Ухвала суду № 116080482, 14.06.2023, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 697/2078/18

провадження № 1-кп/691/55/23

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення

14 червня 2023 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника (адвоката) ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання потерпілого в кримінальному провадженні № 12018250160000403, внесеного до ЄРДР 03.07.2018 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Караганда, Республіка Казахстан, громадянин України, з вищою освітою, пенсіонер, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Городищенського районного суду Черкаської області з 06.11.2018 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

В судове засідання прибули прокурор, захисник, обвинувачений. Представник потерпілого бере участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду на відеоконференцзв'язку. Не з'явився в суд потерпілий ОСОБА_7 ..

14.06.2023 року під час судового засідання представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 підтримав подану заяву потерпілого від 13.06.2023 року про відмову від обвинувачення, посвідчену приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_8 зареєстровано в реєстрі № 1596. В якій потерпілий ОСОБА_7 вказує, що не бажає підтримувати обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України. Просить закрити кримінальне провадження № 12018250160000403 від 03.07.2018 року, по справі № 697/2078/18 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 122 КК України. Наслідки відмови від обвинувачення та закриття провадження по справі зрозумілі. Заявлений ним цивільний позов залишити без розгляду.

Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_6 додатково вказав, що потерпілий тяжко хворий і не може приїхати на судове засідання, особисто мав конфіденційну бесіду з довірителем, який не бажає продовжувати обвинувачення щодо ОСОБА_4 , будь-які претензії матеріального чи морального характеру до обвинуаченого у нього відсутні. Та, просив розглянути його заяву, що звірена нотаріально без його участі, підтримує.

Заслухано думку учасників судового розгляду щодо розгляду поданої заяви потерпілим без його участі в судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_3 вважав, за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності потерпілого, причини не прибуття, хвороба, є поважними, тим більше, що його інтереси представляє в суді представник. Вважає, що відмова потерпілого від обвинувачення не суперечить вимогам КПК України та є підставою для закриття кримінального провадження у порядку п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Процесуальні витрати при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник (адвокат) ОСОБА_5 у судовому засіданні не запечерили щодо задовольнити клопотання потерпілого та його вирішення без потерпілого в судовому засіданні.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, заяву потерпілого про відмову від обвинувачення, що нотаріально посвідчена, суд приходить до такого висновку.

Згідно вимог частини 1 статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктом 1 частини 1 статті 477 КПК України передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень (проступків) згідно виключного переліку цієї статті, і зокрема щодо кримінального проступку передбаченого частиною 1 статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) КК України.

За обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується, в тому, що 05.06.2018, близько 10.00 год., перебуваючи біля дачної ділянки № НОМЕР_1 в садовому кооперативі "Мічурінець" в місті Канів, Черкаської області, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_7 один удар лопатою по кисті правої руки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому головки основної фаланги першого пальця правої кисті зі зміщенням уламків, травматичного набряку м`яких тканин першого пальця правої кисті, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/778 від 03.08.2018, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за частиною 1 статті 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Дана стаття Кримінального кодексу України згідно пункту 1 частини 1 статті 477 КПК України, відноситься до приватного обвинувачення.

Суд, приймаючи рішення за заявою потерпілого, бере до уваги, висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16), де вказано на те, що "критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи не притягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об`єктом втручання держави.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповіднодо частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Так, частиною 4 статті 26 КПК України передбачено, що відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У зв`язку із закриттям провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, судом не вирішується. Так, згідно позиції Верховного Суду, викладеної в справі №712/1710/19, під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи. За таких обставин не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 337 КПК України розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду, що виключає одночасне прийняття ним рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 712/1710/19.

При цьому, закон не вимагає згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження на зазначеній підставі, оскільки відмова потерпілого від обвинувачення веде до обов`язкового закриття кримінального провадження, що не суперечить вимогам статей 26, 284, 477 КПК України (правова позиція Верховного Суду від 01.10.2018 (справа № 520/18002/13-к, провадження № 51-7209 ск 19).

Судом встановлено, що відмова потерпілої особи від обвинувачення є добровільною та відповідає її внутрішній волі.

Таким чином, враховуючи те, що потерпілий відмовився від обвинувачення і його відмова не суперечить закону, обвинувачений, захисник, прокурор не заперечували проти закриття кримінального провадження, наслідки закриття кримінального провадження учасникам зрозумілі, суд приходить до висновку, що заява потерпілого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження слід закрити.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом; якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За нормами пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, норми КПК України, ЦПК України щодо вирішення заявленого цивільного позову, та те, що судом постановляється ухвала про закриття кримінального провадження, а також те, що потерпілий (цивільний позивач) просив позов залишити без розгляду, то цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 підлягає залишенню без розгляду.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст. 257 ч. 1 п. 5 ЦПК України, ст. ст. 8, 26, 128, 284, 337, 369 - 372, 477 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання потерпілого задоволити.

Кримінальне провадження № 12018250160000403 відомості 03.07.2018 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Городищенський районний суд Черкаської області, і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1