Рішення № 116093761, 27.12.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/608/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (07.04.2016 р.) по день фактичного розрахунку (21.01.2022 р.);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (07.04.2016 р.) по день фактичного розрахунку (21.01.2022 р.), виходячи з грошового забезпечення позивача за два повних останніх місяці перед звільненням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 квітня 2016 року, при звільненні з військової служби у запас, не отримав належної компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016 рік. На підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 340/4825/21 позивачу було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 1754, 84 грн. За таких умов ОСОБА_1 вважає, що за період з 07 квітня 2016 року (день звільнення) по 21 січня 2022 року (день фактичного розрахунку) відповідач повинен виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача суду надано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних позивача. У відзиві на позов відповідач вказав, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки компенсація за невикористані дній додаткової відпустки як учаснику бойових дій не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

09.03.2016 позивач набув статусу учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_4 від 26.06.2015.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №99 від 07.04.2016 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення..

Під час звільнення Військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України не було виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку учасника бойових дій за 2016 рік.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив суд визнати

протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік;

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. у справі № 340/4825/21 суд позовні вимоги задовольнив, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік;.

- зобов`язав військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду набрало законної сили 18.11.2021 р.

21.01.2022 року, на виконання рішення суду від 18.10.2021 р. у справі № 340/4825/21, на картковий рахунок позивача надійшли грошові кошти від відповідача в сумі 1 754,84 гривень

За таких умов позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Воднораз, стаття 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) покладає на роботодавця обов`язок щодо виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, у день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про доцільність застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби з Збройних Сил України.

Аналогічні висновки містяться у рішеннях Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17 та від 31 травня 2018 року у справі №823/1023/16.

При цьому суд зауважує, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористану відпустку учасникові бойових дій за рішенням суду не виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України та не увільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасну виплату працівникові усіх належних йому сум.

Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) вказано, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Викладеним спростовуються доводи відповідача про те, що невключення компенсації за неотриману відпустку учасника бойових дій до складу грошового забезпечення військовослужбовця увільняє відповідача від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, що передбачена статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд підтримав власну раніше висловлену правову позицію, за якою після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15) та наголосив на тому, що рішення ЄСПЛ у справі «Меньшакова проти України» не може розглядатися як підстава для відступу від вказаного правового висновку.

Отже, в силу положень статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (п. 4 Порядку).

При цьому суд вважає, що у даному випадку середньоденну заробітну плату слід обчислювати із застосуванням показника "календарні дні", оскільки затримка розрахунку при звільненні компенсується працівникові також за увесь період, безвідносно до кількості робочих днів.

Воднораз, на переконання суду, отримавши належні при звільненні суми та не погодившись із таким розрахунком, позивач, добросовісно користуючись наданими йому правами, без зволікань повинен був звернутись до суду за захистом порушеного права (у даному випадку - з вимогою щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік).

Як свідчать відомості з автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», до суду з позовом про нарахуванняі виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016 рік;.позивач звернувся 12 серпня 2021 року, тобто більш ніж через 5 років після звільнення та отримання розрахунку (07 квітня 2016 року).

За наведених обставин суд вважає обгрунтованим виключення періоду, що минув від дня звільнення позивача до його звернення до суду за отриманням невиплаченої компенсації (за винятком одного місяця, достатнього для отримання підготовки позову до суду) із періоду, що обраховується як період затримки розрахунку при звільненні.

Тобто період, з якого суд обраховує затримку розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, складає: 30 днів (від 08 квітня 2016 року по 08 травня 2016 року) +162 дні (з 12 серпня 2021 року до 21 січня 2022 року, тобто день фактичного розрахунку)= 192 дні.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України, шляхом зменшення періоду, за який таке відшкодування підлягає нарахуванню та виплаті.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Підсумовуючи, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні та не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, в день його виключення зі списків особового складу частини 07 квітня 2016 року.

Остаточний розрахунок з позивачем був проведений лише 21 січня 2022 року, що обумовлює висновок суду про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за означений період.

Належним, достатнім та ефективним способом захисту, який у повній мірі відновлює порушені права позивача, у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні тривалістю 192 календарних дні.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України (пр. Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 08 квітня 2016 року по 08 травня 2016 року та з 12 серпня 2021 року до 21 січня 2022 року.

Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні тривалістю 192 календарних дні, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повних останніх місяці перед звільненням..

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК