Вирок № 116090626, 03.01.2024, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/1126/23

Провадження № 1-кп/168/16/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

03 січня 2024 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030570000340 від 20 серпня 2023 року відносно:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, розлученого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше неодноразово судимого: останній раз 16 серпня 2019 року Ратнівським районним судом Волинської області до чотирьох років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, 06 квітня 2023 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області звільненого умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді обмеження волі, строком 01 місяць 20 днів (судимість не знята та не погашена),

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

ОСОБА_4 , був засудженим вироком Ратнівського районного суду Волинської області до чотирьох років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, (судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку), на шлях виправлення не став та повторно вчинив нові умисні кримінальні правопорушення проти власності.

Так, 16 серпня 2023 року, він в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено), перебував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 . Тоді ж обвинувачений ОСОБА_4 вирішив таємно викрасти електрорубанок марки «Phiolent R2-620», який лежав в шафі у житловому будинку зазначеного вище домогосподарства, власником якого являється потерпілий ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діяв умисно, повторно, в умовах воєнного стану (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 з подальшими змінами та доповненнями) перебував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 . Обвинувачений з корисливих мотивів та з метою обернення чужого майна на свою користь, був переконаним, що за ним ніхто не спостерігає. Шляхом вільного доступу таємно викрав бувший у використанні електрорубанок марки «Phiolent R2-620», який лежав в шафі у житловому будинку зазначеного вище домогосподарства. З метою подальшого перенесення до свого місця проживання обвинувачений ОСОБА_4 помістив викрадене на території домогосподарства потерпілого ОСОБА_6 , поблизу житлового будинку (в собачу буду). Тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд. Чим ОСОБА_4 спричинив потерпілому майнову шкоду.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року вартість електрорубанка марки «Phiolent R2-620» становила 1 466,33 грн.

Також, обвинувачений ОСОБА_4 16 серпня 2023 року, в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено), перебував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_3 . Тоді ж обвинувачений вирішив таємно викрасти грошові кошти, які лежали на столі в кімнаті-кухні у житловому будинку зазначеного домогосподарства, власником якого являється потерпілий ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений 16 серпня 2023 року, в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено), діяв умисно в умовах воєнного стану (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 з подальшими змінами та доповненнями), з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на свою користь, усвідомлював, що за ним ніхто не спостерігає. Тоді ж ОСОБА_4 через незамкнені двері проник у житловий будинок потерпілого ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_3 . Де з кімнати кухні, повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 600 гривень (купюрами номіналом по 100 та 50 гривень), які знаходилися в обкладинці для паспорта потерпілого ОСОБА_7 . В подальшому обвинувачений покинув будинок з викраденими грошима, розпорядився ними на власний розсуд. Чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 600 гривень.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 17 серпня 2023 року, в обідню пору доби (точного часу судовим слідством не встановлено) перебував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 . Тоді ж обвинувачений ОСОБА_4 вирішив таємно викрасти продукти харчування та мобільний телефон марки «Номі 1188», які знаходились в житловому будинку зазначеного домогосподарства, власником якого являється потерпілий ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_4 діяв умисно за вказаною вище адресою, в умовах воєнного стану (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 з подальшими змінами та доповненнями), з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на свою користь, усвідомлював, що за ним ніхто не спостерігає. В подальшому обвинувачений через незамкнені двері проник у житловий будинок потерпілого ОСОБА_6 де з кімнати кухні, повторно, таємно викрав повну літрову банку меду «різнотрав`я», вартістю 185 гривень та повну півлітрову банку свинячих шкварок, вартістю 100 гривень. Вартість вказаних продовольчих товарів встановлена згідно висновку експерта № 4042 від 11 вересня 2023 року.

Згодом, обвинувачений продовжив свої протиправні дії та перебуваючи у житловому будинку потерпілого ОСОБА_6 за вказаною вище адресою зайшов у кімнату-залу зі столу, повторно, таємно викрав бувший у використанні мобільний телефон марки «Номі 1188» з ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 .

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року вартість мобільного телефону марки «Номі 1188» становить 133,33 грн.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_4 покинув будинок ОСОБА_6 з викраденим та розпорядився ним на власний розсуд. Чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 418,33 грн.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_4 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина 6 статті 22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене частиною 4 статті 185 КК України і викладене в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030570000340 від 20 серпня 2023 року. Щиро розкаявся та ствердив, що про введення воєнного стану в Україні знав ще з 2022 року. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Жалкує з приводу вчиненого.

Захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні погодився з думкою обвинуваченого ОСОБА_4 . Зазначив, що обвинувачений свою вину визнав ще на досудовому слідстві.

Допит обвинуваченого відбувся в судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Під час зазначеного допиту обвинувачений надав суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому діяння, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Зазначив, що обтяжуючою обставиною являється вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на судовий розгляд не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Подали заяви, кожен зокрема, про проведення підготовчого та судового засідання у їх відсутності. Вказали, що цивільний позов до ОСОБА_4 заявляти не будуть.

