Рішення № 116078339, 02.01.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28892/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 23 жовтня 2023 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у частині неперерахування пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що після отримання поранення він став інвалідом II групи, що підтверджується довідкою 12ААГ № 451122 та у зв`язку із чим йому видано посвідчення особи, яка є інвалідом II групи серії НОМЕР_1 . Тобто, фактично інвалідом II групи позивач став 06.02.2023 року, після відповідного огляду та отримання свідоцтва.

Після одужання та відповідної реабілітації позивач пройшов огляд медико-соціальної комісії де одразу «став у стрій» та продовжив службу у в/ч НОМЕР_2 .

Проходячи службу у в/ч НОМЕР_2 у позивача відсутній вільний час, необхідний для особистих потреб, оскільки звільнення у місто Одесу командир позивача фактично не надає, аргументуючи тим, що нікому служити та захищати Батьківщину. З початку 2023 року по теперішній час позивач був вдома лише 3 рази. Позивач вказує, що він завжди перебуває на службі без відлучань та звільнення додому. Станом на теперішній час позивач несе цілодобову службу, пов`язану із захистом міста Одеса.

За призначенням пенсії по інвалідності за отримане поранення позивач лише перший раз у 2023 році відлучився зі служби та відпросившись у місто Одеса 25.05.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

01.06.2023 року за № 155250022759 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Відмова у призначенні пенсії обґрунтовувалась тим, що у відповідності до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.

Докази, які були наявні та той час у позивача доводили, що його страховий стаж становить лише 1 рік 10 місяців та 7 днів. Таким чином у зв`язку з відсутністю страхового стажу йому відмовлено в призначенні пенсії.

Трудова книжка у позивача була відсутня, про те він має страховий стаж більше 5 років, оскільки працював з 2013 року в органах МВС та ДМС Одеської області.

З метою отримання підтвердження страхового стажу та отримання трудової книжки, яка залишилася на попередньому місці роботи позивач направив запит до Головного управління МВС України в Одеській області.

Листом від 05.06.2023 року № 14/1-Г-324 Головного управління МВС України в Одеській області позивачу повідомлено, що вся інформація переміщена до умовно безпечного району, тому надати довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про страхові внески на даний час неможливо. За отримання довідки можливо звернутися після закінчення у України воєнного стану. Таким чином позивачу неможливо було підтвердити відповідний страховий стаж та як наслідок претендувати на пенсію по інвалідності.

Згодом, 15.06.2023 року позивач вдруге відпросився у місто Одеса, де уклав Договір про надання правової допомоги з адвокатом Пуйда Євгеном Юрійовичем. Адвокатом, було спрямовано адвокатські запити стосовно видачі трудової книжки та підтвердження страхового стажу позивача. Лише листами від 22.08.2023 року за вих. № 5100.9-9906/51.1-23 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомлено про наявність страхового стажу на цьому минулому місці працевлаштування позивача та від 24.08.2023 року за вих. №14/1-106аз Головного управління МВС України в Одеській області підтверджено наявність страхового стажу позивача. Того ж дня адвокату було видано трудову книжку позивача. Так, після отримання доказів сплати страхового стажу позивач втретє приїхав у місто Одеса та 28.08.2023 року подав пакет документів до відповідача з метою оформлення пенсії по інвалідності, які були належно прийняті відповідачем. Позивач при подачі документів наголосив, що отримав статус інваліда 06.02.2023 року.

Проте, лише 12.10.2023 року позивач отримав свою першу пенсію по інвалідності за період з 28.08.2023 року, а не з моменту отримання інвалідності з 06.02.2023 року, чим грубо порушені його права, що стало підставою для звернення до суду із цією позовною заявою.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджуються з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що страховий стаж позивача на дату звернення становить 1 рік 10 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. В призначенні пенсії позивачу відмовлено через не достатній страховий стаж для призначення пенсії - 1 рік 10 місяців 7 днів (а має бути не менше 5 років). З огляду на вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №155250022759 від 01.06.2023 року є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Отже дії органів Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - є законними та обґрунтованими.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

08 листопада 2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вхід. № ЕП/44251/23) та клопотання про повернення судового збору (вхід. № ЕП/44253/23).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору - задоволено. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, буд.1а, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) помилково сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) згідно квитанції № 1751-3762-5879-3520 від 21.10.2023 року.

