Рішення № 116105627, 03.01.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/3394/23

Провадження № 2/127/4016/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 рокум Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року в розмірі 22416,40 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») та відповідачем був укладений кредитний договір №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року у формі електронного документу з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором № 705551, який був надісланий відповідачу за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» у вигляді повідомлення на мобільний номер, який вказаний при реєстрації відповідачем. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн строком на 30 днів шляхом переказу на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «Приватбанк» із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування. В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 4% від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад визначений строк. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», які перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.monetka.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін.

17 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-З відповідно до якого останній набув права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Позивач вказує, що відповідач не виконав умови кредитного договору у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 22416,40 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за кредитом, 4 416,40 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитними коштами за період з 26 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року включно; 12000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказана сума заборгованості не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року в розмірі 22416,40 грн, а також 2684,00 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року справа передана за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року витребувано ряд доказів.

ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме лише в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн та відсотків відповідно до п. 1.2 кредитного договору в розмірі 3582,00 грн, в іншій частині позовних вимог просить відмовити, мотивуючи тим, що заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 4% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно в розмірі 12000,00 грн була нарахована після закінчення строку дії договору, що є недопустимим та не відповідає висновкам Великої палати Верховного суду України з огляду на те, що строк дії договору становить 30 днів, тобто до 25 квітня 2021 року. Відомості про продовження строку дії договору позивачем надано не було. Відповідач також зазначає, що після закінчення дії договору позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, нарахування вказаних відсотків здійснювалось за підвищеною процентною ставкою, а саме 4% на день, 1460% річних, які нараховані після закінчення строку кредитування фактично на необмежений строк, що на думку відповідача є несправедливою умовою згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не повинна застосовуватись до правовідносин сторін. Відповідач запевняє, що вказані відсотки є не, що інше як пеня і відповідно до принципу «contra proferentem" до них слід застосувати інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Також, відповідач зазначає, що відповідно до п.15, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України боржники звільняються від сплати неустойка під час дії карантину. Що стосується відступлення права вимоги відповідач зазначає, що позивачем не було повідомлено відповідача про набуття ним права вимоги. Крім того, з розрахунку процентів за ставкою 4% у сумі 12000,00 грн слідує, що вони були нараховані відповідачем після набуття права вимоги. Відповідач зазначає, що неповідомлення про зміну кредитора не звільняє відповідача від виконання обов`язків в натурі, проте звільняє від сплати процентів за час прострочення кредитора на підставі ст. 613 ЦК України.

Крім того відповідач також надіслав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в якому зазначив, що представником позивача є фізична особа, яка надає юридичні послуги, які не є правничою допомогою та їх обов`язкова компенсація як судових витрат не передбачена нормами ЦПК України. Крім того, позивач як професійний учасник ринку фінансових та колекторських послуг має штат працівників, у тому числі юристів, які можуть забезпечити представництво інтересів останнього і без залучення сторонніх адвокатів та окремої оплати їх допомоги. Також звертає увагу на те, що розмір правничої допомоги є не співмірним обсягу наданих послуг, складністю справи. Крім того, складання даної позовної заяви не потребує багато часу, оскільки позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними позовними заявами, зразки яких є типовими.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» надало відповідь на відзив та вказує, що на заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки укладений між сторонами договір не відноситься до договорів про споживче кредитування у зв`язку з чим до даних правовідносин також не застосовуються п. 6 «Прикінцеві та перехідні положення», який звільняє боржника від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Що стосується правничої допомоги позивач надав документи на підтвердження витрат на правничу допомогу. Крім того зазначив, що чинним законодавством не передбачено заборони особі, яка здійснює адвокатську діяльність, перебувати на обліку в податкових органах як фізична особа-підприємець, а також не вимагає додаткової реєстрації як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Інші обставини викладені у відповіді на відзив є аналогічними тим, які викладенні у позовній заяві.

22 грудня 2023 року ОСОБА_1 надала заперечення на відповідь на відзив в якому зазначила, що позивачем не надано доказів використання відповідачем кредиту для інших потреб ніж споживчі. Крім того, даний договір був укладений для власних потреб, а тому відповідач, вступаючи в договірні відносини з позивачем, став споживачем фінансових послуг. Інші обставини викладені у запереченнях є аналогічними тим, які викладенні у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 26 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210326-26956-5 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» надало відповідачу кредит у сумі 6 000 гривень строком на 30 днів шляхом переказу на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «Приватбанк» із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредиту у межах строку визначеного п.1.3 договору (річна процентна ставка становить 726,35%).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором № 705551, який був надісланий відповідачу за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» у вигляді повідомлення на мобільний номер, який вказаний при реєстрації відповідачем.

