Ухвала суду № 116101858, 04.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15000/23

Провадження №: 2/755/6627/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторінсправи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів за розписками, -

в с т а н о в и в:

у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів за розписками.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Представником позивача подано заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом з тим, 29 грудня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідачки про розгляд вказаної справи в судовому засіданні, проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заперечує.

Вивчивши матеріали справи та клопотання, суд дійшов до наступного.

Частиною 2 ст. 19 та п.4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

У відповідності до ст. 19 ЦПК України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

В той же час, згідно ч.ч. 4-6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду:

1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

За ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Отже, чинним процесуальним законодавством України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за своїми правовідносинами не підлягають обов`язковому розгляду у загальному позовному провадженні - є малозначними.

За змістом ч. 9 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Як вбачається, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, ціна позову за даними вимогами позивача складає - 255 980,20 грн.

Тобто в розумінні положень ст. 19 ЦПК України, ціна даного позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа є незначної складності.

В то й же час, з огляду на норми закону, з урахуванням характеру правовідносин щодо заявлених позовних вимог, в даному випадку відсутні підстави для розгляду даної категорії справи у спрощеному позовному провадженні з викликом.

Разом з тим, згідно ст. 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що для розгляду спорів, які згідно положень цивільного процесуального законодавства є малозначними (тобто малозначність встановлена законом, а не визнана судом з урахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст. 274 ЦПК України), передбачений розгляд справи лише за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки на даний спір не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 274 ЦПК України, то така справа у відповідності до вимог закону, має розглядатись лише за правилами спрощеного позовного провадження.

В той же час, дана справа за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки відповідачкою не заявлено клопотань, вирішення яких потребує проведення судового засідання за участю сторін.

Крім того, слід зазначити, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позову та на підтвердження обставин, викладених у такому позові, у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується своїми правами, передбаченими ЦПК України.

Усі наявні у справі докази на спростування вимог позовної заяви або на її підтвердження, безперешкодно можуть бути надані учасниками справи до суду в межах розгляду такої справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог цивільно-процесуального закону, сторони не позбавлені можливості самостійно долучати до матеріалів справи висновки експертів або будь-які інші докази, які на їх думку, можуть вплинути на розгляд даної справи по суті, у строки визначені судом або ЦПК України.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 223, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторінсправи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів за розписками - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Слободянюк