83.1.7 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи;

- мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, у наказі від 10.04.2023 №670-п (а.с.10) підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином:

«Керуючись пп.20.1.19, 20.1.20, 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755/VI, з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів».

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

За висновками Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №500/1429/22.

Так, до відзиву відповідач долучив доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами від 10.04.2023 №659/03-20-09-02, адресовану в.о.начальника ГУ ДПС у Волинській області Сергію Лисеюку, у якій вказано, що листом ДПС України від 12.09.2022 №10550/7/99-00-04-02-01-07 доведено до відпрацювання перелік суб`єктів господарювання, серед яких зазначено ТОВ «КВАДРО ОІЛ», та висловлено прохання надати дозвіл на проведення фактичної перевірки (а.с.56).

При цьому представник відповідача зазначив, що призначенню перевірки передувала інформація, викладена у вказаній доповідній записці.

Оскільки окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, тому саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №380/7760/20.

Проте, у спірному наказі відсутнє посилання на зазначену доповідну записку.

Разом з тим, суд враховує, що викладене у наказі формулювання «з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів» відповідає правовій підставі, закріпленій у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України «здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального».

Оскільки самого лише факту покладення на податковий орган обов`язків із здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин достатньо для проведення фактичної перевірки, тому суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057970705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 29821,35 грн (а.с.19-21), то суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.

В силу вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Так, згідно з актом перевірки в ході її проведення фактичним заміром пального, на акцизному складі уніфікований номер 1012947, встановлено залишки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО (резервуар РГСн-15) в кількості 11755,00 літрів. Відповідно до Х-звіту за 10.04.2023 №0492 на момент зняття залишків нафтопродуктів у резервуарах залишок дизельного палива становив 12583,01 літри. Таким чином, встановлено нестачу вказаного палива в кількості 727,35 літрів на загальну суму 29821,35 грн за цінами реалізації, чим порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (додаток 1 до акту перевірки на а.с.15).

Отже, контролюючий орган, з огляду на нестачу дизельного пального, дійшов висновку про його реалізацію без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми, та, як наслідок, застосував фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів - 29821,35 грн.

Водночас суд враховує, що Порядок здійснення вимірювань об`єму та маси нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією №281/171/578/155.

Відповідно до вказаної Інстанції, облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Система вимірювання кількості і визначення показників якості нафти - сукупність засіб вимірювальної техніки, технологічного та допоміжного обладнання, що призначена для обліку нафти з визначенням її кількісних показників та формування актів приймання-здавання нафти і паспортів якості шляхом як автоматичного виконання функцій, так і одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86 «Нефть и нефтепродукты. Методы измерения массы» (далі - ГОСТ 26976) та цією Інструкцією.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму.

Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно з підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 об`ємним методом вимірюється лише об`єм нафтопродукту. Для вимірювань об`єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об`єму та вартості виданої дози.

Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж ± 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником суігарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив. Сумарний об`єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів.

Підпунктом 4.3.2.7 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції.

Після завершення приймання нафти і нафтопродуктів вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах.

У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара.

Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Отже, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Така позиція Верховного Суду викладена в постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/18483/13-а, від 12 грудня 2018 року у справі №819/1026/13-a.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що зазначені у акті перевірки результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені з порушенням вищевказаних вимог Інструкції, оскільки в акті перевірки та додатку до нього не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в акті перевірки (та додатків до нього), не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливомастильні матеріали без застосування РРО та видачі розрахункового документа, не є доведеним.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №640/13604/19.

За вказаних підстав суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057970705 та наявність правових підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057940902, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60000,00 грн, то суд враховує таке.

Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Згідно з пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Судом встановлено, що за адресою здійснення господарської діяльності позивача зареєстровано акцизний склад уніфікований номер 1012947, на території якого розташований стаціонарний резервуар РГСн-15 ємністю 15 м3, який обладнаний рівнеміром-лічильником, заводський номер 24505, та дві паливороздавальні колонки, заводський номер 2383 та 149442.

Як слідує з акта фактичної перевірки, в ході її проведення відповідач встановив відсутність документів, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства, на 2 витратоміри-лічильники у період до 12.10.2021 (стосується паливороздавальних колонок) та 1 рівнемір-лічильник у період з 31.03.2020 по 12.09.2022 (стосується резервуару).

