Ухвала суду № 116097228, 01.01.2024, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2751/23

Провадження №2-о/190/18/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2024 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Фирса Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт його перебування на утриманні сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що встановлення даного факту має для нього юридичне значення, так як дозволяє реалізувати право на отримання соціальних виплат по втраті годувальника.

Ознайомившись із матеріалами заяви, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, приходжу до висновку, що у відкритті провадження за заявою слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ч. 1 ст.19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків., коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. 2 ч. 1 ст.4КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

Згідно з ч. 1 ст.36Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України«Про правовийстатус осіб,зниклих безвістиза особливихобставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правовий висновок щодо належності Пенсійного фонду України до суб`єктів владних повноважень викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №757/63985/16.

Отже, Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, тому за предметним та суб`єктним складом спір у справі за вимогою до відповідного управління Пенсійного фонду України, метою якого є визнання права на пенсійні виплати, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі №360/1438/16 (провадження №11-350апп18), від 28.11.2018 у справі №405/5366/17 (провадження №11-876апп18).

Вимога заявника у цій справі пов`язана з доведенням наявності у нього підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Суд звертає увагу, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так, заявник звернулася до суду з метою встановлення факту перебування на утриманні задля реалізації у подальшому його права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, про що зазначено у змісті заяви.

Заявник зазначає, що йому було відмовлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, що свідчить про наявність спору.

Отже, аналізуючи зазначені по справі фактичні обставини, суд доходить висновку, що вказана справа за своїм суб`єктним складом та метою звернення заявника до суду із вказаною заявою, а саме задля реалізації у подальшому його права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має розглядатися за правилами та в порядку КАС України, а не за приписами ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 19, 175, 186, 260, 261, 315, 353 ЦПК України,суддя

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 190/2751/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. відповідно до квитанції Х227-ВМРК-М72Т-3831 від 27.12.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Фирса