Заслухавши думки учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , враховуючи подані потерпілими заяви, суд вважає можливим за їх відсутності з`ясувати обставини кримінального провадження та проведення судового розгляду без участі потерпілих.

Крім того, суд враховує, що потерпілі у поданих заявах не повідомляли про те, що ними оспорюються фактичні обставини справи.

Під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові та речові докази, які підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами. Асаме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023030570000340 від 20 серпня 2023 року;

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19 серпня 2023 року;

- висновком експерта від 30 серпня 2023 року № СЕ-19/103-23/9629-ТВ;

- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні;

- постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речі, що має силу речового доказу від 23 серпня 2023 року;

- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 11 вересня 2023 року № 4042/23;

- звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 4042/23 від 11 вересня 2023 року;

- протоколом огляду місця події від 18 вересня 2023 року;

- постановою про визнання речових доказів, приєднання їх до матеріалів кримінального провадження та вирішення долі речових доказів від 19 вересня 2023 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 грудня 2023 року;

- протоколами проведення слідчих експериментів від 10 листопада 2023 року.

Аналізуючи показання обвинуваченого, надані суду докази, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт таємного викрадення ОСОБА_4 майна потерпілих. Зокрема, обвинувачений в судовому засіданні факту заволодіння майном та грошима потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечував, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.

Також, суд сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, дослідив, проаналізував показання обвинуваченого, заяви потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням частині 2 статті 17 КПК України.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків як сторони обвинувачення так і сторони захисту, витребування речей та документів в якості доказів.

Таким чином, обвинувачений, його захисник були вільні у реалізації процесуальних прав сторони захисту.

Згідно з висновком експертів № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року, № 4042 від 11 вересня 2023 року та викрадених обвинуваченим ОСОБА_4 у потерпілого ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 600 гривень кримінальним правопорушенням заподіяно потерпілим всього матеріальних збитків на суму 2 484,66 грн.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 4 постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06 листопада 2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Суд в судовому засіданні також встановив, що після заволодіння майном потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_4 розпорядився ним на власний розсуд. Тому суд дійшов до переконання, що в діях обвинуваченого наявні ознаки саме закінченого кримінального правопорушення.

Кваліфікацію дій обвинуваченого органом досудового розслідування здійснено за частиною 4 статті 185 КК України, як крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану з проникненням у житло, повторно, в умовах воєнного стану.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030570000340 від 20 серпня 2023 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні,дослідженими в судовому засіданні доказами, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, повторно, вчинена в умовах воєнного стану. А вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення є доведеною в повному обсязі.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених у статті 91 КПК України, покладається на прокурора.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд висновує, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, повторно, вчинена в умовах воєнного стану є доведеною в повному обсязі, виходячи з такого нормативно-правового обґрунтування.

Бо суд виходить з наступного, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло.

Так, відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України за №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти

майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні. Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов`язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Також, суд враховує позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №647/276/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №569/1111/16-к від 18 квітня 2018 року, та виходить з того, що проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. Для правильної кваліфікації дій особи в даному випадку важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу крадіжки характерним є наявність у особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому така кваліфікуюча ознака, як «проникнення», має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з обмеженим доступом з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як крадіжку, поєднану із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Як слідує з обвинувального акту та показань обвинуваченого, житлові будинки, що належать потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звідки обвинувачений ОСОБА_4 викрав електрорубанок марки «Phiolent R2-620», продукти харчування та мобільний телефон марки «Номі 1188», грошові кошти в сумі 600 гривень, і входження обвинуваченого у ці будинки мало мету таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . За таких обставин, вторгнення обвинуваченого ОСОБА_4 до належних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будинків було незаконним. А тому дії ОСОБА_4 , який саме з метою таємного викрадення чужого майна проник до належних потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будинків, правильно кваліфіковані як крадіжка, поєднана з проникненням до житла.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив крадіжку чужого майна повторно.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 27 вересня 2018 року у справі №647/1831/15-к вбачається, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Так, суд виходить із того, що, відповідно до частини 1 статті 32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до примітки до статті 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Таким чином, при кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , повторність слід зазначати, як кваліфікуючу ознаку, оскільки обвинувачений був неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 186 КК України (16 серпня 2019 року Ратнівським районним судом Волинської області до 4 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України). 06 квітня 2023 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області звільненого умовно-достроково від відбування не відбутої частини покарання у виді обмеження волі, строком 01 місяць 20 днів (судимість не знята та не погашена).

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив крадіжку майна у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

З подальшими змінами та доповненнями Укази Президента України та Закони України продовжували періоди дії воєнного стану. Останні по часу дії такі зміни, що встановлювали період дії воєнного стану в Україні перед моментом вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 крадіжки (16, 17 серпня 2023 року) є Указ Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (Указ затверджено Законом України від 02 травня 2023 року № 3057?IX) - дата початку (продовження) 05:30 20 травня 2023 року строком на 90 діб; - очікувана дата закінчення 05:30 18 серпня 2023 року. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 про введення воєнного стану в Україні знав ще з 2022 року.

Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено та продовжено на всій території України.

Таким чином, при кваліфікації злочину, вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану слід зазначати, як кваліфікуючу ознаку.

Тому, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування за частиною 4 статті 185 КК України, як крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану з проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану, повторно суд вважає вірною.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин за частиною 4 статті 185 КК України.

Тому суд висновує таке. Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Вказав, що слід врахувати суду таку обтяжуючу обставину як вчинення злочину обвинуваченим відносно потерпілого, який є особою похилого віку. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави - залишити до моменту вступу вироку в законну силу. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів становлять 956 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року) та 280 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 4042 від 11 вересня 2023 року). А всього 1236 гривень. Арешт згідно ухвали від 25 серпня 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області - скасувати.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в поданих до суду заявах щодо призначення міри покарання поклалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд винести мінімальне покарання відносно нього.

Його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд відповідно до статті 69 КК України призначати обвинуваченому більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією частини 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на 1 рік.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка),поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, повторно.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставини.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Бо ОСОБА_4 щиро покаявся у скоєному. Цю обставину, відповідно до вимог статті 66 КК України, суд враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2021 року в справі №457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень.

Вказана форма пост кримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Поведінка ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

Крім того, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро покаявся. До того ж доведеність винуватості ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самого ОСОБА_4 , що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як активне сприяння обвинуваченого в розкритті кримінального правопорушення, яка зазначена у обвинувальному акті.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно статті 67 КК України є вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 повністю не відшкодував потерпілим завданої матеріальної шкоди.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 4 статті 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Так, відповідно до статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України є тяжким.

Як вже суд зазначив вище, ВС у постанові від 17 квітня 2018 (справа № 298/95/16-к) вказав, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. В ході судового розгляду кримінального провадження не доведено, що призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі на максимально дозволений санкцією кримінального закону строк не здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. Тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді позбавлення волі відсутні. Натомість, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімально допустимий строк кримінального покарання, визначений санкцією кримінального закону.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, раніше неодноразово судимий: останній раз 16 серпня 2019 року Ратнівським районним судом Волинської області до чотирьох років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України; 06 квітня 2023 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області звільнений умовно-достроково від відбування не відбутої частини покарання у виді обмеження волі, строком 01 місяць 20 днів (судимість не знята та не погашена), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, його негативну характеристику за місцем проживання (зловживає спиртними напоями, схильний до крадіжок), шкода повністю не відшкодована, а також позицію потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які щодо призначення обвинуваченому покрання поклалися на розсуд суду, суд висновує таке.

Обвинувачений ОСОБА_8 є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства. А тому виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігання злочинній діяльності неможливо без його ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючу покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_8 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 4 статті 185 КК України мінімальної межі у виді позбавлення волі на строк п"ять років.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою від 10 листопада 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 08 січня 2024 року включно.

Початок строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ухвалено рахувати з 10 листопада 2023 року з 13.28 год.

Розмір застави визначено у межах 60 000,00 (шістдесяти тисяч) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок №UА278201720355279002000002504 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 26276277, одержувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області.

Тому суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Цивільний позов не заявлено. Кримінальним правопорушенням шкоди державі не завдано.

Судові витрати на залучення експертів в розмірі 956 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року) та 280 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 4042 від 11 вересня 2023 року), а всього 1236 грн., відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.

Ухвалою від 25 серпня 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області накладено арешт на майно накладено арешт на майно: мобільний телефон марки "Номі 1188" з ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , скляну банку об`ємом 1 літр із залишками меду, електрорубанок марки "Phiolent R2-620", шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування, які належать потерпілому ОСОБА_6 . Накладений арешт ухвалою від 25 серпня 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4 статті 124 КПК України. Арештоване майно - мобільний телефон марки "Номі 1188" з ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , скляну банку об`ємом 1 літр із залишками меду, електрорубанок марки "Phiolent R2-620" повернути власнику: ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 63, 65- 67, 75, 76, 185 КК України, статтями 100, 367-371, 373, 374, 376,377, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п"ять) років.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, з 13.28 год. 10 листопада 2023 року.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Розмір застави визначений ухвалою від 10 листопада 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області у межах 60000 (шістдесяти тисяч) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок №UА278201720355279002000002504 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 26276277, одержувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області - залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно шкоди державі.

Судові витрати на залучення експертів в розмірі 956,00 (дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/103-23/9629-ТВ від 30 серпня 2023 року) та 280,00 (двісті вісімдесят) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 4042 від 11 вересня 2023 року). А всього 1236,00 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень, відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Накладений ухвалою від 25 серпня 2023 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області арешт на майно: мобільний телефон марки "Номі 1188" з ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , скляну банку об`ємом 1 літр із залишками меду, електрорубанок марки "Phiolent R2-620 - скасувати.

Арештоване майно - мобільний телефон марки "Номі 1188" з ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , скляну банку об`ємом 1 літр із залишками меду, електрорубанок марки "Phiolent R2-620" повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - протягом такого ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1