Рішення № 116089190, 20.10.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1642/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокаля цивільну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,- ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даною позовною заявою вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла моя його мати ОСОБА_3 , після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складалось з житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Сокальською державною нотаріальною конторою 06 жовтня 1966р. реєстр №2784 зареєстрованого у Червоноградському міському бюро технічної інвентаризації 07 лютого 1960року за №1032.

Житловий будинок цілому будинок одноповерховий, цегляний, складається з чотирьох цегляних кімнат житловою площею 59,9 кв.м..

Спадкоємцями першої черги після смерті матері є її син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

На день смерті матері позивач був зареєстрований та проживав разом з матір`ю в АДРЕСА_1 . (фактично вступив в управління та володіння спадковим майном).

Відповідно до довідки Західно міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Львівський державний нотаріальний архів №405 від 17.02.405/01-21 повідомило, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , Сокальською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №186/1982. Згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ за 1982р. свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкова справа на державне зберігання до нотаріального архіву не направлялась але в матеріалах інвентарної справи будинку АДРЕСА_1 знаходиться оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 02 серпня 1995р. нотаріусом Вікарчуком С.П. Сокальської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Позивач вважає таке свідоцтво недійсним, та таке що порушує його права, як спадкоємця першої черги за законом.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

За життя мати ОСОБА_3 заповіту на складала, спадщина спадкувалась за законом.

Останнє місце проживання спадкодавця ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

На день смерті з спадкодавцем проживав та був зареєстрований син ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті матері.

Відповідно до довідки Західно міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Львівський державний нотаріальний архів №405 від 17.02.405/01-21 повідомило, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , Сокальською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №186/1982. Згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ за 1982р. свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак спірні правовідносини, що пов`язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті такої особи на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Тобто, відповідно до ст.529 ЦК України 1963 року, після смерті ОСОБА_3 при успадкуванні за законом спадкоємцем першої черги був син померлої - ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.553 ЦК України 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважалось, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК України 1963 року).

Згідно статті 549 ЦК УРСР вважалось, що спадкоємець прийняв спадщину: - якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; - якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (стаття 561 ЦК УРСР).

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 року по справі №2-1316/2227/11 зазначено, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року по справі №414/811/17 зроблено висновок про те, що порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №2-1316/2227/11.

Беручи до уваги довідку Західно міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Львівський державний нотаріальний архів №405 від 17.02.405/01-21 повідомило, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , Сокальською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №186/1982. Згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ за 1982р. свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкова справа на державне зберігання до нотаріального архіву не направлялась. Також тещо свідоцтво про право на спадщину за законом, яке є в матеріалах інвентарної справи Червоноградському МБТІ в якому зазначено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано 02 серпня 1995р. нотаріусом Вікарчуком С.П. Сокальської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . - було порушено право позивача на спадкування, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним, як просить в своїй позовній заяві позивач.

Таким чином, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом видано відповідачці ОСОБА_2 на все майно, без врахування прав іншого спадкоємця ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав зазначені в ст.16 ЦК України. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визначаючи конкретний спосіб захисту прав позивача суд бере до уваги, що після визнання судом недійсним зазначеного вище свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач позбавлений можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах підлягає захисту порушене право позивача ОСОБА_1 на спадщину, адже у зв`язку з видачею лише відповідачці ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом та в подальшому оформлення нею на підставі цього документа права власності на земельну ділянку, позивач був позбавлений

Висновки за результатами розгляду справи

В судовому засіданні позивачем доведено існування передбачених законом підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, що в повній мірі відповідає позовним вимогам, а тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 12, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 02 серпня 1995р. нотаріусом Вікарчуком С.П. Сокальської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського Апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Позивач за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач за позовом: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

.

Головуючий: О. А. Веремчук