Вказана обставина лягла в основу висновку про порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та стала підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60000,00 грн відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Вирішуючи спір в означеній частині позовних вимог, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19 січня 2023 року у справі №580/9246/21, від 06 грудня 2023 року у справі №400/5717/22, відповідно до якої застосування пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми. Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Таким чином, оскільки на момент проведення перевірки було встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, то притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, є безпідставним.

При цьому суд погоджується з твердженнями позивача, що, як слідує із письмових запитів відповідача про надання документів в ході перевірки (а.с.54-55), документи, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства на витратоміри-лічильники, рівнеміри-лічильники та резервуари, за період 2020-2022 роки не вимагались.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 №0057970705 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 40216,42 грн роздрібна торгівля пальним через контрольно-касовий апарат, не зазначений в ліцензії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 15 Закону №481/95-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

За правилами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Враховуючи викладене, роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону №481/95-ВР.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №2а-9358/11/1370 та від 01 лютого 2021 року у справі №520/5562/19.

Суд встановив, що ТОВ «КВАДРО ОІЛ» на підставі заяви від 30.01.2020 отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №03180314202000008, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2023. У додатку до вказаної ліцензії зазначено перелік використовуваних товариством РРО, а саме: МАРІЯ-303А2, фіскальний номер 3000762899 (а.с.25-27).

У заяві щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 30.09.2021 позивач просив переоформити ліцензію та внести зміни щодо РРО у зв`язку з його заміною на РРО МАРІЯ-303А1, фіскальний номер 3000932557. Такі зміни позивач просив внести з 03.10.2021 (а.с.52).

Як слідує з акта перевірки, перевіркою контрольних стрічок та аналітичної системи СОД РРО встановлено факт роздрібної торгівлі пальним через ЕККА, не зазначений в ліцензії, а саме: 03.10.2021 на АЗС здійснено реалізацію дизельного палива через ЕККА (РРО фіскальний номер 3000762899), не вказаний в ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР. Дані щодо продажу пального через ЕККА, не зазначений в ліцензії, наведені в додатку 2 до акту перевірки (а.с.16).

Обґрунтовуючи відсутність порушення щодо реалізації пального через РРО, який не зазначений в ліцензії, позивач визнає, що дійсно подавав 30.09.2021 заяву про внесення змін до ліцензії, у якій вказував на внесення таких змін саме з 03.10.2021, проте з урахуванням правил, встановлених статтею 15 Закону №481/95-ВР, такі зміни повинні були бути внесені протягом трьох робочих днів, що з урахуванням вихідних днів, припадало на 05.10.2021.

Відсутність відомостей про внесення змін до ліцензії станом на 03.10.2021 та не отримання ліцензії на новому бланку не надавало право позивачу 03.10.2021 здійснювати реалізацію пального через РРО, фіскальний номер 3000932557.

Однак суд не бере до уваги такі доводи позивача та зазначає, що зміни у додаток до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним можуть бути внесені виключно на підставі відповідної заяви суб`єкта господарювання.

Зазначення позивачем у заяві про переоформлення ліцензії конкретної дати, з якої такі зміни підлягають внесенню 03.10.2021, передбачає правомірність здійснення із зазначеної дати відповідної діяльності на підставі ліцензії із внесеними суб`єктом господарювання змінами, без отримання від контролюючого органу відповідного повідомлення про внесення змін.

З матеріалів справи вбачається, що переоформлена ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним із зазначеним у додатку до неї РРО, фіскальний номер 3000932557, зареєстрована контролюючим органом 03.10.2021 (а.с.28-30), тобто з дати, вказаної позивачем у відповідній заяві щодо переоформлення ліцензії.

Проте всупереч вимог статті 15 Закону №481/95-ВР позивач 03.10.2021 здійснював роздрібну торгівлю пальним через РРО, який не зазначений у ліцензії.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що висновки відповідача про здійснення позивачем 03.10.2021 роздрібної торгівлі пальним через контрольно-касовий апарат, не зазначений в ліцензії, є обґрунтованими, відтак рішення про застосування фінансових санкцій від 18.05.2023 №000505-09 прийнято правомірно.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «КВАДРО ОІЛ» шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 15.05.2023 №0057970705, №0057940902, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги товариства підлягають задоволенню частково, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «КВАДРО ОІЛ» слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1854,64 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 28.08.2023 №2022 (а.с.45).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 15.05.2023 №0057970705, №0057940902.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ОІЛ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в розмірі 1854,64 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят чотири гривні 64 копійки).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ОІЛ» (43010, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 60, код ЄДРПОУ 43270986);

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43024, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій