Ухвала суду № 116111738, 03.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

03 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/34883/23

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2019 №307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 1);

2) скасувати накази по особовому складу:

а) про призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів УПД ГУНП у Волинській області (на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 ) (позовна вимога 2);

б) про призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького ВП ГУНП у Волинській області з посадовим окладом 2700 грн (позовна вимога 3);

в) від 28.02.2023 № 94 о/с в частині призначення на посаду дільничного офіцера поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 4);

3) поновити на посаді начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 5);

4) зобов`язати нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з жовтня 2019 року по 25 жовтня 2023 року з врахуванням раніше виплачених сум (позовна вимога 6);

5) визнати накази ГУНП у Волинській області з грудня 2018 року по червень 2019 року включно в частині встановлення щомісячної премії начальнику Любешівського відділення поліції в розмірі 0 % протиправними та скасувати їх (позовна вимога 7);

6) зобов`язати нарахувати і виплатити щомісячну премію в розмірі 49,5% від грошового забезпечення з грудня 2018 року по червень 2019 року включно (позовна вимога 8).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 констатовано наступне:

1. Позивачем заявлено позовні вимоги 2, 3, 7 щодо визнання протиправними та скасування наказів, однак не зазначено жодного реквізиту оскаржуваних наказів, що є недоліком позовної заяви та унеможливлює розгляд судом таких вимог.

2. Позивачем заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру (позовні вимоги 2-4), за подання яких передбачено сплату судового збору, а відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 3228 грн 90 коп., при цьому, позивачем в позовній заяві зазначено про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема, наявність статусу учасника бойових дій, однак доказів щодо наявності вказаного статусу суду не подано, відсутні такі докази і в переліку додатків до адміністративного позову.

3. Заявлена позовна вимога 1 (похідні позовні вимоги 2, 3, 4, 5 та 6) щодо визнання протиправним та скасування наказу від 20.09.2019 №307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області, тобто прийнятого за 4 роки та 3 місяці до моменту подання адміністративного позову 25.11.2023, в той час як відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи наведене, позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали, шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в період з 20.09.2019 по 13.05.2023; 2) докази сплати судового збору в розмірі 3228 грн 90 коп. або докази щодо наявності підстав для звільнення від його сплати (копія посвідчення учасника бойових дій); 3) нової редакції адміністративного позову, яка міститиме реквізити усіх оскаржуваних наказів (позовні вимоги 2, 3, 7), в тому числі й примірник для відповідача.

Копію ухвали судді від 04.12.2023 про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 06.12.2023 о 05:26 (довідка про доставку електронного листа), в той час як рекомендоване поштове відправлення вручене позивачу (представнику позивача) 19.12.2023, відповідно суд вважає, що строк для усунення недоліків позовної заяви фактично встановлено по 29.12.2023 включно.

28.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків (отримано головуючим суддею 02.01.2024), до якого долучено:

а) докази наявності підстав для звільнення від сплати судового збору (копія посвідчення учасника бойових дій),

б) нову редакцію адміністративного позову, яка містить уточнені позовні вимоги, а саме:

1) визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2019 №307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП (позовна вимога 1);

2) скасувати накази по особовому складу:

- від 11.10.2019 № 341 о/с про призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів УПД ГУНП у Волинській області (позовна вимога 2);

- від 30.11.2020 № 358 о/с про призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького ВП ГУНП у Волинській (позовна вимога 3);

- від 11.01.2021 № 3 о/с в частині призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького РУП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 4);

- від 28.02.2023 № 94 о/с в частині призначення на посаду дільничного офіцера поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 5);

3) поновити на посаді начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 6);

4) зобов`язати нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за посадою начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області за час вимушеного прогулу з жовтня 2019 року по 25 жовтня 2023 року з врахуванням раніше виплачених сум (позовна вимога 7);

5) визнати накази ГУНП у Волинській області від 29.12.2018 № 368 о/с; від 25.01.2019 № 21 о/с; від 25.02.2019 № 53 о/с; від 25.03.2019 № 81 о/с; від 23.04.2019 № 120 о/с; від 24.05.2019 № 159 о/с; від24 06.2019 № 201 о/с в частині не нарахування і не виплати щомісячної премії начальнику Любешівського відділення поліції протиправними та скасувати їх (позовна вимога 8);

6) зобов`язати нарахувати і виплатити щомісячну премію в розмірі 49,5% від грошового забезпечення з грудня 2018 року по червень 2019 року включно (позовна вимога 9).

в) заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка вмотивована наступним:

- з наказом про призначення службового розслідування та висновком службового розслідування не був ознайомлений, результати службового розслідування не відомі станом на сьогодні;

- коли писав рапорт про згоду на переміщення на нижчу посаду, то було усно доведено, що таким чином виконується вимога керівництва ГУНП у Волинській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади в зв`язку зі скоєнням дисциплінарного проступку, що підтверджується повідомленням про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- спір у вказаних правовідносинах закінчився тоді, коли вирок Ратнівського районного суду у справі по обвинуваченню ОСОБА_1 набрав законної сили і цим вироком позивач був визнаний невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КАС України, що дає підстави для звернення до суду з метою відновлення порушених трудових прав у відповідності до ст. 122 КАС України.

- в період з 30 11 2018 позивач не мав змоги об`єктивно спростувати фактичних даних які були викладені в процесуальних документах сторони обвинувачення і які стали основою для винесення актів індивідуальної дії, на підставі яких не виплачувалась частина грошового забезпечення та було звільнено з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області і саме набрання виправдальним вироком законної сили є підставою для звернення до суду для поновлення порушених трудових прав та відшкодування завданої шкоди незаконними діями правоохоронних та судових органів, що встановлено статтями 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та дає строки для звернення до суду.

З огляду на подане клопотання про усунення недоліків позовної заяви та доданих до нього доказів, суд констатує, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви щодо подання до суду доказів щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору та нової редакції адміністративного позову, яка міститиме реквізити усіх оскаржуваних наказів (позовні вимоги 2, 3, 7), в тому числі й примірник для відповідача.

Стосовно поданої заяви про поновлення строку на звернення до суду та викладених у ній доводів та заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Стосовно визначення позивачем дати з якої розпочав перебіг місячного строку звернення до суду із цим позовом, встановлений у частині п`ятій статті 122 КАС України, а саме 15.09.2023, тобто дати проголошення повного тексту ухвали Волинського апеляційного суду від 12.09.2023 у справі №162/426/19, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду від 28.04.2023 - без змін, та з якої він почав вважати, що оскаржуваним наказом від 20.09.2019 порушено його права, суд зауважує про таке.

Судом у цій справі встановлено, що зі змістом оскаржуваного наказу від 20.09.2019 позивач був ознайомлений 20.09.2019, проте із цим позовом звернувся до суду лише 25.11.2023 зі спливом більше чотирьох років.

Викладені вище доводи позивача не змінюють моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів. Вказана дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Наявність кримінального провадження, де позивач мав статус обвинуваченого, ніяким чином не впливало на можливість позивача оскаржити відповідний наказ у строки, визначені чинним законодавством.

Наведене стосується й оскаржуваних наказів по особовому складу: від 11.10.2019 № 341 о/с, від 30.11.2020 № 358 о/с, від 11.01.2021 № 3 о/с, від 28.02.2023 № 94 о/с.

При цьому, одним із головних доводів позовної заяви про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення з посади є те, що рапорт на переведення на нижчу посаду написав за умови адміністративного тиску, за відсутності його добровільного волевиявлення на звільнення.

Отже, подаючи рапорт від 17.09.2019 та ознайомлюючись 20.09.2019 із прийнятим на його підставі наказом від 20.09.2019 №307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП, позивач достеменно був обізнаний про своє порушене право, а тому, доводи про те, що він не міг довести порушення своїх прав до моменту винесення судом виправдувального вироку судом є безпідставними.

Суд не погоджується з позивачем в частині ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом проголошення ухвали Волинським апеляційним судом та подальше отримання повного тексту даної ухвали в жовтні 2023 року, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною і саме з цього моменту обчислюється вказаний строк, а не з дня коли особа почала уважати, що її права порушені.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних доказів вжиття позивачем майже протягом чотирьох років активних заходів з метою з`ясування та перевірки обсягу його порушених прав до 28.11.2023, як і доказів вчинення дій з метою своєчасного оскарження наказу відповідача та що ці дії були пов`язані із готуванням до звернення до суду із підтвердженням відповідними доказами.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

У цьому аспекті суд звертає увагу на сформулюваний Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду з позовними вимогами 1-7 без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Частиною 2статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з вказаними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленогочастини 2 статті 122 КАС України строку, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог.

Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п`ятою восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу в частині наступних позовних вимог:

1) визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2019 №307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП (позовна вимога 1);

2) скасувати накази по особовому складу:

- від 11.10.2019 № 341 о/с про призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів УПД ГУНП у Волинській області (позовна вимога 2);

- від 30.11.2020 № 358 о/с про призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького ВП ГУНП у Волинській (позовна вимога 3);

- від 11.01.2021 № 3 о/с в частині призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького РУП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 4);

- від 28.02.2023 № 94 о/с в частині призначення на посаду дільничного офіцера поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 5);

3) поновити на посаді начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області (позовна вимога 6);

4) зобов`язати нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за посадою начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області за час вимушеного прогулу з жовтня 2019 року по 25 жовтня 2023 року з врахуванням раніше виплачених сум (позовна вимога 7).

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук