Рішення № 116095552, 03.01.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/14430/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.03.2023 про анулювання ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, а також податкових повідомлень рішень від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, №7185/Ж10/25-01-09-01-02.

Мотивуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 вказує, що в серпні 2023 року він отримав податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Водночас, зазначає, що порушень законодавства не вчиняв та мав діючу ліцензію на продаж алкогольних напоїв. У подальшому йому стало відомо, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з тих підстав, що в березні 2023 року ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями відповідачем була анульована на підставі акту про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності. Позивач вважає, що жодні встановлені законом підстави для ухвалення рішення від 24.03.2023 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі були відсутні, а відтак рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Від відповідача, у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, в якому з вимогами позивача не погоджується та проти задоволення позову заперечує, оскільки на підставі рішення керівника на проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку було встановлено факт відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, про що 15.03.2023 складено акт «Про неможливість проведення фактичної перевірки». Зважаючи на встановлені обставини, 24.03.2023 було винесено Розпорядження №125/Р на анулювання ліцензії. В цей же день було сформовано в електронній формі витяг з розпорядження та направлено позивачу засобами електронного зв`язку об 08:30 год. Зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення№53/182 від 26.04.2023 підтверджений факт продажу 05.04.2023 позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензії. Враховуючи вказане, 21.07.2023 ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення рішення, якими накладено штрафні санкції в сумі 17000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії та 17000,00 грн за їх зберігання.

Від позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що копія розпорядження від 24.03.2023 на його адресу направлена не була, в акті перевірки вказано, що був здійснений вихід 14.03.2023, однак сам акт складений 15.03.2023. В акті відсутня інформація про те, в який час було здійснено вихід працівниками ГУ ДПС в Чернігівській області, не зазначено встановлений режим роботи бару, а також відсутні будь які вказівки на те, що стало підставою для таких висновків. Акт перевірки не був направлений на зареєстровану податкову адресу позивача, що позбавило права на подання заперечень. Позивач вважає, що відповідачем не дотриманий принцип офіційного з`ясування всіх обставин при здійсненні заходу контролю, а рішення ухвалене на підставі таких матеріалів не відповідає вимогам закону.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 28.11.2014 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС в Чернігівській області (а.с. 4).

17.06.2022 ФОП ОСОБА_1 видано ліцензію №25260308202200518 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії з 19.06.2022 по 19.06.2023. Місцезнаходження суб`єкта господарювання, АДРЕСА_1 . Адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 08.03.2023 №447-п, направлень на перевірку від 08.03.2023 №900/н3/25-01-07-05-01 та №901/н3/25-01-07-05-01 працівниками податкового органу14.03.2023 був здійснений вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить ФОП ОСОБА_1 , в результаті чого встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб`єкт господарювання відсутній (а.с. 49, 50).

За результатами здійсненого виходу 15.03.2023 складений акт №161/Ж6/25-01-07-05-01 «Про неможливість проведення фактичної перевірки» (а.с. 51).

У зв`язку зі встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято Розпорядження від 24.03.2023 №125/Р про анулювання ліцензії (а.с. 43).

На адресу ГУ ДПС в Чернігівській області надійшло повідомлення від ГУНП в Чернігівській області від 07.04.2023 про факт складення протоколу на продавця магазину по АДРЕСА_2 за ч. 2 ст. 156 КУпАП щодо реалізації алкогольних напоїв в заборонений час (а.с. 41, 42).

Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради №53/182 від 26.04.2023 ОСОБА_3 (продавця магазину) притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 42 зворотна сторона).

Зважаючи на встановлені обставини, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 05.04.2023 та постанови адміністративної комісії №53/182 від 26.04.2023 ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято податкове повідомлення рішення від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 17000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, а також податкове повідомлення рішення від 21.07.2023 №7185/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 17000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії (а.с. 5-6, 7-8).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі також ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України визначено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481).

Згідно із статтею 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

В силу статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

З огляду на матеріали справи Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №25260308202200518, термін дії з 19.06.2022 по 19.06.2023. Місцезнаходження суб`єкта господарювання, АДРЕСА_1 . Адреса місця торгівлі: вул. Кільцева, 18-А, м. Чернігів. Додаток до ліцензії містить також інформацію про адресу місця торгівлі та електронно-касовий апарат (а.с. 9, 10).

Відповідно до статей 75, 80 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, фактичні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, пункт 80.2 ст. 80 ПК України встановлює, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

За вимогами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з абзацом третім п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Системно проаналізувавши положення ст. 75-81 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 згаданого кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Зі змісту наказу № 447-п від 08.03.2023, контролюючим органом в основу проведення фактичної перевірки платника податків покладено підпункти 80.2.2 п. 80.2, п. 80.6, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82, п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с. 49).

Крім того в наказі зазначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , бар, АДРЕСА_2 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення.

В свою чергу, як зазначалося вище Податковий кодекс України надає контролюючому органу право для призначення та проведення фактичної перевірки за умови обов`язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу України.

Однак, зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 08.03.2023 №447-п не містить покликання на існування інформації від державних органів щодо можливого порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Наявність такої інформації від державних органів не підтверджена і доказами, поданими відповідачем під час розгляду даної справи. Водночас, лист начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про складений на продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за порушення ч.2 ст. 156 КУпАП не є належним доказом інформації державного органу, позаяк такий направлено до відповідача 07.04.2023, в той час як наказ про призначення фактичної перевірки датований 08.03.2023.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК, яким закріплено вимоги до змісту наказу про проведення перевірки, в тому числі необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Наведення ж в наказі про проведення перевірки лише юридичної підстави не дає можливості ані платнику податків при вирішенні питання про допуск до фактичної перевірки, ані суду, під час розгляду спору щодо правомірності проведення перевірки, ідентифікувати, яка саме із підстав була обрана податковим органом під час прийняття цього рішення. За таких обставин перевірка судом наявності фактичних підстав позбавлена сенсу, оскільки відсутність в наказі посилання на конкретну юридичну підставу унеможливлює перевірку юридичної кваліфікації фактичної підстави як такої, що стала підставою для призначення перевірки.

Подібний підхід до оцінки правомірності наказу про проведення фактичної перевірки був застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18. У вказаній справі Суд погодився з доводом касаційної скарги, що з аналізу спірного наказу неможливо встановити, що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало підставою для призначення такої перевірки.

Отже, можна зробити висновок, що, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту відповідної статті Податкового кодексу України, зобов`язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав вказати обидві).

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.

У справі, що розглядається, судом досліджуючи наказ про проведення перевірки констатовано відсутність посилання податкового органу на фактичну підставу, що зумовила призначення такої перевірки, а саме на наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС в Чернігівській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції постановою від 04.09.2020 залишив судові рішення про задоволення позову без змін, погодившись з тим, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 ПК України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Досліджуючи ж підставу анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР (в редакції чинній на час проведення фактичної перевірки) ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема:

акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Так, із наявного акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 15.03.2023 (а.с. 51) вбачається, що посадові особи ГУ ДПС в Чернігівській області на виконання наказу про проведення фактичної перевірки, відповідно до направлень, 14.03.2023 здійснили вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . В результаті встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб`єкт господарювання відсутній.

Про неможливість проведення фактичної перевірки було повідомлено заступника начальника ГУ ДПС в Чернігівській області доповідною запискою від 16.03.2023 (а.с. 49 зворотна сторона).

На підставі акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 15.03.2023 та службової записки від 17.03.2023 заступником начальника ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято Розпорядження від 24.03.2023 №125/Р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 43).

Згідно із п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Дослідивши зміст акту про неможливість проведення фактичної перевірки та доповідної записки, які мають аналогічний зміст, судом встановлено, що вказані документи містять вказівку на те, що посадовими особами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Чернігівській області 14.03.2023 здійснений вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . В результаті встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб`єкт господарювання відсутній.

Будь-яких інших відомостей та доказів, які можуть підтверджувати факти, викладені в акті про неможливість проведення фактичної перевірки, спірний акт не містить. Із останнього відсутня можливість встановити як графік роботи суб`єкта господарювання так і час відвідування контролюючим органом, що не дає можливості стверджувати, що такий вихід посадових осіб контролюючого органу з метою проведення фактичної перевірки відбувся в робочий час закладу. Окрім того, акт не містить і вказівки на причини неможливості проведення перевірки, як то заклад за адресою провадження ліцензійної діяльності закритий або за вказаною адресою діяльність провадить інший суб`єкт господарювання, тощо.

Своєю чергою, п. 42.2 ст. 42 ПК України встановлює, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як встановлено судом, податкова адреса ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , водночас, матеріали справи не містять доказів направлення платнику податків акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 15.03.2023 рекомендованою кореспонденцією на податкову адресу, так відсутні відомості направлення ї за місцем торгівлі.

Вказане свідчить про недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи зміст акту про неможливість проведення фактичної перевірки, суд дійшов висновку про неможливість останнім підтвердити дійсні фактичні обставини, а отже такий акт не може бути належним та допустимим доказом, на підставі якого контролюючий орган приймає рішення, що має наслідком анулювання ліцензії. Таким чином, і Розпорядження про анулювання ліцензії прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту про неможливість її проведення, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з огляду на Розпорядження про анулювання ліцензії, а тому такі ППР також належать до скасування.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 3757,60 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією №17-983779/1 від 17.10.2023 (а.с. 24) та платіжною інструкцією №20-989263/1 від 20.10.2023 (а.с. 25), а відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області підлягає відшкодуванню 3757,60 грн судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області № 125/Р від 24.03.2023 «Про анулювання ліцензії», податкове повідомлення-рішення від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2023 №7185/Ж10/25-01-09-01-02.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3757,60 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Дата складення повного рішення суду - 03.01.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб