Рішення № 116096966, 03.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19919/23

РІШЕННЯ

іменем України

03 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача від 31.07.2023 у встановлений законом строк;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.07.2023 звернувся до відповідача з скаргою про бездіяльність працівників пенсійного органу. Запит відповідач отримав 01.08.2023, однак відповіді не надав. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що за результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням надана відповідь листом від 30.08.2023 №32729-34001/К-03/8-2800/23. Вважає, що відповідь заявнику надана своєчасно та згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідь направлялась простим листом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України з скаргою про бездіяльність працівників пенсійного органу.

Як видно з інформації офіційного сервісу відстеження НОВА ПОШТА, скарга була отримана відповідачем 01.08.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян").

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з нормами ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Приписами ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Так, згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

В контексті наведеного вище, суд зазначає, що сама по собі наявність оформленої документально відповіді на скаргу не є підтвердженням належного виконання суб`єктом владних повноважень обов`язку відреагувати на таку скаргу.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень повинен не лише оформити відповідь на скаргу у письмовому вигляді та протягом встановленого строку, але і вчинити усі необхідні дії з метою своєчасного інформування заявника про надання йому такої відповіді. У випадку ж виникнення спору з приводу надання або ненадання відповіді на скаргу, суб`єкт владних повноважень повинен довести факт надсилання такої відповіді.

Законом №393/96-ВР чітко не передбачені вимоги до форми поштового відправлення, яка повинна бути використана розпорядником інформації для зворотного зв`язку з запитувачем інформації (простий, рекомендований лист, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю тощо).

Відповідач разом з відзивом надав копію відповіді від 30.08.2023 №32729-34001/К-03/8-2800/23, яка, з його слів, була надіслана заявникові простим листом на адресу місця проживання позивача.

Як доказ надсилання позивачу цієї відповіді відповідач надав копію витягу з Реєстру відправлених листів №187-Г від 31.08.2023.

Як вбачається зі змісту статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 03.11.2022 №4353, просте поштове відправлення - листи, поштові картки, які приймаються для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляються/вручаються без розписки.

Відповідно до п.54 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" №270 від 05.03.2009 про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправнику може видаватися один розрахунковий документ на один список з одним примірником списку.

У разі надання послуг поштового зв`язку суб`єктам господарювання та державним органам без статусу юридичної особи в місцях, де операції з розрахунків здійснюються тільки у безготівковій формі, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, відправникові передається тільки один примірник списку в паперовій або в електронній формі із зазначенням прізвища працівника, який здійснював приймання, а також дати і місця надання послуги.

Зважаючи на це, у даному випадку доказами направлення позивачу поштової кореспонденції можуть слугувати касовий чек, розрахункова квитанція або відбиток календарного штемпелю поштового відділення з датою на списку згрупованих простих відправлень, що пересилаються в межах України.

Одночасно з цим встановлено, що відповідь на скаргу позивача зареєстрована відповідачем за вихідним номером №32729-34001/К-03/8-2800/23, однак суду не надано витяг з журналу обліку/реєстрації вихідної (відправленої) кореспонденції.

На думку суду, відповідач не довів факт надання та направлення позивачу відповіді на скаргу від 31.07.2023, оскільки у представленому суду витязі з реєстру відправлених листів, який є внутрішнім документом відповідача, відсутні найменування об`єкта поштового зв`язку та відбиток календарного штемпелю поштового відділення, до якого був поданий вказаний список, а також відсутня будь-яка ідентифікуюча інформація стосовно звернення, на яке надається відповідь, та стосовно відповіді на скаргу.

Отже, оскільки відповідачем не доведене виконання ним свого обов`язку щодо надання відповіді на скаргу позивача, а наявні у справі документи не підтверджують належним чином своєчасне скерування позивачеві листа-відповіді, яка надана до суду, і будь-які докази того, що позивач отримав вказану відповідь на своє звернення, відсутні, суд вважає вимоги позову в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі необхідності ефективного захисту порушених прав та інтересів особи.

Зважаючи на це, ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача надати позивачу відповідь на його скаргу від 31.07.2023, вживши необхідні заходи для своєчасного інформування заявника про прийняте рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що він діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з урахуванням висновків суду.

Згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на скаргу від 31.07.2023.

Зобов`язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 відповідь на скаргу від 31.07.2023, вживши заходи, необхідні для належного інформування заявника про прийняте рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 00035323)

Головуючий суддя Я.В. Драновський