14 листопада 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/14930/23).

21 листопада 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕП/45065/23).

Станом на 02 січня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 є військовослужбовцем і з 06.07.2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 у військовому званні солдата на посаді помічника гранатометника, що підтверджується довідкою від 19.10.2023 року № 4559п.

Як зазначає позивач, 29.08.2022 року в ході виконання бойового завдання поблизу н.п. Мирне Миколаївської області він отримав бойове осколкове поранення лівого плеча. За обставин поранення противник 29.08.2023 року здійснив обстріл з мінометів, танків та бронетехніки БМП-3 по позиціям ЗСУ з напрямку північно-східніше населеного пункту Благодатне. Внаслідок цього обстрілу позивач отримав поранення.

Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях на здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 31.10.2022 року № 2379.

Після отримання поранення, як вказує позивач, він лікувався у 3 (трьох) медичних закладах, а саме у відділенні пластичної та реконструктивної хірургії КНП ММР «Міська лікарня №4» м. Миколаїв, КНП ММР Міська лікарня №3» м. Миколаїв та клінічному санаторії «Аркадія», який належить ДПСУ, що підтверджується відповідними виписками із медичної карти, наявними в матеріалах справи.

Під час лікування позивачу встановлено діагнози струс головного мозку та уламкове поранення верхньої третини лівого плеча, посттравматична нейропатія плечового сплетіння з помірним парезом лівої руки.

Так, після отримання поранення позивач став інвалідом II групи, що підтверджується довідкою 12ААГ № 451122 та у зв`язку із чим йому видано посвідчення особи, яка є інвалідом II групи серії НОМЕР_1 .

Тобто, фактично інвалідом II групи позивач став 06.02.2023 року, після відповідного огляду та отримання свідоцтва.

Після одужання та відповідної реабілітації позивач пройшов огляд медико-соціальної комісії де одразу «став у стрій» та продовжив службу у в/ч НОМЕР_2 .

Як вказав позивач, проходячи службу у в/ч НОМЕР_2 у нього відсутній вільний час, необхідний для особистих потреб, оскільки звільнення у місто Одесу командир позивача фактично не надає, аргументуючи тим, що нікому служити та захищати Батьківщину. З початку 2023 року по теперішній час позивач був у звільненні лише 3 рази.

Як вказує позивач, він завжди перебуває на службі без відлучань та звільнення додому. Станом на теперішній час позивач несе цілодобову службу, пов`язану із захистом міста Одеса.

За призначенням пенсії по інвалідності за отримане поранення позивач вперше у 2023 році відлучився зі служби та відпросившись у місто Одеса 25.05.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності». Розглянувши звернення позивача та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області ухвалено рішення №155250022759 від 01.06.2023 року, яким позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відмовлено з тих підтавав, що у відповідності до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.

Докази, які були наявні та той час у позивача доводили, що його страховий стаж становить лише 1 рік 10 місяців та 7 днів. Таким чином у зв`язку з відсутністю страхового стажу йому було відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач зазначає, що на момент першого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України, трудова книжка у позивача була відсутня, про те він має страховий стаж більше 5 років, оскільки працював з 2013 року в органах МВС та ДМС Одеської області.

З метою отримання підтвердження страхового стажу та отримання трудової книжки, яка залишилася на попередньому місці роботи, позивач направив запит до Головного управління МВС України в Одеській області.

Листом від 05.06.2023 року № 14/1-Г-324 Головного управління МВС України в Одеській області позивачу повідомлено, що вся інформація переміщена до умовно безпечного району, тому надати довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про страхові внески на даний час неможливо. За отримання довідки можливо звернутися після закінчення у України воєнного стану.

