Рішення № 116079292, 02.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13728/23

РІШЕННЯ

іменем України

02 січня 2024 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що знаходиться на території України на законних підставах, а тому відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 має право на призначення пенсії. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує права на отримання пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечив проти позивних вимог ОСОБА_1 , та зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.03.2023 №222650006429 прийнято правомірно та відсутні підстави для його скасування, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 03.01.2003 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму.

Відповідно до довідки від 29.12.2014 №6818000082, позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

23.02.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При зверненні за призначенням пенсії за віком позивач надав трудову книжку НОМЕР_2 від 26.08.1986 (дублікат) та трудову книжку б/н від 10.03.1969 року, паспорт НОМЕР_1 виданий 03.01.2003 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму, картку платника податків.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.03.2023 №222650006429 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Також в даному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України №1058-IV - 15 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 відсутній (0 років 0 місяців 0 днів). Відповідно до статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії по передньому місцю проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави по новому місцю проживання пенсіонера. Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV відсутнє, оскільки відсутня інформація про припинення виплати пенсії на території російської федерації.

Не погодившись із відмовою пенсійного органу в призначенні йому пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про пенсійне забезпечення", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 26.08.1986 (дублікат) та трудової книжки позивача б\н від 10.03.1969 встановлено, що записами останніх підтверджується факт роботи позивача у зазначених підприємствах.

Натомість відповідачем не зарахований вказаний період роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , однак відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив причин не зарахування періодів роботи визначених у трудових книжках позивача НОМЕР_2 від 26.08.1986 (дублікат) та б\н від 10.03.1969 до його страхового стажу.

В даному випадку позивач подав Пенсійному органу трудові книжки, в яких записи про прийом на роботу, переведення на іншу роботу та звільнення ОСОБА_1 , скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця, містять посилання на відповідні накази.

Також в матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.

Разом з цим, до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудових книжок позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Отже, доводи відповідача про те, що у позивача відповідно до наданих документів страховий стаж відсутній (0 років 0 місяців 0 днів) визнаються судом безпідставними.

Щодо твердження відповідача про відсутність інформації про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином призначення і виплата пенсій громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон), інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Міжнародними договорами (угодами), укладеними Україною з іншими країнами, в частині призначення та виплати пенсій, розподіляються на два види, якими визначено умови пенсійного забезпечення за територіальним принципом (договори, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач), або за пропорційним принципом (договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони).

Таким чином відповідно до договорів, що базуються на територіальному принципі, витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в оскаржуваному рішенні зазначив серед підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії норми Угоди про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ( далі Угода від 13.03.1992), зокрема факт відсутності у територіального органу Пенсійного фонду України інформації про припинення виплати пенсії позивачу на території російської федерації.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Пунктом 4.12 Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Суд також звертає увагу на те, що у разі, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (з якої Україна на час виникнення спірних правовідносин не вийшла).

Відповідно до статті 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).

Приписами статті 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з статтею 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Відповідно до статті 8 Угоди органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Таким чином, позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.

Право на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.03.2023 №222650006429, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV є таким, що порушує право на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Однак, щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.02.2023, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

У свою чергу, згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів який забезпечує ефективний спосіб захисту позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача, існує необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Сумській області неправомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, при цьому, зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 03.03.2023 №222650006429.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1,Суми,Сумська область,40009 , код ЄДРПОУ - 21108013)

Головуючий суддя І.І. Тарновецький