Рішення № 11606510, 11.10.2010, Лисичанський міський суд Луганської області

2-6666/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року

Лисичанській міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Бандуровій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України про стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 10 серпня 2009 року невідомою особою у нього був вкрадений скутер, чим йому була нанесена матеріальна шкода в розмірі 7 500 грн.. Оскільки скутер не знайдений, особа, яка скоїла крадіжку, не встановлена, держава Україна на підставі ст.1177 ЦК України зобов’язана відшкодувати завдану злочином шкоду, яку просить стягнути шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду дав пояснення, аналогічні викладеному у позові.

У судовому засіданні 21 вересня 2010 року відповідач у справі був замінений на Державне казначейство України.

Представник відповідача - ДКУ, у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: заяви позивача про видачу копії постанови про порушення кримінальної справи та відповіді на них; постанова про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки скутера; довідка Лисичанського МВ УМВС.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Згідно із ст.1177 ЦК України м айнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин…

Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.

На підставі ст.11-1 ч.2, 3 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Якщо в ході… досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті.

Стаття 49 ч.1 п.5 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

У судовому зсіданні встановлено, що постановою заступника прокурора м. Лисичанська від 10 серпня 2009 року за ознаками злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, порушена кримінальна справа за фактом крадіжки шляхом відкритого доступу приватного майна позивача – скутера вартістю 7500 грн.

30 грудня 2009 року провадження у справі зупинено на підставі ст.206 п.3 КПК України – у зв’язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин.

Відповідно до ст.12 КК України скоєнний відносно позивача злочин відносится до категорії злочинів середньої тяжкості.

За відсутності закону, який регулює спірні правовідносини, суд вважає, що положення ст.1177 ЦК України не можуть бути застосовані раніше, ніж держава в особі правоохоронних органів припинить пошук особи, що скоїла злочин, тобто офіційно у прийнятому відповідним органом рішенні не зафіксує свою неспроможність захистити та відновити права і охоронювані законом інтереси громадянина.

І тільки у цьому випадку у такого громадянина виникає право вимоги до держави.

Оскільки провадження у кримінальній справі за фактом крадіжки майна позивача не закрито, строки притягнення до кримінальної відповідальності не скінчилися, підстав для стягнення з держави нанесеної позивачу злочином матеріальної шкоди немає.

Окрім того, позивачем суду не надано жодних доказів розміру нанесеної йому шкоди.

Постанова про порушення кримінальної справи не може бути таким доказом, бо відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. підлягає оцінці згідно положень ст.212 ЦПК України, тобто у сукупності з іншими доказами у справі, які стосовно вартості вкраденого майна відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача підлягають стягненню несплачені ним судовий збір у розмірі 75 грн. та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України про стягнення шкоди відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь УДК в м. Лисичанську Луганської області: р/р 31211259700051, код 24180679, МФО 804013 витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги, а особами, що не приймали участь в розгляді справи, у той же строк зо дня отримання копії рішення.

Суддя