Таким чином на той момент позивачу неможливо було підтвердити відповідний страховий стаж та як наслідок претендувати на пенсію по інвалідності.

Згодом, 15.06.2023 року позивач вдруге відпросився у місто Одеса, де уклав Договір про надання правової допомоги з адвокатом Пуйда Євгеном Юрійовичем.

Адвокатом, було спрямовано адвокатські запити стосовно видачі трудової книжки та підтвердження страхового стажу позивача.

Лише листами від 22.08.2023 року за вих. № 5100.9-9906/51.1-23 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомлено про наявність страхового стажу на цьому минулому місці працевлаштування позивача та від 24.08.2023 року за вих. №14/1-106аз Головного управління МВС України в Одеській області підтверджено наявність страхового стажу позивача. Того ж дня адвокату було видано трудову книжку позивача.

Так, після отримання доказів наявності необхідного страхового стажу позивач втретє приїхав у місто Одеса та 28.08.2023 року подав пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з метою оформлення пенсії по інвалідності, які були належно прийняті відповідачем. Позивач при подачі документів наголосив, що отримав статус інваліда 06.02.2023 року.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0305-8/131056 від 20.09.2023 року, пенсію по інвалідності позивачу призначено з 28.08.2023 року - тобто з дати другого звернення позивача.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії по інвалідності з 28.08.2023 року, а не з моменту отримання інвалідності з 06.02.2023 року протиправною та такою, що грубо порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Згідно з статтею 9 Закону №1058-ІУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-ІУ пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

У свою чергу, нормами статті 32 Закону №1058-ІУ встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-ІУ).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІУ пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Як вставлено судом, у позивача були відсутні можливості подати документи до відповідача у встановлений законом 3-х місячний термін, оскільки він несе цілодобову службу та перебуває на постах по захисту морського узбережжя міста Одеса, захищаючи тим самим спокій громадян без відлучення у місто по особистих справах.

Суд приймає до уваги доводи позивача, що відповідачем, в свою чергу було проігноровано факт постійної військової служби позивача. Тобто, ставлення до нього було як до пересічного цивільного громадянина, незважаючи на факт постійного перебування на цілодобовій службі та неможливістю відлучення у 3-х місячний термін з моменту отримання інвалідності з метою подання відповідних документів.

Тобто, як встановлено судом, у період з моменту отримання поранення та встановлення інвалідності по момент подачі документів для призначення пенсії по інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду позивач ніс бойову службу та був у звільненні лише тричі, у тому числі займаючись збором доказів стосовно підтвердження його трудового стажу.

Суд вважає, що у даних правовідносинах, встановлений трьохмісячний строк прийняття подання документів позивачем для призначення пенсії по інвалідності було пропущено з поважних та незалежних від його волі обставин, таких як цілодобова військова служба, неможливість отримання звільнення та відбиття постійних ворожих атак БПЛА по місту Одесі.

Відповідач в свою чергу порушив права позивача, не призначивши йому пенсію по інвалідності з 06.02.2023 року при наявності на це об`єктивних причин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини (Акхоу V. Тигкеу), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії», №41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що мета, з якою особа звертається до адміністративного суду це захист її прав, який може бути досягнений лише остаточним вирішення спору, який виник між позивачем та суб`єктом владних повноважень.

В даному випадку пенсіонер звернувся до суду з метою захисту його права на пенсію у належному розмірі, тобто відновлення передбаченої законом гарантії на соціальне забезпечення.

У спорах щодо призначення/перерахунку належної особі пенсії метою, з якою ініціюється судовий процес, є отримання соціальної виплати у розмірі, на який у особи виникло право у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неперерахування пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивача відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору та ухвалою суду від 10 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору - задоволено та зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. згідно квитанції № 1751-3762-5879-3520 від 21.10.2023 року, а докази понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неперерахування пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 у період з 06.02.2023 року по 28.08.2023 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м, Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов