Рішення № 116068352, 15.11.2023, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1114/23

Провадження № 2/503/391/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивач подала до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що її матері - ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, що розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на землю серії IV-ОД № 049495. Позивач зазначає, що є спадкоємцем за заповітом після померлої та прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, проте не може оформити право власності на земельні ділянки, оскільки державний акт, яким посвідчене право власності померлої на земельну ділянку, був втрачений. У зв`язку з цим на теперішній час позивач змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, що розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала на праві власності, померлій ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 049495, виданого Кодимською райдержадміністрацією 17.02.2004 року на підставі розпорядження від 13.01.2004 року № 15.

26.10.2023 року ухвалою суду (а.с.21-22) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні, а також витребувано докази з Кодимської державної нотаріальної контори, Кодимської міської ради Подільського району Одеської області і Відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце підготовчого засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5, 13 ст. 128 ЦПК України . При цьому, позивач подала до суду заяву від 15.11.2023 року про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України. При цьому, відповідач надав до суду клопотання від 14.11.2023 року № 03-17/3720 про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також зазначив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилась дочка - ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Лабушненською сілдьською радою Кодимського району Одеської області 02.02.1955 року, актовий запис № 9 від 02.02.1955 року (а.с.14).

20.12.1975 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого Іллічівським відділом записів актів громадянського стану м. Одеса 20.12.1975 року, актовий запис № 1299 (а.с.13).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 049495, виданого Кодимською районною державною адміністрацією 17.02.2004 року на підставі розпорядження від 13.01.2004 року № 15 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20 ОСОБА_2 належало право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, розташовану на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, що підтверджується копією вказаного державного акту (а.с.17), а також листом-повідомленням Сектору №1 Відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 3029/340-23 від 06.11.2023 року.

За життя, а саме 17.02.2004 року, ОСОБА_2 , яка проживала в с. Лисогірка Кодимського району Одеської області, склала заповіт, згідно якого земельну ділянку, що належала їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 049495, виданого Кодимською районною державною адміністрацією 17.02.2004 року заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , про що свідчить копія відповідного заповіту посвідченого посадовою особою виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 14 (а.с.16). Зазначений заповіт не змінювався та не скасовувався, що підтверджується листом-повідомленням Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 05.06.2023 року № 03-17/1753.

Згідно ч.1 і 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Стаття 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області 20.03.2009 року, актовий запис № 07 (а.с.15).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

19.05.2023 року позивач ОСОБА_1 , у поновлений рішенням Кодимського районного суду Одеської області № 503/975/22 від 17.10.2022 року строк, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про що свідчить лист-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 21.04.2023 року № 169/02-14 (а.с.19).

Таким чином, відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України позивач ОСОБА_1 є такою, що у передбаченому законом порядку прийняла спадщину померлої матері.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, при відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно - державного акту на право власності на землю серії IV-ОД № 049495, виданого Кодимською районною державною адміністрацією 17.02.2004 року, внаслідок його втрати, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити своє право на прийняту спадщину шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідних свідоцтв про право на спадщину, що підтверджується змістом вище вказаного листа-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 21.04.2023 року № 169/02-14 (а.с.19), яким позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право власності у порядку спадкування та роз`яснено про необхідність звернення до суду для вирішення питання прийняття спадщини.

При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц). Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц). В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов обґрунтований, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Крім того, зважаючи на те, що при зверненні з даним позовом до суду позивач додала копію свого паспорта громадянина Республіки Молдова MDA НОМЕР_4 виданого 08.02.1999 року (а.с.5-12), суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. В свою чергу, згідно пункту «е» ст. 140 Земельного кодексу України, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України є підставою для припинення права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 392, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина Республіки Молдова НОМЕР_5 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га розташовану на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку Серії IV-ОД №049495 виданого Кодимською райдержадміністрацією 17.02.2004 року на підставі розпорядження від 13.01.2004 року № 15 належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.О. Калашнікова