Ухвала суду № 116109449, 02.01.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2/24

1-кс/295/1/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2024 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,

слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, непрацюючого, раніше несудимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, винесене в кримінальному провадженні № 62023240020001371 від 25.10.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з указаним клопотанням, посилаючись на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на підставі наказу начальника ГУНП в Житомирській області від 15.01.2021 № 16 о/с був призначений на посаду слідчого слідчого відділення Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Розділом ІІ Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що принципами діяльності поліції являються: верховенство права; дотримання прав і свобод людини; законність; відкритість та прозорість; політична нейтральність; взаємодія з населенням на засадах партнерства; безперервність. Згідно із вимогами статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Основними обов`язками поліцейського, відповідно до положень статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», серед іншого являються: неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; повага і не порушення прав і свобод людини; інформування безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Також, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, службовими особами, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Тобто, ОСОБА_5 на час вчинення кримінального правопорушення (злочину) був службовою особою.

За змістом клопотання, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який востаннє продовжено Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 з 16.11.2023 строком на 90 діб. У своїй діяльності ОСОБА_5 як працівник Національної поліції керується Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, діючи в порушення зазначених норм чинного законодавства, слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання «лейтенант поліції», обіймаючи в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у зв`язку з чим є службовою особою, вчинив корупційне кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану за таких обставин. Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчими Слідчого управління ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060400001716 від 05.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України. В ході розслідування вказаного кримінального провадження, приблизно о 16 год. 30 хв. 06.03.2023 в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3, слідчим СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 було проведено особистий обшук ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилученого грошові кошти в загальній сумі 12 500 доларів США (згідно даних НБУ станом на 06.03.2023 становить 457 107,5 гривень) та 26 865 гривень. Протиправно та безоплатно вилучивши грошові кошти у ОСОБА_6 , які знаходились у його правомірному володінні, у слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на привласнення майна ОСОБА_6 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах та в умовах воєнного стану. Одержавши грошові кошти у ОСОБА_6 , з 06.03.2023 слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 зберігавав вказані грошові кошти при собі. В цей же час, отримавши можливість у їх розпорядженні, 06.03.2023 слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів, вирішив привласнити вказані грошові кошти в загальній сумі 12 500 доларів США (згідно даних НБУ станом на 06.03.2023 становить 457 107,5 гривень) та 26 865 гривень, вилучених 06.03.2023 в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , які на законних підставах були йому віданні, після проведення особистого обшуку ОСОБА_6 , як слідчому, який проводить досудове розсслідування у кримінальному провадженні № 12022060400001716. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення коштів ОСОБА_6 , діючи умисно, слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , використовуючи свої службові повноваження, 06.03.2023 виніс постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання у кримінальному провадженні № 12022060400001716. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України визначено, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , всупереч Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, вилучені грошові кошти у ОСОБА_6 на зберігання не передав. В подальшому, ухвалою слідчого суду Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 від 13.03.2023 по справі № 295/2683/23 в задоволені клопотання слідчого ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна відмовлено. Однак, у порушення вимог ч. 3 ст. 172, ч. 3 ст. 173 КПК України, слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , не повернув ОСОБА_6 тимчасове вилучене в нього майно. У ході розслідування 29.12.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах та в умовах воєнного стану.

Клопотання обґрунтоване також наявністю ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість підозри та вказаних у клопотанні ризиків.

Заслухавши слідчого, прокурора та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити та слід застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Органом досудового розслідування 29.12.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема: висновком за результатами службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни працівниками Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 23.10.2023; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом огляду мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6 від 03.11.2023; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 21.12.2023; протоколом тимчасового доступу від 08.11.2023, а саме до матеріалів судової справи; протоколом тимчасового доступу від 17.11.2023, а саме до матеріалів кримінального провадження № 12022060400001716 від 05.09.2022.

Згідно приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, варто зауважити, що існують усталені правові позиції ЄСПЛ, згідно з якими сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може виправдовувати застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відноситься до тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та, зважаючи на наявність у нього міцних соціальних зв`язків, оскільки перебуває в шлюбі з ОСОБА_20 , має малолітню дитину ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного в межах строку досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем проживання в місті Житомирі для забезпечення його належної процесуальної поведінки, що є достатнім для запобігання ризикам переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 , погодженого прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 години по 06 годину до 28 лютого 2024 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі ухилення або невиконання покладених на нього даною ухвалою обов`язків, до нього буде застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та для контролю до Житомирської обласної прокуратури.

Строк дії ухвали - до 28 лютого 2024 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оголошення повного тексту ухвали - о 16-45 год. 04.01.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1