Згідно з п.1.4 договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», які розміщені та сайті monetka.ua.

Сукупна вартість кредиту зазначена у Графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.5 договору).

Додаток №1 до договору містить графік розрахунків відповідно до якого дата повернення 25 квітня 2021 року, сума кредиту 6000,00 грн, нарахована сума процентів 3582,0 грн, всього до сплати 9582,0 грн.

Пункт 2.3.4 договору закріплює за позичальником право здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним з варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у правилах.

Згідно з пунктом 2.4.1 договору, позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п. 3.5 договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (крім випадку, узгодженого сторонами в пункті 3.7 цього договору). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на банківський рахунок до якого випущено електронний платіжний засіб позичальника, номер якого вказаного у п. 1.6 цього договору до дня повернення суми кредиту (його частини) визначеної у пункту 1.1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства зазначений у розділі 6 цього договору) включно. При поверненні кредиту частинами, нарахування і сплату процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

При надходженні коштів для виконання зобов`язань позичальника, товариство направляє їх в такій черговості: у першу чергу здійснюється сплата процентів нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання; у другу чергу здійснюється сплата процентів за користування кредитом; у третю чергу здійснюється повернення суми кредиту (п.3.6 договору).

Відповідно до п.3.3 договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору) позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 4% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1460,00%) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 26 березня 2021 року.

На підтвердження укладення кредитного договору №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року позивачем надано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua в якому зазначено хронологію дій щодо укладення зазначеного договору, а саме 26 березня 2021 року о 11:36:54 позичальник здійснив введення даних по заяві на кредит, здійснено автоматичні перевірки по заяві, перевірено позичальника за даними БКІ, скориговано оцінку позичальника; о 11:51:12 створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; о 11:51:12 позичальнику відправлено sms-повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; о 11:51:26 позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); о 11:51:26 надіслано позичальнику в особистий кабінеті друковану форму укладеного кредитного договору; о 11:52:06 кредитні кошти перераховано на карту позичальника (а.с.17).

Також позивачем надана анкета-заява на кредит № 805251 від 26 березня 2021 року із змісту якої слідує, що дана заявка була одобрена 26 березня 2021 року, нею погоджені умови кредитування: кредит на суму 6 000,00 грн, на строк 30 днів, ставка процентів в межах строку - 1,99% за кожен день користування, річна ставка 726,35 %, процентна ставка за прострочення грошового зобов`язання - 4% за кожен день неповернення кредиту, річна процентна ставка за вказаних умов становить 1460,00%, платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 , банк, що випустив картку: АТ «КБ «Приватбанк» (а.с. 18).

З довідки ТОВ «Девелопмент Інновейшинс» №70700 від 10 липня 2023 року слідує, що смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 705551» було відправлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 26 березня 2021 року о 11:51:12 год(а.с.19).

Факт перерахування ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» грошових коштів в розмірі 6000 грн на картку відповідача на умовах фінансового кредиту за договором підтверджується чеком №389899260 від 26 березня 2021 року (а.с.14). Вказана обставина також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою на виконання ухвали суду.

17 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-З, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників, вказаних у акті прийому-передачі прав, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками, в тому числі і ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.2 цього договору право вимоги до боржників (позичальників) за кредитним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договорами, право вимоги суми нарахованих процентів за кредитними договорами, строк платежу яких настав на дату укладення договору, право нараховування процентів, неустойки, штрафів, пені, тощо.

Відповідного до п. 3.1 вищевказаного договору, право вимоги за кредитним договором вважається відступленим з моменту підписання Акту прийому-передачі прав та документів, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з Акту прийому-передачі прав №1 від 17 червня 2021 року до договору відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума 21456,40 грн, з яких: 6000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 15 456,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність даного договору матеріали справи не містять.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора, зокрема щодо кредитного договору №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року станом на 29 серпня 2023 року становить 22416,40 грн, з яких: 6000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4 416,40 грн - прострочена заборгованість за несплаченими процентами, 12000,00 грн - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3 договору (а.с.16).

Відповідач позов визнав частково, а саме щодо заборгованості нарахованої по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн та заборгованість за несплаченими процентами в розмірі 3582,00 грн, тобто розміру процентів нарахованих за період з 26 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року (в межах строку дії договору), а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає безпідставним твердження позивача, що розмір процентів за вказаний період (з 26 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року) становить 4 416,40 грн. Як слідує з наданого розрахунку до цієї суми процентів включені проценти за ставкою 1,99% в день, які нараховані і за період з 26 квітня 2021 року до 02 травня 2021 року.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для нарахування вказаних процентів в період з 26 квітня 2021 року до 02 травня 2021 року.

Позивач посилається на продовження строку дії договору.

Разом з тим, слід врахувати, що згідно з пунктом 2.3.4 договору саме позичальник має право здійснити оформлення продовження строку кредиту та строку дії договору, визначених у правилах.

Строк дії договору від 26 березня 2021 року сторонами визначений 30 днів. Строк надання кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.3 договору).

Пунктом 4.14 внутрішніх правил надання грошових коштів ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» встановлено, що впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані проценти по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та дає з дати сплати нарахованих процентів. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою «за комісію», сплативши комісію, яка відображена у особистому кабінеті, строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.

Наразі матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позичальником дій, обумовлених пунктом 4.14 Правил.

Щодо наявної в матеріалах справи квитанції про сплату комісії в розмірі 250,00 грн, то суд не бере її до уваги, зважаючи, що вона не містить жодних ідентифікуючих даних щодо особи платника комісії та не може розглядатись судом як підстава для продовження строку дії кредитного договору на 7 днів, тобто з 26 квітня 2021 року по 02 травня 2021 року.

Отже договір кредиту від 26 березня 2021 року не був продовжений, а тому нарахування процентів за вказаний вище період (26 квітня 2021 року по 02 травня 2021 року) не відповідає положенням ст.1048 ЦК України, а тому позов в частині стягнення процентів в сумі 834,40 грн задоволенню не підлягає.

Що стосується заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 12000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1460,00%) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ст. 625 ЦК України.

Тобто, сторони встановили цим пунктом договору свій інший розмір процентів 1460,00 % річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту та те, що процентна ставка, визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що нарахування відсотків після закінчення строку дії вищевказаного кредитного договору за неправомірне користування коштами та їх розмір визначений сторонами договору.

При цьому пролонгація строку дії договору не є умовою застосування визначеної процентної ставки, а може ураховуватися лише для визначення строку, з якого така процентна ставка має нараховуватися.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 січня 2019 року в справі №5017/1987/2012 вказувала, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про нарахування цих процентів в порушення вимог ст. 625, 1048 ЦК України та не відповідності правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду і засадам добросовісності, розумності та справедливості цивільно-правових відносин та цивільного судочинства.

Твердження відповідача про те, що нараховані проценти відповідно п. 3.3 договору є неустойкою, не заслуговують на увагу, оскільки, укладаючи кредитний договір сторони домовились, що нарахування процентів у випадку порушення строків повернення кредиту, відповідно до п. 3.3 договору здійснюються на підставі статті 625 ЦК України. При цьому викладення в умовах договору способу обчислення процентів, в тому числі і в процентах річних, не суперечить положенням ст.625 ЦК України.

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталася до суду з позовом про визнання умов п. 3.3 кредитного договору несправедливими або недійсними.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в межах заявлених вимог процентів відповідно до п.3.3 договору за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 12000,00 грн.

Суд також відмічає, що позивач відповідно до договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року набув право нараховування проценти неустойки, штрафів, пені, тощо (п.1.2 договору), а тому нарахування вказаних процентів станом на 21 червня 2021 року не суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 21582,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за кредитом, 3582,00 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2 кредитного договору за період з 26 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року включно; 12000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2584,09 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 69/1 від 31 березня 2023 року на суму 9 000,00 грн, довіреність ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 від 23.10.2018 та платіжну інструкцію №364 від 07 квітня 2023 року.

Згідно п. 3.1 цього договору, вартість послуг виконавця становить:8000,00 грн - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника, 12000,00 грн - складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 15000,00 грн - складання касаційної скарги, 3000,00 грн - складання відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові пояснення, 1000,00 грн - складання та написання адвокатського запиту, 1000,00 грн - складання заяв та клопотань 2500,00 грн - участь у судовому засіданні.

При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, вказуючи, що вони не відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їх розміру, їх розмір є неспівмірним із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг. Зазначає, що справа не є складною.

Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що справа дійсно є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат та результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Що стосується посилання відповідача на те, що юридичні послуги не є правничою допомогою та їх обов`язкова компенсація як судових витрат не передбачена нормами ЦПК України, суд оцінює критично, оскільки із змісту договору слідує, що послуги, які наданні позивачу пов`язанні із розглядом даної справи, а тому є правничою допомогою.

Крім того, укладення договору ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому в розумінні наведених приписів процесуального закону і не впливає на розподіл судових витрат у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 526, 527, 530, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором №210326-26956-5 від 26 березня 2021 року в розмірі 21582,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за кредитом, 3582,00 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2 кредитного договору за період з 26 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року включно; 12000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за період з 03 травня 2021 року по 21 червня 2021 року включно відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судовий збір в розмірі 2584,09 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: